Рішення № 52859903, 15.10.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.10.2015р. Справа № 917/2064/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, вул. Жовтнева, 8, м. Кременчук, 39601

до Приватного вищого навчального закладу "Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління", вул. Пролетарська, 24/37, м. Кременчук, 39600

про стягнення 207 790,95 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. канцелярії суду №15077 від 15.10.2015р.)

Представники сторін:

від позивача: Лещенко Г.М. довіреність № 10-75/3198 від 18.03.2015 року

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 207 790,95 грн., за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 779 від 01.07.2012 року, із яких основний борг - 130 999,80 грн., пеня - 34 134,26 грн., індекс інфляції - 40 831,31 грн., 3 % річних - 1 325,58 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. канцелярії суду №15077 від 15.10.2015р.)

15.10.2015 року за вхідним №15026 (канцелярії суду) представник позивача Г.М. Лещенко на виконання вимог ухвали суду подала додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

15.10.2015 року за вхідним №15077 (канцелярії суду) від представника позивача Г.М. Лещенко надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір основної заборгованості на 30 000,00 грн., в зв"язку зі сплатою відповідачем. Суд подану заяву прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За своїм змістом заява про уточнення позовних вимог є фактично заявою про зменшення позовних вимог в частині вимог про стягнення основного боргу.

Зазначена заява приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах вимог, заявлених у заяві від15.10.2015р. (вх. канцелярії суду №15077).

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковимязковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

01 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго», м. Полтава, в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук (далі - Теплопостачальна організація) та Приватним вищим навчальним закладом «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління" (далі - Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 779 (далі -Договір).

За умовами Договору, теплопостачальна організація зобов'язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором і додатками до нього. Пунктом 1.2. договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

При прийнятті рішення судом враховані наступні обставини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, де одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст., ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193. Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчить укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго», м. Полтава, в особі Кременчуцької філії, м. Кременчук та Приватним вищим навчальним закладом «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління", вул. Пролетарська, 24/37, м. Кременчук, 39600 за № 779 від 01.07.2012 року договір, предметом якого є постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, договірні відносини, що склалися, регулюються і нормами спеціального законодавства, а саме Законом України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року, де статтею 24 одним із основних обов'язків споживача визнано додержання вимог договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та нормативно-правових актів, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 р. та пунктів 23 і 28 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, де передбачено оплату спожитої теплової енергії у строки, встановлені договором або законом та нарахування штрафних санкцій у разі її несплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені Договором строки, заборгованість останнього на момент подання позову складала 160 999,80 грн. але позивач надав суду платіжне доручення від 12.10.2015 р. про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 30 000, 00 грн. та заяву про зменшення позовних вимог на 30 000, 00 грн.

Перевіривши надані документи суд вважає за можливе задоволити заяву позивача і зменшити позовні вимоги на 30 000, 00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 160 999,80 грн. основного боргу підлягають зменшенню на 30 000, 00 грн. Інша частина коштів основного боргу в розмірі 130 999,80 грн. підтверджена документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.2. Договору визначено, Споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки починаючи з дня , наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34 134,26 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними (з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 325,58 грн. 3 % річних та 40 831,31 грн. інфляційних нарахувань, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34, 36, 38 ГПК України надав належні докази, довів та обґрунтував обставини на які він посилався як підставу своїх вимог і, які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Приватного вищого навчального закладу «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління", (вул. Пролетарська, 24/37, м. Кременчук, 39600, ідентифікаційний код 13951369) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8, код 25717118, на р/р №26035308700, в ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 331467) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 130 999,80 грн.

3. Стягнути із Приватного вищого навчального закладу «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій та управління", (вул. Пролетарська, 24/37, м. Кременчук, 39600, ідентифікаційний код 13951369) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8, код 25717118, на р/р 26005054501124 в Полт. ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Полтава, МФО 331401) - пеню в сумі 34 134,26 грн., інфляційні втрати в розмірі 40 831,31 грн. та 3 % річних у розмірі 1 325,58 грн. та 3 566,86 судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 22.10.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.