Постанова № 52860993, 19.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10419/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Волошенюк О.Г. - начальник відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 026094 від 08.05.2014;

від позивача: Півторак Т.О. - представник, дов. № 220/д/395 від 02.06.2015;

від відповідача: Костяний О.Ю. - представник, дов. № 057/2068 від 05.08.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015

у справі № 910/10419/15 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"

про стягнення 18 777 213,93 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/10419/15 відкладено на 19.10.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/10419/15 позов задоволено частково; провадження в частині вимог про стягнення 2 606 175,00 грн. пені за порушення терміну надання послуг; 1 559 250,00 грн. штрафу 7%, припинено; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача попередня оплата у розмірі 13 176 604,84 грн. та 94 824,65 грн. штрафних санкцій; підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України 54 934,31 грн. судового збору; підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України 18 145,69 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що умовами договору (п. 4.4) передбачено обов'язок виконавця повернути не використані кошти (попередню оплату), листи від 24.04.2015, 03.06.2015 про повернення попередньої оплати, відповідачем залишено без задоволення, враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення не повернутої частини коштів попередньої оплати є обгрунтованими та підлягають задоволенню; в частині вимог про стягнення 2 606 175,00 грн. пені за порушення терміну надання послуг, 1 559 250,00 грн. штрафу 7%, провадження у справі слід припинити в порядку п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки ці вимоги були предметом розгляду в межах справи № 910/9919/15 (рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 набрало законної сили 07.07.2015); суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за не повернення попередньої оплати (її частини), та за перерахунком суду (враховуючи, що нарахування штрафних санкцій в порядку п. 7.2 договору є обґрунтованим на суму 13 176 604,84 грн. та з урахуванням абзацу 2 п. 4.4 договору і з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України) обґрунтованими є штрафні санкції у розмірі 938 246,47 грн.; згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 11.12.2014 у справі № 908/1583/14, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати; керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 90% від визначеної судом за вірним розрахунком до стягнення суми, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін; таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню попередня оплата у розмірі 13 176 604,84 грн. та штрафні санкції за не повернення суми не використаних коштів попередньої оплати у розмірі 93 824,65 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/10419/15 скасувати частково з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення коштів попередньої оплати у розмірі 13 176 604,84 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що відповідно до п. 5.29 договору, позивачем (через центральні служби забезпечення ЗС України), при можливості надаються матеріали, сировина, комплектуючі і відповідач неодноразово звертався до центральних служб забезпечення Збройних Сил України із листами від 12.12.2014 за № 020/2763, № 020/2764, № 020/2765 та від 25.12.2014 за № 020/2848 з проханням надати підприємству запасні частини в якості давальницької сировини, оскільки без такого заходу виконання договору буде неможливим; позивач надавав давальницьку сировину відповідачу, на підставі п. 5.29 договору, в січні-лютому місяцях 2015р., тобто, позивач вчиняв дії за договором і після закінчення терміну дії договору; фактично сторони продовжили правовідносини за договором; відповідач також після закінчення терміну дії договору продовжував надавати послуги позивачу; позивач та відповідач спільно продовжували виконувати умови договору і після закінчення терміну його дії, чим продовжили дію договору не невизначений термін; позивач фактично визнав власне зобов'язання щодо поставок комплектуючих, як давальницької сировини, вчинивши дії щодо таких поставок, а обмін листами є фактичною угодою про продовження терміну дії договору.

Скаржник вважає, що внаслідок того, що позивач та відповідач спільно продовжували виконувати умови договору і після закінчення терміну його дії, чим продовжили термін дії договору на невизначений період часу, термін виконання зобов'язання щодо повернення невикористаних коштів попередньої оплати не настав, отже, задоволення судом першої інстанції позовної вимоги щодо стягнення невикористаних коштів попередньої оплати було здійснено на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/10419/15 залишити без змін.

12.10.2015 відповідачем надані документи відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 910/10419/15.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін, враховуючи доводи письмового відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Прокурор подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача 20 047 500,00 грн. неповернутих коштів попередньої оплати, пені в розмірі 2 294 325,00 грн., штрафу у розмірі 1 559 250,00 грн., штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 10.04.2015 у розмірі 1 204 497,74 грн.

На підставі ст. 22 ГПК України прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача 13 176 604,84 грн. невикористаної попередньої оплати, пеню у розмірі 2 606 175,00 грн., штраф у розмірі 1 559 250,00 грн. та 1 435 184,09 грн. штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 24.04.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 294/14/110 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач, за договором виконавець, зобов'язався у 2014р. надати послуги позивачу, за договором замовнику, ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом з доробкою Т-64Б (Б1) до виду Т-64БВ (Б1В) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги; заводський ремонт за технічним станом згідно із ДСТУ В 3576-97 "Експлуатація та ремонт військової техніки" - Ремонт під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення.

Відповідно до п. 3.1 договору № 294/14/110, в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2014 до договору, ціна цього договору становить 22 275 000,00 грн., у тому числі ПДВ 3 712 500,00 грн.

Згідно із п. 4.1 договору № 294/14/110 позивач здійснює розрахунки з відповідачем за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання позивачем акту приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, відповідно до наданих відповідачем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.4 договору № 294/14/110, в редакції додаткової угоди № 2 від 10.12.2014, за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, позивач має право здійснювати попередню оплату в розмірі 90 відсотків від суми договору на строк до 28 грудня 2014 року згідно із абзацом 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами); відповідач у строк до 28 грудня 2014 року, після отримання попередньої оплати, повинен надати позивачу документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок позивача.

Пунктом 5.1 договору № 294/14/110 сторони погодили термін надання послуг: до 28.12.2014; дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін.

Згідно із п. 5.16 договору № 294/14/110 приймання наданих послуг позивачем здійснюється спільною комісією позивача, військової частини (отримувача виробів) та відповідача на території відповідача; при прийманні наданих послуг комісія керується вимогами документації, визначеної в п. 2.1 договору і умовами цього договору; за результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує акт приймання наданих послуг (додаток 4 до договору), який надається на адресу позивача та відповідача для затвердження; зобов'язання відповідача по наданню послуг за договором вважається виконаним в повному обсязі після підписання комісією акту приймання наданих послуг (додаток 4 до договору).

Відповідно до п. 6.3.5 договору № 294/14/110 відповідач зобов'язаний забезпечити своєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт надання послуг на суму отриманої попередньої оплати.

Як вбачається із платіжного доручення № 294/174 від 12.12.2014, позивачем було здійснено попередню оплату за договором № 294/14/110 на суму у розмірі 20 047 500,00 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач, в строк до 28.12.2014 взятих на себе зобов'язань не виконав, звітних документів щодо використання коштів попередньої оплати не надав та кошти не повернув.

Позивач у претензії від 20.01.2015 № 294/250 запропонував відповідачу, у зв'язку із ненаданням послуг у визначений договором термін та несвоєчасним наданням звітних документів щодо використання коштів попередньої оплати, сплатити 490 050,00 грн. штрафних санкцій за порушення термінів надання послуг (на 19.01.2015) та 1 691 683,67 грн. штрафних санкцій за ненадання звітності щодо використання коштів авансового платежу (на 19.01.2015).

Відповіді на претензію позивача відповідачем не надано.

23.04.2015 та 24.04.2015 позивачем прийнято надані відповідачем послуги за договором № 294/14/110, що вбачається із актів № 110/2 та № 110/1 приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів на суму 5 222 393,84 грн. та 1 648 501,32 грн., відповідно.

Також у зазначених актах вказано, що ремонт виконаний якісно та у повному обсязі, вироби випробувані та перевірені, технічний стан виробів відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з ремонту; вироби передані представнику позивача; послуги відповідно до умов договору виконано частково.

Частиною ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг на суму 13 176 604,84 згідно із договором № 294/14/110, також відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів позивачу у розмірі 13 176 604,84 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 13 176 604,84 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.2 договору № 294/14/110 за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості; у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, відповідач сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема,за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

Апеляційний господарський суд зазначає, що в частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 606 175,00 грн. та штрафу у розмірі 1 559 250,00 грн. слід припинити провадження у справі, у зв'язку із тим, що зазначені вимоги є предметом розгляду у справі № 910/9919/15 - рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015.

Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати, станом на 24.04.2015, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума у розмірі 938 246,47 грн. є правильною.

Згідно із ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із врахуванням усіх обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність виняткового випадку, який надає підстави для застосування норми п. 3 ст. 83 ГПК України про зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати, яка підлягає стягненню з відповідача, на 90%, а саме у розмірі 93 824,65 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача у строк до 28.12.2014, після отримання попередньої оплати, надати позивачу документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок позивача, передбачений сторонами в п. 4.4 договору № 294/14/110, в редакції додаткової угоди № 2 від 10.12.2014.

Докази того, що сторонами погоджено зміни до зазначеного п. 4.4 договору № 294/14/110 у матеріалах справи відсутні.

Навіть якщо у подальшому сторони й продовжували виконувати умови договору, на що посилається скаржник, то такі дії не звільняють сторін від виконання договірних зобов'язань, у тому числі й відповідача від виконання умов згаданого п. 4.4 договору.

У разі залежності виконання договірних зобов'язань від давальницької сировини, відповідач не був позбавлений права погодити із позивачем відповідні зміни до умов договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/10419/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" без задоволення.

2. Справу № 910/10419/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 28.10.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай