Рішення № 52859049, 13.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"13" жовтня 2015 р. Справа № 911/3680/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропт «Мастер-енерго», Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинськепро стягнення 440687,20 грн.за участю представників:

позивача:Іванкіна Ю.Б. - дов. від 18.04.2014 № 14-91 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропт «Мастер-енерго» (далі - відповідач) про стягнення 440687,20 грн., з яких 266941,87 грн. інфляційних втрат, 26308,23 грн. 3% річних, 147437,09 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2013 № 1430/14-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 24.12.2013 № 1430/14-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 30.04.2014 № 2 до договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2730 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 520 тис.куб.м., лютий - 560 тис.куб.м., березень - 450 тис.куб.м., квітень - 160 тис.куб.м., жовтень - 180 тис.куб.м., листопад - 370 тис.куб.м., грудень - 490 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014 № 1 до договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період січень - грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2135834,13 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 на суму 534696,92 грн., від 28.02.2014 на суму 506686,59 грн., від 31.03.2014 на суму 368751,89 грн., від 30.04.2014 на суму 43479,84 грн., від 31.10.2014 на суму 78887,16 грн., від 30.11.2014 на суму 283118,44 грн., від 31.12.2014 на суму 320213,29 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з лютого 2014 року по січень 2015 року включно складають 266941,87 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 20.01.2015 складають 26308,23 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 227472,01 грн. та 3% річних з прострочених сум в розмірі 26178,42 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 39469,86 грн. та 3% річних в розмірі 129,81 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 20.01.2015 складає 147437,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня з прострочених сум в розмірі 147310,89 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 126,2 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідач розрахунок за поставлений природний газ здійснив з порушенням строків визначених договором, укладеним між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 227472,01 грн. інфляційних втрат, 26178,42 грн. 3% річних, 147310,89 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укропт «Мастер-енерго» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 14, ідентифікаційний код 33482826) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 227472 (двісті двадцять сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 26178 (двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 42 коп. 3% річних, 147310 (сто сорок сім тисяч триста десять) грн. 89 коп. пені, 8019 (вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 19.10.2015.