Рішення № 52859099, 23.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2015 р. Справа № 911/4152/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой»

про стягнення 3 699,78 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Левченко В.І. (дов. № 91/2015/08/31-6 від 31.08.2015);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой» (далі - відповідач) про стягнення 3 912,74 грн заборгованості, з яких: 2 102,26 грн боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, 1 702,59 грн інфляційних втрат та 107,89 грн 3 % річних. Крім того, позивач просить повернути 609 грн зайво сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4152/15, розгляд справи призначено на 02.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2015 розгляд справи відкладено на 23.10.2015.

19.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 10.09.2015, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

23.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 94/11/7073 від 15.10.2015 (вх. № 25024/15 від 23.10.2015), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2 102,26 грн боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, 1 518,48 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних. Крім того, позивач просить повернути 609 грн зайво сплаченого судового збору. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засідання 23.10.2015 представник позивача повністю підтримав позов з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач в судові засідання 02.10.2015 та 23.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2004 між АК «Київенерго», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством «Інтеркомплектмонтажстрой» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 3111240, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач - своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 4.1. договору споживач зобов'язується: своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання енергопостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з енергопостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Згідно п. 8.5. договору договір набирає чинності з дня його підписання і укладається строком до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Відповідно до п. 13 додатку № 2.3. до договору споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

На виконання договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004 позивач поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 2 102,26 грн, що підтверджується актами про використану електроенергію (а.с. 39-42), актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 64-70), підписаними та скріпленим печатками обох сторін договору та не спростовано відповідачем.

Крім того, позивачем для оплати відповідачем виставлено рахунки (а.с. 45-63), які залишилися неоплаченими відповідачем.

Відповідач за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, суму боргу у розмірі 2 102,26 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004 на момент прийняття судового рішення склав 2 102,26 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 94/11/7073 від 15.10.2015 (а.с. 93), є вимоги про стягнення 2 102,26 грн боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, 1 518,48 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004 позивач поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 2 102,26 грн, що підтверджується актами про використану електроенергію (а.с. 39-42), актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 64-70), підписаними та скріпленим печатками обох сторін договору та не спростовано відповідачем; позивачем для оплати відповідачем виставлено рахунки (а.с. 45-63), які залишилися неоплаченими відповідачем; відповідач за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, суму боргу у розмірі 2 102,26 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004 на момент прийняття судового рішення склав 2 102,26 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 102,26 грн боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, позивачем за період з 05.12.2013 по 15.10.2015 нараховано 1 518,48 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому уточненому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 94), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 05.12.2013 по 15.10.2015 складає загалом 1 518,57 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 1 518,48 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних підлягають задоволенню, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 2 102,26 грн боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, 1 518,48 грн інфляційних втрат та 79,04 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем за заявлену майнову позовну вимогу про стягнення 3 912,74 грн сплачено 1 827 грн судового збору, хоча останній повинен був сплатити 1 218 грн (1 розмір мінімальної заробітної плата станом на 01.01.2015), переплативши до Державного бюджету України 609 грн (1 827 грн - 1 218 грн). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 609 грн судового збору (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 218 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49; ідентифікаційний код 24891280) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський район, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 26 коп. боргу за спожиту електричну енергію згідно договору про постачання електричної енергії № 3111240 від 13.01.2004, 1 518 (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять гривень) 48 коп. інфляційних втрат, 79 (сімдесят дев'ять гривень) 04 коп. 3 % річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 28.10.2015

Суддя П.В.Горбасенко