Рішення № 52859617, 22.10.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 р. Справа №917/2005/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 43003,05грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Лойко Р.О.;

від відповідача: не з'явився

Розглядається позов про стягнення 43003грн. 05коп., в тому числі 15001грн. 85коп. основного боргу, 9519грн. 03коп. інфляційних, 6481грн. 59коп. річних та 12000грн. 56коп. штрафу за договором поставки № 2/1704 від 14.04.2014р.,

Відповідач чи його представник в судове засідання не з'явилися. Ухвала суду від 07.10.2015р. направлена на адресу відповідача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 45-48). Адреса відповідача вказана на конверті відповідає місцю проживання відповідача, вказаному у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000344661 від 19.10.2015р. (а.с. 57-58). Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового засідання.

Викладене підтверджується і постановою пленуму Вищого господарського суду України, так в п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзиву на позов не надав. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 15001грн. 85коп. основного боргу за поставлену продукцію, 9519грн. 03коп. інфляційних, 6481грн. 59коп. річних та 12000грн. 56коп. штрафу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14 квітня 2014 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (продавцем) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) був укладений договір поставки металопрокату № 2/1704. Позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на суму 40001грн. 85коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-1704/13 від 17.04.2014р. Позивач стверджує, що відповідач не здійснив своєчасно оплату товару, в зв'язку з цим зобов'язання щодо оплати вартості товару вважається простроченим.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Згідно наданої позивачем копії договору поставки №2/1704 від 14.04.2014р. (далі - договір) позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця металопрокат, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити металопрокат (а.с.9).

Пунктом 3.2 договору визначено, що товар відвантажується на умовах ЕХW склад продавця в м.Запоріжжя.

Строк оплати отриманого відповідачем товару договором не визначений.

Згідно ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На підтвердження поставки товару позивачем надана копія видаткової накладної №РН-1704/13 від 17.04.2014р., яка відповідачем не спростована. Згідно зазначеної копії видаткової накладної відповідач отримав товар на суму 40001грн. 85коп., відмітка в накладній про отримання товару засвідчена печаткою відповідача.

30 квітня 2014 року відповідач сплатив позивачу частину боргу в сумі 25000,00грн., що підтверджується випискою банку від 30.04.2014р. (а.с. 64-65). Таким чином борг відповідача перед позивачем по договору поставки № 2/1704 від 14.04.2014р. складає 15001грн. 85коп.

Відповідач наявність та суму боргу не заперечує.

Таким чином вимога позивача про стягнення 15001грн. 85коп. заборгованості за поставлений товар обґрунтована, не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 9519грн. 03коп. інфляційних, 6481грн. 59коп. річних та 12000грн. 56коп. штрафу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, обов'язок негайного виконання випливає зі змісту частини 1 статті 692 ЦК України.

Згідно пункту 7.2. договору поставки, у разі порушення термінів оплати товару більше, ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості вчасно не оплаченого товару.

Відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач порушив зобов'язання по оплаті отриманого ним товару більше ніж на 5 днів. Товар отриманий відповідачем 17 квітня 2014 року (копія видаткової накладної - а.с. 10), а часткова оплата товару відбулася лише 30 квітня 2014 року (виписка банку - а.с. 64-65). Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого товару, що становить 12000грн. 56коп. Вимога позивача про стягнення 12000 грн. 56 коп. штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 7.2. договору поставки, у разі порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю 30 % річних від простроченої суми.

Таким чином договором встановлений інший розмір процентів.

Виходячи з цього вимога позивача про стягнення 30 % річних правомірна, але сума річних позивачем завищена.

Як зазначалось вище, поставка товару відбулася 17 квітня 2014 року, отже прострочення зобов'язання з оплати товару розпочинається з наступного дня, тобто з 18 квітня 2014 року. Позивач же у розрахунку річних, наведеному у позовній заяві, нараховує річні з 17 квітня 2014 року по 2 вересня 2015 року.

З врахуванням цього вимога про стягнення річних за прострочення оплати за отриманий відповідачем по договору поставки товар підлягає задоволенню частково за період з 18.04.2014 року по 02.09.2014 року в сумі 6448грн. 71коп. В іншій частині річних позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимога позивача про стягнення інфляційних за неналежне виконання умов договору поставки правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена.

Позивачем у розрахунку інфляційних, який міститься в позовній заяві від 02.09.2015р., не враховано індекс інфляції за серпень 2015 року, що суперечить ст.625 ЦК України. Викладене підтверджується і судовою практикою та постановою пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. в якій, зокрема, зазначено, що розмір богу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку здійсненого за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 9316грн. 15коп. за період з травня 2014р. по серпень 2015р. В іншій частині інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких доказів у спростування наданих позивачем доказів і наведених позивачем доводів не надав, правомірність і розмір вимог не заперечує, доказів сплати стягуваної за позовом суми не надав.

Виходячи з наведеного позов підлягає задоволенню в сумі 42767 грн. 27 коп.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "ОТП Банк" МФО 300528, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ" (69005, м.Запоріжжя, пр.Леніна, буд.160/162, р/р 26009055720607 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 313399, код ЄДРПОУ 37941143) 15001,85грн. основного боргу, 12000,56грн. штрафу, 6448,71грн. річних, 9316,15грн. інфляційних, 1211,32грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 27.10.2015р.