Постанова № 52861033, 27.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа № 926/1418-б/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Мельник Г.І.

Гриців В.М.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь»

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015р.

у справі № 926/1418-б/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл», м.Сторожинець

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - не з»явився

від боржника - не з»явився

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015р. у справі № 926/1418-б/15 (суддя Дутка В.В.) повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь», м.Київ про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл», м.Сторожинець.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки, як зазначає скаржник, кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство було додано докази неплатоспроможності боржника виконати свої грошові зобов»язання перед кредитором в розмірі, визначеному ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, а саме: завірені належним чином копія векселя із вчиненим на ньому виконавчим написом нотаріуса та копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2010р. Звертаючись до такого інструменту захисту своїх прав як виконавчий напис нотаріуса, скаржник виходив з того, що виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов»язання боржника. В основі вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором і боржником, а підтвердження безспірності зобов»язання боржника. Таким чином, на думку скаржника, безспірність вимог кредитора підтверджена виконавчим написом нотаріуса № 21 від 13.01.2010р.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) боржником є суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа-підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, яка визначає підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Згідно вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім»я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім»я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірі заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредиторів, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» не долучено копію рішення суду та постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, які відповідно до норм Закону є підтвердженням безспірності грошових вимог кредитора.

Відтак, з огляду на приписи статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», враховуючи, що заявником не подано доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов»язання перед кредитором у розмірі, визначеному частиною треьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» підставно повернуто місцевим господарським судом без розгляду.

Відповідно до п.2 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Крім того, слід зазначити, що кредиторам, які обрали такий спосіб захист своїх прав як звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, слід мати на увазі, що в такому випадку вони позбавлені права звертатись до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Проте, такі кредитори не позбавлені права на звернення до органів Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання вказаного виконавчого документу у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,91,99,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.09.2015р. у справі № 926/1418-б/15 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.

6. Повний текст постанови складено « 27» жовтня 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Мельник Г.І.

суддя Гриців В.М.