Рішення № 52858886, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/18348/15

За позовом: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал"

відповідача-2: Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про розірвання договору

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від процесуального позивача Дергунов Д.С. (посв. № 004715);

від позивача Громницький С.П. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 Гетьман-Гнідунець Л.О. (директор);

Умудова Я.С. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 Семенюк Н.М. (представник за довіреністю);

від третьої особи Коваленко С.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 16.07.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 05/2/3-429-15 від 14.07.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов'язань за Інвестиційним договором № 5 від 28.12.2005 року з боку відповідача-1 щодо будівництва об'єкту інвестування, що стало підставою для звернення Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації до суду з позовом про розірвання вказаного договору.

Ухвалою суду від 20.07.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/18348/15 та призначено розгляд справи на 11.08.2015 року.

Через відділ діловодства суду 27.07.2015 року від процесуального позивача надійшли додаткові документи, які було долучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 31.07.2015 року від відповідача-1 надійшли додаткові документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначені документи було долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.08.2015 року представник позивача подав письмові пояснення у справі та документи, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представником позивача було подано клопотання про залучення відповідачем-2 Комунальне підприємство "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт"( вул. Фрунзе, 113, м. Київ, 04073, ЄДРЮОФОП: 26387108) та залучення до участі у справі 910/18348/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (вул. Володимирська, 51-А, м. Київ, вул. 01034 ЄДРЮОФОП: 03366500). Дане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Комунальне підприємство "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", розгляд справи відкладено на 22.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 21.09.2015 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи на 15 днів, а також клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом відкладено розгляд клопотання про залишення позову без розгляду до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 22.09.2015 року представник процесуального позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог та надав пояснення по суті спору. Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року судом, за клопотанням представника відповідача-1, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 08.10.2015 року від відповідача-1 надійшли для долучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду, які прийнято судом до розгляду.

Через відділ діловодства суду 08.10.2015 року від Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли для долучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду, які прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 13.10.2015 року процесуальний позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представники відповідача-1 заперечили проти задоволення позовних вимог та надали пояснення по суті спору. Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року розгляд справи відкладено, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання, на 21.10.2015 року.

В судовому засіданні 21.10.2015 року процесуальний позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та надали усні пояснення по суті спору. Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог та надали пояснення по суті спору. Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 зазначив, щоб розгляд позовних вимог здійснювався на розсуд суду.

Представник відповідача-1 через відділ діловодства суду 21.09.2015 року подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи дану вимогу тим, що процесуальний позивач не наділений повноваженнями на подання позову даного характеру, оскільки ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор подає позов до суду при наявності порушень інтересів держави, проте, на думку відповідача-1, відповідна підстава в даній справі відсутня, а тому процесуальний позивач є неналежним позивачем у справі, у зв'язку з чим відповідач-1 наполягав на залишенні позовної заяви № 910/18348/15 без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"

У відповідності до рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7.

Відповідно до вищевикладеного суд дійшов висновку, що в даній справі процесуальний позивач є належним позивачем, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні з огляду на що суд відмовляє в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2005 року на підставі Рішення Київської міської ради (далі - Київрада) від 24.06.2004 року № 322/1532 «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти», яким нежитловий будинок по вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б' загальною площею 1419,3 кв.м. включено до переліку нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти, між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - замовник), Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (далі - технічний нагляд) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал» (далі - інвестор) (далі - сторони) було укладено інвестиційний договір № 5 про реконструкцію та будівництво нежитлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 34 літ. Б, Б' в м. Києві (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір або інвестиційний Договір) відповідно до п.п 1.1 якого предметом договору є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 34 Б, Б' (далі - Об'єкт інвестування) на умовах, визначених конкуром по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.10.2005 року № 8 та цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, 2.2.8 договору, замовник зобов'язується передати інвестору всі необхідні для початку проектування та будівництву об'єкту інвестування документи на будинок та земельну ділянку; вжити відповідних заходів щодо звільнення орендарями приміщень об'єкту інвестування; забезпечити переоформлення земельної ділянки у відповідності до прав власності на об'єкт інвестування або його частини; сприяти інвестору у виконанні функцій замовника по п. 2.4.1 та 2.4.3.

Умовами п. 2.4.1 договору, інвестор зобов'язується виконати повний комплекс функцій замовника, пов'язаний з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, а саме: проведення робіт з підготовки та оформлення необхідних документів з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування; проведення передпроектних робіт по підготовці обстеження та висновки про технічний стан об'єкту інвестування, інженерно-геологічних та топоінженерних вишукувань, збору вихідних даних для проектування; проведення робіт з супроводу та контролю розробки проектно-кошторисної документації, її погодження та експертизи; затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку; отримання дозвільної документації на виконання робіт з реконструкції та будівництва (дозвіл управління державного архітектурно-будівельного контролю та ордер Головного контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва); проведення комплексу робіт з інженерної підготовки об'єкту інвестування до реконструкції та будівництва (знесення зелених насаджень, винесення інженерних мереж з-під плями забудови, забезпечення відключення об'єкту інвестування від постійних джерел живлення, підготовка та оформлення акту передачі об'єкту інвестування під реконструкцію та будівництво, забезпечення об'єкту інвестування тимчасовими інженерними мережами під час робіт з реконструкції); проведення робіт з комплектації обладнання поставки замовника, забезпечення пусконалагоджувальних робіт; підготовка та оформлення документації для здачі об'єкту інвестування в експлуатацію; проведення розрахунків з виконавцями робіт та послуг, постачальниками обладнання та ін.

Також пунктами 2.2.7 та 2.2.8 Договору визначено, що замовник зобов'язаний, у разі, якщо в процесі виконання цього Договору, на підставі висновку відповідної експертизи або висновку проектної організації виникне необхідність у знесенні об'єкту інвестування, забезпечити отримання окремого рішення Київської міської ради, в якому буде міститися дозвіл на знесення об'єкту інвестування; дозвіл на будівництво іншого об'єкту, функціональне призначення якого дозволить здійснити його будівництво на земельній ділянці, на якій розташовується Об'єкт інвестування, що підлягає знесенню.

Відповідно до п.п. 2.4.5, 2.4.8, 2.4.10 договору інвестор зобов'язується укласти відповідні договори на виконання проектних, будівельних робіт, поставки обладнання з відповідними спеціалізованими організаціями, за погодженням з замовником. За власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування. Після введення об'єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва 1500,0кв.м. офісних приміщень в будинку та забезпечити належне утримання майна, що передається у власність інвестору.

За приписами п. 4.2 договору, загальний строк виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування та будівництва, складається з трьох етапів: підготовчого (передпроектного); проектного; реконструкції та будівництва.

У відповідності до розділу 5 договору, сторони визначають наступний порядок використання результатів реконструкції та будівництва об'єкту інвестування: площа нежилих приміщень в обсязі 1500,0 кв.м передається до комунальної власності територіальної громади м. Києва; решта площі нежитлових приміщень передається у власність інвестору. Право власності інвестора на майно виникає після введення об'єкту інвестування в експлуатацію і оформлюється у відповідності до діючого законодавства.

Як визначено п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених договором, додатками та доповненнями до нього.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що договір може бути розірваним винятково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань згідно з договором.

Позивач у своїх поясненнях мотивував звернення до суду з відповідними вимогами тим, що відповідач-1 порушив свої зобов'язання відповідно до інвестиційного договору шляхом його невиконання. Так, умовами інвестиційного договору на інвестора покладено обов'язки виконати повний комплекс функцій замовника, пов'язаний з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування (п. 2.4.1 договору); розробити концепцію реконструкції та будівництва, для чого замовити перед проектні проробки (п.2.4.2 договору); замовити та погодити (у тому числі із замовником) проектно-кошторисну документацію з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, календарні графіки підготовчих, проектних, будівельно-монтажних та Інших робіт, пов'язаних з реконструкцією об'єкту інвестування (п. 2.4.3 договору); розробити та погодити із замовником загальні строки виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, не пізніше 30 днів з моменту затвердження в установленому порядку проектно-кошторисної документації (п.2.4.4 договору); укласти відповідні договору на виконання проектних, будівельних робіт, поставки обладнання з відповідними спеціалізованими організаціями за погодженням з замовником (п.2.4.5 договору); погодити та підписати графік фінансування реконструкції та будівництва об'єкту інвестування та загальну строки виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, які оформлюються додатковою угодою до цього договору в термін не пізніше 30 календарних днів з дня затвердження проектно-кошторисної документації та проекту реконструкції та будівництва (п.2.4.9 договору).

Як зазначає процесуальний позивач, на даний час умови інвестиційного договору інвестором не виконуються. З 2005 року відповідач-1 до реалізації інвестиційного проекту фактично не приступив, реконструкцію та будівництво об'єкту інвестування не здійснив, за отриманням дозвільних документів для проведення реконструкції та будівництва об'єкту інвестування не звертався. Замість цього, інвестор неодноразово звертався до відповідача-2 з листами щодо передачі об'єкта інвестування у власність товариству до початку проведення реконструкції, що суперечить умовам інвестиційного конкурсу та спірного договору. Вказане свідчить, на думку процесуального позивача, про відсутність у інвестора наміру здійснити реалізацію інвестиційного договору.

Відповідач-1 в поданому відзиві та додаткових поясненнях у справі не погоджується із твердженнями процесуального позивача та зазначає, що ним жодним чином не було порушено умов інвестиційного договору, вжито всіх можливих та необхідних заходів для його виконання належним чином. Відповідачем-1 зазначено, що сторонами в договорі не погоджено строків виконання робіт, проте протягом періоду з дня укладання спірного договору по сьогоднішній день відповідачем-1 було укладено низку договорів на виконання проектних та будівельних робіт, що підтверджують активну господарську діяльність в сфері реконструкції об'єкту інвестування.

Таким чином, на думку відповідача-1, на виконання інвестиційного договору були виконані усі можливі підготовчі роботи, в тому числі інженерно - геологічні вишукування, інженерні обстеження конструкції будинку, проведені обмірні роботи тощо, розроблено ескізний проект реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, отримано завдання на проектування, отримано технічні умови, архітектурно-планувальне завдання, розроблено проект реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, виконано містобудівний розрахунок реконструкції об'єкту інвестування тощо.

При цьому, відповідач-1 зауважив, що на виконання п. 2.4.8 інвестиційного договору ним були понесені всі витрати, пов'язані з виконанням всіх вищезазначених робіт з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, загальна вартість понесених відповідачем-1 витрат на виконання інвестиційного договору складає 397 382,01 грн., що підтверджується доданими до відзиву доказами.

Також, відповідач-1 наголосив на тому, що передумовою виконання подальших робіт є необхідність передання замовником всіх необхідних для продовження проектних робіт та будівництва об'єкту інвестування документів на будинок та земельну ділянку, що відноситься до обов'язку замовника (п. 2.2.1 договору), однак вказаний обов'язок замовником не було виконано.

Окремо відповідач-1 звертає увагу суду про те, що в провадженні Господарського суд м. Києва перебувала справа № 910/8884/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал», Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» про усунення перешкод у користуванні майном та визнання недійсним Інвестиційного договору. Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 р. у справі № 910/8884/15 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Альтернатива» (копія рішення наявна в матеріалах справи). Рішення не було оскаржено в установленому законом порядку та набрало законної сили. У зазначеному рішенні судом встановлено факти належного виконання умов інвестиційного договору з боку відповідача-1, що не потребують доведення при розгляді справи № 910/18348/15.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року у справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Процесуальний позивач в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради звернувся до суду з вимогою розірвати укладений між Департаментом комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал" інвестиційний договір № 5 від 28.12.2005 року з огляду на невиконання спірного договору інвестором.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад судочинства визначено свободу договору.

Відповідно до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормативно-правовим актом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України є Закон України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

При цьому, відповідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях економіки та об'єкти власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону під інвестиційною діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Статтею 12 вищевказаного Закону передбачено форми державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема передбачено, що управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; державних норм та стандартів; заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції; роздержавлення і приватизації власності; визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політики ціноутворення; проведення державної експертизи інвестиційних проектів; інших заходів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Пунктами 3, 5 ст. 7 вищевказаного закону передбачено, що за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Київської міської ради «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти» від 24.06.2004р. № 322/1532 (копія наявна в матеріалах справи), нежитловий будинок по вул. Б. Хмельницького, буд. 34 Б, Б' було включено до переліку нежилих будинків, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти інвесторів.

18 серпня 2005 року конкурсною комісією на підставі протоколу № 1 від 18.08.2005 р. (копія наявна в матеріалах справи) були затверджені умови конкурсу по залученню інвесторів для реконструкції та будівництва нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 34 Б, Б'. При цьому, п. 14 р. III вищезазначених умов конкурсу по залученню інвесторів для реконструкції та будівництва об'єкту інвестування передбачалось, що на час будівництва земельна ділянка відводиться у встановленому порядку.

Для участі в конкурсі Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал» були надані передпроектні пропозиції, розроблені Товариством з обмеженою відповідальністю «Країна Буд» (копії наявні в матеріалах справи), які передбачали реконструкцію об'єкту інвестування - чотирьохповерхового нежитлового будинку, загальною площею 1409,3 кв.м, шляхом зведення 10-ти поверхового адміністративного офісного будинку, загальною площею 5371,6 кв.м, в сучасних архітектурних та будівельних рішеннях з підвищеними потребами в надійності, комфортабельності з підземним паркінгом 20 машиномісць (з можливістю розширення до 35 машиномісць).

Як вбачається з протоколу конкурсної комісії № 8 від 18.10.2005 р. (копія наявна в матеріалах справи), Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал» визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для реконструкції будинку, та, як наслідок, між сторонами було укладено Інвестиційний договір № 5 від 28.12.2005 р. про реконструкцію та будівництво нежитлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 34 Б, Б' в місті Києві.

Отже, умовами реконструкції об'єкту інвестування, погодженими сторонами Інвестиційного договору, є будівництво десятиповерхового офісного будинку на місці чотирьохповерхового будинку по вул. Богдана Хмельницького, 34 Б, Б' в м. Києві. При цьому, передумовою такого будівництва є відведення на час будівництва земельної ділянки у встановленому порядку.

Як зазначено відповідачем-1, необхідною умовою одержання дозволу на виконання будівельних робіт є наявність документу, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування (як передбачено п. 2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, п. 4 Порядку надання дозволу на виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 р. № 1104, п. 2 Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466).

Отже, беручи до уваги умови інвестиційного договору, судом встановлено, що безпосередню реконструкцію (будівельні роботи) інвестором можливо розпочати тільки після відведення земельної ділянки.

На виконання умов 2.2.1 Інвестиційного договору 28.02.2006 року відповідач-1 звернувся до позивача з листом вих. № 4 (копія наявна в матеріалах справи) з проханням надати відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.3, 2.4.7 Інвестиційного договору документи на земельну ділянку, необхідні, в тому числі для отримання архітектурно-планувального завдання, технічних умов і початку проектних робіт, а також погодити проектну організацію - ТОВ «Норм і Капітал Констракшнз».

Листом від 13.03.2006 року №042/17/5-1778 (копія наявна в матеріалах справи) Позивач повідомив, що вважає за доцільне внести зміни до Інвестиційного договору в частині вжиття відповідних організаційно-правових заходів щодо відведення земельної ділянки на Комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлюваних робіт». Одночасно листом від 13.03.2006 р. № 042/17/5-1780 (копія наявна в матеріалах справи) позивач звернувся заступника голови Київської міської державної адміністрації - начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища з проханням надати відповідачу-1 дозвіл на проектування реконструкції об'єкту інвестування та повідомив, що відведення земельної ділянки буде здійснюватись після введення об'єкта в експлуатацію згідно з розподілом площ нежилих приміщень між Територіальною громадою м. Києва, та Інвестором.

Як зазначає відповідач-1, листом від 20.03.2006 № 9 (копія наявна в матеріалах справи) він звернувся до позивача з проханням забезпечити відведення на позивача (Головне управління комунальної власності м. Києва) земельної ділянки, площею 1778 кв. м, під реконструкцію та експлуатацію Об'єкту інвестування та організацію тимчасового будівельного майданчика. Натомість позивач, розглянувши зазначений лист, повідомив про те, що не має заперечень щодо відведення земельної ділянки на час проведення реконструкції на Інвестора - ТОВ «Капітал» (копія листа від 10.04.2006 року № 042/17/5-2554 наявна в матеріалах справи). В листі Позивача від 07.09.2006 року № 042/17/5-6164 (копія якого наявна в матеріалах справи) зазначено про необхідність відведення в установленому порядку земельної ділянки на час реконструкції об'єкту інвестування та вирішення питання виселення орендарів. 01.03.2007 р. відповідачу-1 було надано згоду на розроблення документації із землеустрою № Д-2524 (копія наявна в матеріалах справи).

В подальшому, як наголошено відповідачем-1, було розпочато тривалу процедуру щодо розроблення і погодження документації із землеустрою в органах державної влади, в результаті якої проект землеустрою щодо відведення відповідачу-1 земельної ділянки для реконструкції та будівництва об'єкту інвестування було розроблено Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» лише в 2013 році (копія наявна в матеріалах справи). Проте, для його остаточної підготовки та затвердження необхідно було надати правовстановлюючі документи на об'єкт інвестування, який знаходиться на відповідній земельній ділянці.

13.02.2014 року відповідач-1 звернувся до позивача з листом (копія наявна в матеріалах справи) щодо передачі на виконання вимог п. 2.1. Інвестиційного договору всіх необхідних для початку проектування та будівництва Об'єкту інвестування документів на будинок та земельну ділянку. У відповідь на зазначений лист позивачем вказано, що оскільки у адміністративних судах розглядається справа про скасування рішення Київської міської ради від 12.07.2012 р. № 727/8064 та будинок передано в орендне користування ТОВ «Альтернатива», питання передачі Інвестору документів, необхідних для початку проектування та будівництва Об'єкту інвестування, є передчасним (копія листа від 13.03.2014 № 062/05/10-1742 наявна в матеріалах справи).

В подальшому відповідач-1 численними листами продовжував спонукати позивача до виконання умов Інвестиційного договору, усунення перешкод для його реалізації, проте позивач зазначив, що не може задовольнити-прохання ТОВ «Капітал» з приводу передачі документів, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нежитловий будинок та наявний судовий спір (копії відповідних листів наявні в матеріалах справи).

Висновком Головного управління Держземагенства у м. Києві до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 19-26-0.3-20/2-15 від 05.01.2015 р. (копія наявна в матеріалах справи) проект землеустрою відповідачу-1 погоджено не було у зв'язку з тим, що до проекту землеустрою необхідно долучити копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням відповідача-1 позивачем були здійснені дії, направлені на державну реєстрацію речових прав на об'єкт інвестування, та отримано свідоцтво про право власності територіальної громади міста Києва на об'єкт нерухомого майна за адресою вул. Богдана Хмельницького, 34 літ. Б.,Б' загальною площею 1419,3 кв.м (свідоцтво про право власності від 06.07.2015, інд. номер 40166684, копія якого наявна в матеріалах справи).

Як встановлено судом, листом від 09.07.2015 р, № 10 (копія наявна в матеріалах справи) відповідач-1 звернувся до позивача з клопотанням про надання копій правовстановлюючих документів для їх подальшої передачі Головному управлінню Держземагенства у м. Києві для погодження проекту землеустрою, а також щодо доповнення Інвестиційного договору положеннями, які регулюють питання порядку передачі Об'єкту інвестування Інвестору. строку та умов, оформлення факту передачі відповідним документом.

Відповідно до листа відповідача-1 № 14 від 05.08.2015 р. копії правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування були передані в КП «Київський інститут земельних відносин» для подальшої роботи щодо проекту землеустрою. Листом № 1498 від 05.10.2015 року останнім було надано інформацію щодо розробки та погодження проекту землеустрою, зокрема, зазначено, що доопрацьований, з урахуванням останніх зауважень, проект землеустрою 28.09.2015 року переданий повторно на погодження до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (копії зазначених листів наявні в матеріалах справи).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Стосовно знесення об'єкту інвестування відповідач-1 зауважив, що дана пропозиція інвестора отримала перемогу на конкурсі від 18.10.2005 року та була затверджена конкурсною комісією протоколом № 8 (копія протоколу наявна в матеріалах справи).

Сторонами Інвестиційного договору було погоджено, що передумовою будівництва десятиповерхового офісного будинку є знесення існуючого чотирьохповерхового адміністративного будинку. Однак, Київською міською радою було проігноровано рішення конкурсної комісії, що, на думку інвестора, виключало можливість здійснити дії на знесення будинку. Відповідач-1 зазначив, що ним неодноразово були направлені листи до Київської міської ради для якнайшвидшої реалізації інвестиційного проекту, проте бюрократичні процедури з боку органів державної влади щодо оформлення права власності на об'єкт не дали змогу по сьогоднішній день реалізувати даний проект інвестору.

Отже, на замовлення відповідача-1 КП «Київблагоустрій» було проведено дослідження об'єкту інвестування та надано висновок № 063/2006-ТО (копія наявна в матеріалах справи), згідно з яким стан об'єкту інвестування оцінюється як непридатний до нормальної експлуатації, а відновна вартість його реконструкції сягатиме 90 % первинної вартості, що ставить під сумнів доцільність його реконструкції.

Беручи до уваги пункт 2.2.7 Інвестиційного договору та враховуючи висновок КП «Київблагоустрій», відповідач-1 листом-від 22.08.2006 р. № 42 (копія наявна в матеріалах справи) звернувся до позивача з вимогою забезпечити виконання зобов'язання щодо отримання окремого рішення Київської міської ради про надання дозволу на знесення та дозволу на будівництво іншого об'єкту. У відповіді позивача (лист від 07.09.2006 р. № 042/17/5-6164, копія якого наявна в матеріалах справи) зазначено про передчасність вирішення цього питання та наголошено на необхідності відведення в установленому порядку земельної ділянки на час реконструкції об'єкту інвестування та вирішення питання відселення орендарів.

Листом від 13.04.2007 р. вих. № 19 (копія наявна в матеріалах справи) Інвестор повторно звернувся до Замовника з проханням внести клопотання про надання дозволу на знесення будинку і забезпечити його розгляд разом з розглядом питання щодо відведення земельної ділянки на вул. Богдана Хмельницького, 34 літ. Б.,Б'.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на численні звернення відповідача-1 позивач листом від 25.01.2014 р, № 062/05/10-548 (копія наявна в матеріалах справи) проінформував про опрацювання питання щодо визначення належної організації для отримання висновку про доцільність та необхідність знесення Об'єкту інвестування та повернення по розгляду питання про знесення після отримання висновку належної організації та вирішення питання щодо землекористування.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 22.10.2007 р. позивач листом № 042/17/5-7340 (копія наявна в матеріалах справи) повідомив про підготовлений проект рішення Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Капітал» під реконструкцію нежитлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 34-Б, Б' у Шевченківському районі м. Києва». Однак на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності 26.10.2007 р. за пропозицією начальника Головного управління комунальної власності м. Києва було відкладено розгляд вішезазначеного питання на наступне засідання без зазначення підстав, а на засіданні 13.11.2007 р. було відхилено вищезазначений проект рішення (копія зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Незважаючи на подальші клопотання відповідача-1 про надання інформації про підстави вказаних дій, позивачем не надано вичерпної відповіді стосовно вказаного питання.

В подальшому 04.04.2012 року позивач листом № 042/1/6-4190 (копія якого наявна в матеріалах справи) повідомив про відсутність правових підстав для передачі у власність відповідачу-1 будинку у зв'язку з внесенням змін до рішення Київської міської ради № 322/1532 від 24.06.2004 року.

Як зазначено процесуальним позивачем в поданій позовній заяві, відповідачем-1 не виконуються свої зобов'язання за інвестиційним договором, а саме з 2005 року відповідач-1 до реалізації інвестиційного проекту фактично не приступив, реконструкцію та будівництво об'єкту інвестування не здійснив, за отриманням дозвільних документів для проведення реконструкції та будівництва об'єкту інвестування не звертався. Замість цього, інвестор неодноразово звертався до відповідача-2 з листами щодо передачі об'єкта інвестування у власність товариству до початку проведення реконструкції, що суперечить умовам інвестиційного конкурсу та спірного договору.

Проте, вказані доводи процесуального позивача про відсутність наміру відповідача-1 здійснити реалізацію інвестиційного проекту спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, наведеними нижче.

Як вже було встановлено судом, 28 грудня 2005 року на підставі Рішення Київської міської ради від 24.06.2004 року № 322/1532 «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти» між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал» було укладено інвестиційний договір № 5 про реконструкцію та будівництво нежитлового будинку по вул. Б.Хмельницького, 34 літ. Б, Б' в м. Києві відповідно до п.п. 1.1 якого предметом договору є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 34 Б, Б' на умовах, визначених конкуром по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.10.2005 року № 8 та цим Договором.

Відповідно до вищенаведеного пункту 8.3 договору передбачено, що договір може бути розірваним винятково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань згідно з договором.

З матеріалів справи вбачається, що предметом інвестиційного договору є реалізація проекту з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.10.2005 р. № 8.

Так, виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, складається з трьох етапів, відповідно до Інвестиційного договору: підготовчого, (передпроектного); проектного;реконструкції та будівництва).

При цьому, сторонами інвестиційного договору було погоджені строки виконання кожного з вищезазначених етапів.

Пунктом 2.4 Інвестиційного договору передбачені відповідні зобов'язання інвестора щодо реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, у відповідності до яких інвестор зобов'язувався виконати повний комплекс функцій замовника, пов'язаний з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання зобов'язань, передбачених п. 2.4 інвестиційного договору, виконано усі можливі та залежні від нього дії, а саме:

1) проведено роботи з підготовки та оформлення необхідних документів з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування (абз. 1 п. 2.4. інвестиційного договору);

2) проведено передпроектні роботи по підготовці обстеження та висновки про технічний стан Об'єкту інвестування, інженерно-геологічних та топоінженерних вишукувань, збору вихідних даних для проектування (абз. 2 п. 2.4.1. інвестиційного договору);

3) проведено роботи з супроводу та контролю розробки проектно-кошторисної документації, її погодження та експертизи; затверджено проектно-кошторисну документацію у встановленому порядку;

4) замовлено та погоджено проектно-кошторисну документацію з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування ( абз. 3, 4 п. 2.4.1 інвестиційного договору);

5) укладено відповідні договори на виконання проектних, будівельних робіт тощо (п. 2.4.5 інвестиційного договору), а саме:

- договори № 269 від 10.04.2013 року та № 421 від 20.03.2007 року з Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» на розроблення документації із землеустрою (про розроблення проекту землеустрою) щодо відведення інвестору земельної ділянки для реконструкції та будівництва об'єкту інвестування;

- договір зі спеціалізованою установою Комунальним підприємством «Київблагоустрій» на виконання обстежувальних робіт об'єкту інвестування № 388 від 15 травня 2006 року;

- договір з Українським орендним підприємством по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва («Укрбудрозвідування») про інженерно-геологічні вишукування для проекту реконструкції об'єкту інвестування;

- договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 63.09.06 від 28.09.2006 року, за яким інвестором замовлено, а виконавцем проведено науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи щодо об'єкту інвестування;

- договір № 9336 від 19.06.2006 року про проведення проектно-розвідувальних досліджень;

- договори з Приватним підприємством «Архітектоніка» про розроблення Ескізного проекту реконструкції та будівництва об'єкту інвестування та Проекту реконструкції та будівництва об'єкту інвестування;

- договір № 29/05/12-МБР від 29.05.2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Партнерів Архітекторів «Сучасне Місто» щодо виконання містобудівного розрахунку реконструкції Об'єкту інвестування.

Отже, судом встановлено, Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал» на виконання умов інвестиційного договору були виконані усі можливі на даному етапі підготовчі роботи, в тому числі інженерно - геологічні вишукування, інженерні обстеження конструктиву будинку, проведені обмірні роботи тощо, розроблено ескізний проект реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, отримано завдання на проектування, отримано технічні умови, архітектурно-планувальне завдання, розроблено проект реконструкції та будівництва об'єкту інвестування, виконано містобудівний розрахунок реконструкції об'єкту інвестування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем на даному етапі реалізації інвестиційного договору здійснено всі можливі роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виконанням п. 2.4.8 договору, відповідачем-1 були понесені витрати, пов'язані з виконанням всіх вищезазначених робіт з реконструкції та будівництва об'єкту інвестування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

До того ж немає значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 постанови №18 від 26.12.2011року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

При цьому, Пленум Вищого господарського суду України в зазначеній постанові звертає увагу на те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. у справі № 910/11595/13.

Як вже було встановлено судом, що в провадженні Господарського суд м. Києва перебувала справа № 910/8884/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал», Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» про усунення перешкод у користуванні майном та визнання недійсним Інвестиційного договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 р. у вказаній справі № 910/8884/15 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Альтернатива» (копія рішення додається). Рішення, не було оскарженою установленому законом порядку та набрало законної сили.

При цьому, при розгляді вказаної справи, господарським судом було розглянуто також питання щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал» зобов'язань, передбачених Інвестиційним договором, та встановлено наступне: «Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем - 1 вчиняються дії на виконання умов спірного правочину, а саме були здійснені підготовчі роботи з реконструкції (проведені інженерно - геологічні вигукування, інженерні обстеження конструктивну будинку, обмірні роботи), що підтверджується листом Головного управління комунальної власності міста Києва від 25.04.2006 р.». Даний висновок суду міститься в матеріалах справи на аркуші № 7 відповідного рішення.

Отже, встановлений факт рішенням Господарського суду м. Києва № 910/8884/15 від 17.06.2015 року, що відповідачем - 1 вчиняються дії на виконання умов спірного правочину (арк. 7), а саме були здійснені підготовчі роботи з реконструкції (проведені інженерно - геологічні вишукування, інженерні обстеження конструктиву будинку, обмірні роботи), що підтверджується листом Головного управління комунальної власності міста Києва від 25.04.2006 року, повторного доведення не потребує.

Як вбачається з матеріалів справи, факт порушення інвестиційного договору з боку відповідача-1 відсутній.

Таким чином, доводи позивача та процесуального позивача щодо невиконання умов інвестиційного договору з боку відповідача-1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 зазначеної статті Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.09.2013р. Верховного Суду України по справі №6-75цс13, постановах від 19.03.2014р., від 18.06.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/16997/13, №910/25397/14.

Виходячи з вищевказаних положень цивільного законодавства підставою для розірвання договору є сукупність таких обставин:

- факт порушення договору однією із сторін,

- істотність такого порушення,

- факт нанесення порушенням договору шкоди іншій стороні,

- обставини щодо того, що внаслідок завданої порушенням договору шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Отже, всі вказані питання є необхідними для прийняття рішення про те, чи є підстави для розірвання договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, процесуальним позивачем у поданому позові не надано жодних обґрунтувань та доказів, що підтверджують завдання позивачу шкоди у зв'язку з невиконанням, за твердженням прокурора, відповідачем-1 умов інвестиційного договору.

Відповідно до вищевказаного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" та відповідача-2: Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про розірвання договору задоволенню не підлягають.

Нормами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

За змістом п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Отже, суд дійшов висновку про те, що судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (код ЄДРЮОФОП: 19020407, адреса: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.10.2015 року.

Суддя О.С. Комарова