Рішення № 52860657, 22.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 922/5376/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків до Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ про внесення змін до договору за участю представників:

позивача - Зубрич Д.О. (дов. №03/3423 від 30.12.2014 року);

відповідача - Єфременко О.О. (дов. №14-88 від 18.04.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

17.09.2015 року позивач, Публічне АТ "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", про внесення змін до договору купівлі- продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ в редакції, викладеній в позовній заяві. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1218,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2015 року.

05.10.2015 р. відповідач надав до суду відзив (вх.№39968), в якому просить суд в позові відмовити повністю.

09.10.2015 р. позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог (вх.№40832), в якій просить суд внести зміни до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ, укладеного між сторонами, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору в редакції, викладеній в цій заяві.

12.10.2015 року позивач надав до суду заперечення (вх.№41065) проти відзиву відповідача.

13.10.2015 року відповідач надав до суду заяву (вх.№41442) про припинення провадження у справі за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що додаткова угода №17 до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ вже була укладена 15.07.2015р.

20.10.2015р. позивач надав до суду заяву (вх.№42415), в якій просить суд вважати вказану в позовній заяві нумерацію додаткової угоди №17 технічною опискою та вважати вірною нумерацією спірної додаткової угоди - без номеру, оскільки додаткова угода №17 до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ вже була укладена з зовсім іншим текстом.

21.10.2015р. відповідач надав до суду за супровідним листом (вх.№42566) документи для долучення.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи всі надані сторонами документи.

В судових засіданнях від 06.10.2015 р., від 13.10.2015р. були оголошені перерви до 13.10.2015р. та до 22.10.2015р. відповідно.

У судовому засіданні 22.10.2015р. позивач підтримував позов з урахуванням наданих заяв про зміну позовних вимог (вх.№40832) та про виправлення описки у номері додаткової угоди (вх.№42415).

У судовому засіданні 22.10.2015р. відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві, заяву про припинення провадження також підтримував.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши відповідну заяву про зміну предмету позову, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви про зміну позовних вимог (вх.№40832) та заяви про виправлення описки у номері додаткової угоди (вх.№42415).

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Щодо підсудності справи суд встановив наступне.

ПАТ «Харківміськгаз» було видано ліцензію на розподіл природного, нафтового газу і газу(метану) вугільних родовищ на території м. Харкова та частини Харківської області, місцем виконання договору від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ є місто Харків.

Частиною 1 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, ці спори розглядаються судом за місцезнаходження сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, зокрема сплатити гроші, тощо.

Отже, зобов'язаною стороною по спірному договору є позивач, ПАТ "Харківміськгаз", м. Харків, який зобов'язаний сплатити грошові кошти на користь відповідача, у зв'язку з чим, спір по даній справі підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням позивача.

Враховуючи, що ПАТ «Харківміськгаз» звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити умови договору саме в частині зобов'язань по сплаті коштів шляхом укладення додаткової угоди, а також місцезнаходження підприємства м.Харків, вул.Жовтневої революції, 57/59, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана за територіальною підсудністю справ до Господарського суду Харківської області, виходячи з положень ч.1 ст.15 ГПК України.

Щодо заяви відповідача про припинення провадження по справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору суд встановив наступне.

17.09.2015 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд вважати додаткову угоду № 17 від 05.08.2015 року до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ укладеною в редакції ПАТ «Харківміськгаз».

09.10.2015 р. позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог (вх.№40832), в якій просить суд внести зміни до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ, укладеного між сторонами, шляхом визнання укладеної додаткової угоди б/н до вказаного договору в редакції, викладеній в цій заяві.

Цю заяву про зміну позову прийнято судом до розгляду.

13.10.2015р. відповідач надав заяву (вх.№41442) про припинення провадження за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що додаткова угода №17 до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ вже була укладена 15.07.2015р.

20.10.2015р. позивач надав заяву (вх.№42415), в якій просить суд вважати вказану в позовній заяві нумерацію додаткової угоди №17 технічною опискою та вважати вірною нумерацією спірної додаткової угоди - без номеру, оскільки додаткова угода №17 до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ вже була укладена з зовсім іншим текстом.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За приписами п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року, припинення провадження у справі на підставі ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що предметом даного позову є додаткова угода б/н до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ в редакції, викладеній в заяві (вх.№40832), а не вже існуюча додаткова угода №17 від 15.07.2015 р. до спірного договору, як це помилково зазначає відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви (вх.№41442) про припинення провадження за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо суті спору та заперечень відповідача суд встановив наступне.

Між ПАТ «Харківміськгаз» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено договір від 04.01.2013 року № 13-183 - ВТВ на купівлю- продаж природного газу (далі - Договір).

Договір укладено строком до 31.12.2013 року. Додатковою угодою № 4 від 31 грудня 2013 року строк дії Договору продовжено до 31.12.2014 р., додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 p., в частині реалізації газу, до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення, а термін остаточного розрахунку Сторони перенесли до 20.01.2016 року.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця (Далі - ВТВ та ВТР).

Відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України, сторони погодили предмет, ціну та строк дії Договору.

Відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003р. №264 до виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання. Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Однак, протягом дії Договору відбулися наступні зміни, які впливають на умови договору, такі як постійне підвищення Національною комісією, що здійснює регулювання електроенергетики та комунальних послуг (далі НКРЕП) цін на природний газ протягом 2015 року.

На момент укладення Договору ціна за 1000 м3 газу становила 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом (п.5.2. Договору). До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 201,80 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 242,16 грн. Згодом ціна газу для ПАТ «Харківміськгаз» неодноразово підвищувалася протягом 2014 - 2015 років на підставі постанов (НКРЕ) та укладених відповідно до цих постанов додаткових угод до Договору (постанова від 29.01.2015 р. № 81 встановлено ціну на природний газ - 5700 грн. за 1000 м3; від 26.02.2015 р. №227 - 8900 грн. за 1000 м3; від 31.03.2015р. № 966 -7200 грн. за 1000 мз; від 30.04.2015р. № 339 - 6810 грн. за 1000 м3; від 28.05.2015р. № 1628 - 6600 грн. за 1000 м3).

Тариф на послуги з транспортування природного газу розраховується за визначеною формулою відповідно до методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженою Постановою НКРЕ №983 від 04.09.2002 року, яка враховує власні, нормовані виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу. Таким чином, обсяг виробничо-технологічних втрат (витрат) газу (ВТВ) безпосередньо впливає на формування тарифу на послуги з транспортування природного газу та відповідно на відпускну ціну природного газу для споживачів.

07.08.2015р. позивач надіслав відповідачу лист (вих№03/2249) щодо пропозиції внести зміни в умови Договору в частині змін до умов проведення розрахунків до п.6.1. Договору, на який відповідач відповів відмовою, запропонувавши відповідачу звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЄКП) щодо встановлення тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №737 від 23.11.2011р. «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього Наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік. Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року. У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.09.2014 року №664 «Про затвердження нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2014 рік» для ПАТ «Харківміськгаз» затверджені граничні обсяги ВТВ та ВТР в розмірі 13 506 тис.м3 при потребах підприємства у 17 277 тис.м3. (лист ПАТ «Харківміськгаз» від 21.10.2014р. №18.1/2660).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015р. №122 «Про затвердження нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік» затверджені для ПАТ «Харківміськгаз» граничні обсяги природного газу на ВТВ та ВТР на 2015 рік в розмірі 12338 тис. м 3 що менше, ніж розраховані Товариством розрахункові величини на 4939 тис. м3, тобто на 29%.

Тарифи на транспортування природного газу встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу»). Тарифи повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації (п. 1.5. Методики):

- покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва;

- отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності;

- сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

НКРЕП Постановою від 03.03.2015р. №533 затвердила тариф на транспортування природного газу для ПАТ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» в розмірі 188,50 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ).

При розрахунку та затвердженні тарифів НКРЕ врахувало затверджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України обсяги природного газу на ВТВ та ВТР, які є значно меншими за розраховані Заявником на 2015 р. величини.

При цьому, в період з 01.01.2015р. до 01.04.2015р. діяли наступні тарифи, затверджені для ПАТ «Харківміськгаз» Постановою НКРЕ від 30.04.2014р. №612: тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - в розмірі 115,50 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ); тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом - у розмірі 57,30 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ), які були розраховані без урахування необхідної складової цього тарифу - обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу (у зв'язку з відсутністю рішень щодо затвердження таких обсягів на відповідний календарний рік на момент встановлення тарифу). Постановою НКРЕКП від 30 червня 2015 року №1918 для ПАТ «Харківміськгаз» затверджено новий тариф на транспортування природного газу розподільними газопроводами, і в ньому також закладені суми ВТВ та ВТР, які менші від розрахованих відповідно до Методик.

Внаслідок цього тариф не покриває Заявнику витрати на природний газ для потреб ВТВ та ВТР.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені зміни, які відбулися протягом дії договору від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ, суттєво впливають на порядок та умови проведення розрахунків з боку ПАТ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ».

Обмеження державними органами обсягу природного газу на ВТВ та ВТР, встановлення тарифів, що не покривають фактичних витрат та збільшення державних регульованих цін на природний газ, є істотними змінами, які впливають на розрахункову дисципліну та не могли бути враховані сторонами при укладенні договору та відповідних додаткових угод до нього.

Позивач зазначає, що під час укладення договору від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ сторони виходили з того, що розмір затверджених для ПАТ «Харківміськгаз» Міненерговугілля (далі - МЕВ) обсягів ВТВ буде покривати такі витрати.

Умови виконання договору від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ станом на час його укладення та на даний час, коли пропонувалось укладення додаткової угоди б/н від 05.08.2015р, змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачати на час укладення договору, вони можливо не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Поряд з цим, обставини виконання договору від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ на даний час можуть не тягти негативних для сторін наслідків у вигляді неможливості виконання зобов'язання, у зв'язку з обставинами за яку жодна із сторін не відповідає, якщо буде визнана укладеною додаткова угода б/н від 05.08.2015р. до договору від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ, яка в свою чергу врегулює певні прогалини в механізмі виконання зобов'язання.

Зміна розміру ВТВ зумовлена причинами, які ПАТ «Харківміськгаз» не могло усунути після виникнення істотних обставин при всій своїй турботливості та обачності, які від нього вимагалися умовами договору 04.01.2013 року №13-183-ВТВ оскільки затвердження розмірів ВТВ не залежить від волі ПАТ «Харківміськгаз», а відноситься до компетенції МЕВ та НКРЕ.

Позивач зазначає, що виконання Договору без укладення додаткової угоди б/н від 05.08.2015 року до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ в редакції ПАТ «Харківміськгаз» порушило б майнові інтереси ПАТ «Харківміськгаз», оскільки позбавило б його обігових коштів для ведення господарської діяльності в сфері газопостачання, та, як наслідок, припинення газопостачання на території дії ліцензії товариства. При укладанні Договору №13-183-ВТВ від 04.01.2013 року, Позивач розраховував на оплату за Договором коштами, які закладені в тарифі.

Таким чином, у сторін є можливість внесення зміни до договору у зв'язку з певними ускладненнями доцільності та можливості виконання договору, що породжені непередбачуваними обставинами, які виникли після укладення договору від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ. І це підтверджує висновок Торгово-промислової палати України, яка одностайно, в межах своїх повноважень, виклала свою позицію з цього приводу.

Станом на 09.10.215 року заборгованість за обсяги ВТВ, які спожиті в 2014 році, перед ПАТ НАК «Нафтогаз України» складає 22340,8 тис. грн. за 8 місяців 2015 року зобов'язання склали ще 98162,52 тис. грн. за вересень-грудень 2015 року зобов'язання збільшаться ще на 44530 тис. грн.

Таким чином, зобов'язання за 2014-2015 роки на кінець 2015 року складуть 165033,32 тис. грн.

В якості джерел фінансування вказаних зобов'язань ПАТ «Харківміськгаз» має:

- витрати на покриття ВТВ, передбачені в тарифі на 2015 рік з урахуванням фактичних обсягів реалізації послуг в сумі 97876,8 тис. грн.;

- компенсацію різниці в цінах на ВТВ за 2014 рік та 1-й квартал 2015 року (затверджено НКРЕКП з 01.04.2015 року терміном дії до 01.04.2017 року) - в сумі 13812 тис. грн.;

- компенсацію недоотриманої тарифної виручки у зв'язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2014 році (затверджено НКРЕКП з 01.10.2015 року терміном дії до 01.10.2016 року) - в сумі 53340,96 тис. грн.

Враховуючи, що отримання оплати за надані послуги з розподілу природного газу має часовий розрив з моментом надання послуг споживачеві, підприємство планує в повному обсязі отримати кошти за надані послуги до травня-червня 2017 року.

Позивач зазначає, що, враховуючи терміни отримання коштів від споживачів за послуги з розподілу природного газу за вказаний період, підприємство планує повністю розрахуватися за обсяги ВТВ, спожиті протягом 2014-2015 років до 01.07.2017 року.

Суд вважає твердження Відповідача у відзиві про необґрунтованість вказівки в запропонованій Позивачем редакції Додаткової угоди б/н про зміну дати остаточного розрахунку з 20 січня 2016 року (п. З Додаткової угоди №11) на 31 грудня 2017 року - є хибним. Крім того, думка Відповідача, що економічна необґрунтованість тарифів на транспортування природного газу і зміна ціни для ПАТ «Харківміськгаз» не є істотною обставиною і не може бути підставою для внесення змін у Договір - є також необґрунтованою.

Відповідач зазначає, що при укладені договору позивач несе ризик здійснення підприємницької діяльності, що на його думку може бути запереченням наявності істотної зміни обставин, а також посилається на збитковість власної діяльності у разі укладені спірної додаткової угоди.

Відповідач не довів суду належними та допустимими докази, що укладення спірної додаткової угоди може призвести до збитковості його діяльності, а також суд не погоджується з його твердженнями щодо того, що наявний ризик при здійсненні підприємницької діяльності заперечує наявність істотної зміни обставин.

Позивач в обґрунтування позову посилається на висновок торгово-промислової палати. З цього приводу суд встановив наступне.

Висновком ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ № 6017/05.0-20 від 12.08.2015 р. підтверджується, що істотна зміна обставин виникла з 01.01.2015 р., тобто з моменту набрання чинності затверджених для ПАТ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» Міністерством енергетики та вугільної промисловості розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат за наявності затвердженого тарифу на транспортування природного газу, який встановлено без урахування розмірів нормативних втрат і виробничотехнологічних витрат, а також з порушенням методик їх розрахунку.

Відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата України не має повноважень для винесення вищезазначеного висновку.

Статтями 11 та 14 закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначені права торгово-промислових палат та її діяльність, зокрема: торгово-промислові палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, у тому числі обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності.

Суд, здійснивши комплексний аналіз чинного законодавства України, дійшов висновку, що воно не містить положень про необхідність висновку торгово-промислової палати щодо істотної зміни обставин.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема зміна правовідношення.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України, з застосуванням якої до спірних правовідносин не погоджується Відповідач, передбачена зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Частина 1 зазначеної статті зазначає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч.2 ст.652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позовні вимоги обґрунтовуються істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, зокрема, підвищення тарифів на транспортування природного газу. Істотна зміна обставин визначена як можлива підстава для внесення змін до договору за рішенням суду положеннями ст. 652 ЦК України.

Законодавче положення про внесення змін до договору у разі істотної зміни обставин не є імперативною нормою, а оцінюється судом у сукупності поданих сторонами доказів.

Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень ст.652 ЦК України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суди оцінюють наявність умов, визначених ч.2 цієї статті - умови, визначені законодавчою нормою для внесення змін до договору.

Матеріалами справи підтверджується, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану (позивача) сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а відповідача своєчасної оплати поставленого газу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у зв'язку зі зміною тарифів на транспортування газу відбулась значна зміна обставин договору купівлі- продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна тарифів не настане; що зміна тарифів зумовлена причинами, які заінтересована сторона (позивач) не може усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; що виконання договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ порушило б співвідношення майнових інтересів сторін (позивача- можливості своєчасної оплати газу, відповідача - своєчасного отримання плати за поставлений газ) і позбавило б заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору; що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, що у разі залишення незмінним договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-183-ВТВ відповідач не зміг би своєчасно розраховуватись за газ, що підтверджується матеріалами справи, призвело би до невиконання взятих на себе обов'язків та нарахуванню штрафних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст. 6, 626, 628, 632, 648, 651, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ шляхом визнання укладеною додаткової угоди б/н до договору купівлі - продажу природного газу в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13-183-ВТВ

м.Київ "_____"

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі Продавець в особі __________, який діє на підставі_______, з однієї сторони, і

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", надалі Покупець, в особі Голови Правління Мазура Дмитра Леонідовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, надалі разом проіменовані Сторони, уклали додаткову угоду про наступне:

Викласти п. 6.1. статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції:

«6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 01 липня 2017 року.

Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема:

- зміни тарифу на транспортування природного газу;

- підвищення цін на природний газ;

- прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін.

Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію.

У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк.

Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.».

2. Викласти статтю 11. «Строк дії Договору» у наступній редакції:

«Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 04 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 01 липня 2017 року.

3.Решту умов Договору ПАТ «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» залишається незмінними і обов'язковими для виконання Сторонами.

4. Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та діє протягом строку дії договору.

Від продавця Від покупця

_____ ____»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, Код ЄДРПОУ 20077720, ІПН 200777226658) на користь Публічного акціонерного товариства «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» (61004, м.Харків, вул.Жовтневої Революції, 57/59, Код ЄДРПОУ 03359552) 1218,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/5376/15