Рішення № 52859070, 20.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 911/4177/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба», м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова

про стягнення 74377,57 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача: Христославенко С.В. (довіреність №233 від 16 жовтня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі - відповідач) про стягнення 74377,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №701 від 25 січня 2012 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 46640,88 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню у розмірі 20018,46 грн., 3% річних у розмірі 1063,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5436,49 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 14 вересня 2015 року та призначено справу до розгляду на 20 жовтня 2015 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 14 вересня 2015 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

20 жовтня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (за договором - покупець) 25 січня 2012 року укладено договір поставки за №701.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Згідно пункту 3.1 договору, постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у прайс-листі (додаток №2), затвердженому сторонами.

Як вбачається з пункту 3.3 договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1 додатку №3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Пунктом 1.1 додатку №3 до договору передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період - один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу покупця.

Судом встановлено, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий на підставі видаткових накладних товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 46640,88 грн.

19 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Макаронна фабрика» (за угодою - постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (за угодою - первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (за угодою - новий покупець) укладено угоду б/н про заміну сторони у зобов'язанні, якою здійснено заміну сторони покупця з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» у зобов'язаннях по договору поставки №701 від 25 січня 2012 року.

Згідно пункту 2 угоди, з дати підписання акту звірки взаємних розрахунків всі права (як кредитора у зобов'язанні по договору поставки), обов'язки (як боржника у зобов'язанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває із зобов'язання по договору поставки як сторона.

Пунктом 3 угоди сторони погодили, що обов'язок оплатити товар згідно з умовами договору, що був поставлений постачальником первісному покупцю та неоплачений до моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків, переходить до нового покупця.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», з якого вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» перед позивачем станом на 16 березня 2015 становить 49973,94 грн.

Як вже зазначалось вище, на підставі угоди б/н від 19 вересня 2014 року новим покупцем за договором поставки №701 від 25 січня 2012 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1», до якого перейшов обов'язок здійснити оплату товару, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» на підставі договору поставки №701 від 25 січня 2012 року.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 46640,88 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 3.8 договору, за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

З дослідженого судом розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що при здійсненні розрахунку пені, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Судом здійснено власний розрахунок пені, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 17191,90 грн. (за період з 24 січня 2015 року по 24 липня 2015 року за видатковими накладними №73, №78, №79, за період з 3 лютого 2015 року по 3 серпня 2015 року, за видатковою накладною №138, за період з 7 лютого 2015 року по 7 серпня 2015 року за видатковою накладною №200, за період з 9 лютого 2015 року по 9 серпня 2015 року за видатковою накладною №213, за період з 17 лютого 2015 року по 17 серпня 2015 року за видатковою накладною №238 та за період з 22 лютого 2015 року по 22 серпня 2015 року за видатковою накладною №370).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 1063,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5436,49 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 160,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкасириба» (код 37930503) - 46640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) грн. 88 коп. заборгованості, 17191 (сімнадцять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 90 коп. пені, 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 29 коп. 3% річних, 5436 (п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 93 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць