Рішення № 52859120, 20.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 911/3589/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», м. Львів

до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 96447,91 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача: Стасишина Т.В. (довіреність №87 від 20 квітня 2015 року);

від відповідача: Бохан О.Г. (довіреність №1.23-9 від 14 лютого 2015 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач) про стягнення 96447,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 13 березня 2008 року за №73-08, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за спожиту енергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 36715,53 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 23871,16 грн., 3% річних в розмірі 1334,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 34526,50 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 15 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 15 вересня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20 жовтня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

20 жовтня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» (за договором - постачальник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України Львівський РСП Украерорух (за договором - споживач) 13 березня 2008 року укладено договір про постачання електричної енергії за №73-08.

Пунктом 1.1 договору (в редакції додатку №10 від 31 грудня 2013 року) встановлено, що даний договір встановлює взаємні обов'язки сторін щодо умов і порядку постачання електричної енергії споживачу силами і засобами постачальника, та утримання спільних електричних мереж, умови оплати та порядок взаєморозрахунків, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів і строк дії договору.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується відпускати електроенергію споживачу згідно з дозволеною потужністю 390 кВА.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору (в редакції додатку №10 від 31 грудня 2013 року), споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленої електричної енергії та компенсувати постачальнику вартість утримання спільних технологічних мереж згідно рахунку постачальника.

Згідно пункту 4.2 договору, розрахунковим вважається період з 21 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Пунктом 4.3 договору (в редакції додатку №8 від 22 грудня 2010 року) передбачено, що споживач до 10-го числа поточного місяця здійснює попередню оплату у розмірі 80% від вартості наданих в попередньому місяці, після наданого постачальником рахунку. Остаточний розрахунок споживач здійснює протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у випадку прострочення платежу винна сторона виплачує суму заборгованості і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочки такого платежу.

На виконання умов договору позивачем, на підставі довідки про обсяги переданої електричної енергії протягом розрахункового періоду від 20 листопада 2014 року до 19 грудня 2014 року, 24 грудня 2014 року було виставлено рахунок №12-0000151 на суму 175467,08 грн. за спожитий обсяг електроенергії у грудні 2014 року та рахунок №12-0000326 на суму 20901,78 грн. на оплату витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у грудні 2014 року.

24 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем підписано акт про надання послуг за №12-0000215 на загальну суму 175467,08 грн.

Зазначені рахунки було надіслано на адресу відповідача 6 січня 2015 року, що підтверджується реєстром згрупованих рекомендованих відправлень від 6 січня 2015 року (том 1, а.с. 67).

Однак, відповідач рахунок №12-0000151 на суму 175467,08 грн. оплатив частково, а саме, 22 січня 2015 року сплатив 138751,56 грн., що підтверджується банківською випискою від 22 січня 2015 року (том 1, а.с. 68).

Отже, як підтверджується матеріалами справи, за спожиту у грудні 2014 року електроенергію відповідач розрахувався не повністю, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 36715,52 грн.

Також, судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів за рахунками №12-0000326, №01-0000233, №01-0000234, №02-0000290 та №02-0000291.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту електричну енергію за рахунком №12-0000151 у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Заявлений позивачем розмір заборгованості за рахунком №12-0000151 становить 36715,53 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що розмір заборгованості за згаданим рахунком становить 36715,52 грн.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

З дослідженого судом розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що при здійсненні розрахунку пені за зобов'язанням грудня 2014 року, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме, здійснено нарахування пені з 17 січня 2015 року по 21 липня 2015 року, в той час, коли нарахування пені мало бути здійснено з 17 січня 2015 року по 17 липня 2015 року.

Судом здійснено власний розрахунок пені, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 23629,73 грн. за наступні періоди: з 17 січня 2015 року по 21 січня 2015 року на суму боргу у розмірі 175467,08 грн. (пеня становить 673,02 грн.), за період з 22 січня 2015 року по 17 липня 2015 року на суму боргу у розмірі 36715,52 грн. (пеня становить 9650,65 грн.), за період з 17 січня 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 20901,78 грн. (пеня становить 4818,29 грн.), за період з 10 лютого 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 21361,14 грн. (пеня становить 4505,15 грн.), за період з 3 березня 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 21131,82 грн. (пеня становить 3982,62 грн.).

Зазначена вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що розмір пені (встановленої судом) у розмірі 23629,73 грн. надмірно великий порівняно із збитками кредитора, та взято до уваги, що взяті на себе зобов'язання відповідач виконав, проте, допустив прострочення платежів на декілька місяців. Також, судом враховано, що невчасна сплата платежів не завдала значних збитків позивачу.

Таким чином, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені до 50%, тобто до 11814,86 грн.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних у сумі 1334,72 грн. за період з 17 січня 2015 року по 21 січня 2015 року на суму боргу у розмірі 175467,08 грн. (розмір 3% річних становить 72,11 грн.), за період з 22 січня 2015 року по 22 липня 2015 року на суму боргу у розмірі 36715,52 грн. (розмір 3% річних становить 549,22 грн.), за період з 17 січня 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 20901,78 грн. (розмір 3% річних становить 274,87 грн.), за період з 10 лютого 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 21361,14 грн. (розмір 3% річних становить 238,78 грн.), за період з 3 березня 2015 року по 25 червня 2015 року на суму боргу у розмірі 21131,82 грн. (розмір 3% річних становить 199,74 грн.) є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 34526,50 грн.

Однак, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 34500,70 грн. (за період з 1 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу у розмірі 36715,52 грн. (розмір інфляційних втрат становить 13180,88 грн.), за період з 1 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу у розмірі 20901,78 грн. (розмір інфляційних втрат становить 7503,74 грн.), за період з 10 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу у розмірі 29036,77 грн. (розмір інфляційних втрат становить 7668,65 грн.), за період з 3 березня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу у розмірі 21131,82 грн. (розмір інфляційних втрат становить 6147,43 грн.).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, код 19477064) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (79000, Львівська область, м. Львів, аеропорт ЦА, код 33073442) - 36715 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 52 коп. заборгованості, 11814 (одинадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 86 коп. пені, 1334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 34500 (тридцять чотири тисячі п'ятсот) грн. 70 коп. інфляційних втрат та 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) грн. 62 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць