Рішення № 52858745, 13.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/19086/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 5479,36 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Кобець Р.Ю. - представник за довіреністю;

від відповідача: Чала І.М. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення виплаченого страхового відшкодування, інфляційних та трьох відсотків річних в сумі 5479,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2013, на перехресті Червоношкільної набережної - вул. Академіка Вернадського, у м. Харків, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «ЗАЗ» - ОСОБА_4 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту № 047767-02-21-01, страхове відшкодування в розмірі 4266,71 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_3, було застраховано у ПАТ НАСК «Оранта», позивач, на підставі положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 03.09.2014, однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 3756,71 грн., з урахуванням розміру франшизи, інфляційні в розмірі 1666,14 грн. та 3% річних в розмірі 56,51 грн. за час прострочки за період з 15.12.2014 по 15.06.2015, всього в сумі 5479,36 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу визначено, що така вартість становить 3693,94 грн., а відтак позивачем безпідставно здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4266,71 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством не передбачена можливість нарахування 3% річних та інфляційних у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Також зазначив, що відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі, визначеному відповідачем, а саме 3639,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №41862 від 28.07.2015.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2012 між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_4 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 047767-02-21-01, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_4, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 08.11.2013, 03.11.2013, на перехресті Червоношкільної набережної - вул. Академіка Вернадського, у м. Харків, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.11.2013 по справі № 646/10706/13-п, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 047767-02-21-01 від 25.12.2012, на підставі страхового акту № 5370-02 від 17.12.2013, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ» в розмірі 4266,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15257 від 17.12.2013.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку СТО - ПАТ «Завод ім. Фрунзе» № ЗиФ-0215171 від 04.11.2013, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, становить 4266,71 грн., включно з ПДВ.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2434871 у ПАТ НАСК «Оранта», чинного на момент скоєння ДТП (03.11.2013). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 047767-02-21-01 від 25.12.2012, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою (вих. 3784 від 03.09.2014) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 4266,71 грн. Вказана заява отримана відповідачем 15.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 3756,71 грн. (4266,71 грн. - 510 грн. франшизи) виплаченого страхового відшкодування.

В той же час, під час судового розгляду справи відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на суму 3693,94 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 41862 від 28.07.2015, наявного у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт часткового погашення відповідачем заборгованості за договором, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3693,94 грн. підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі сплати 4266,71 грн., що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з 15.12.2014 по 15.06.2015, згідно з яким інфляційні складають 1666,14 грн., а 3% річних - 56,51 грн., суд дійшов висновку щодо обґрунтованості здійснених нарахувань, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та інфляційних на страхове відшкодування, оскільки вказані правовідносини виникли у зв'язку із заподіянням шкоди, судом відхиляються, оскільки обов'язок відповідача сплатити страхове відшкодування виник на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного між відповідачем та особою, винною у скоєнні ДТП, а позивач є новим кредитором за вказаним договором, до якого, в межах виплаченого страхового відшкодування, перейшло право вимоги, яке власник пошкодженого автомобіля мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому факт заподіяння шкоди внаслідок ДТП є лише підставою для здійснення вказаної виплати (страховим випадком).

Стосовно доводів відповідача щодо обов'язку позивача виплатити страхове відшкодування в розмірі, визначеному на підставі звіту про оцінку транспортного засобу, слід зазначити таке.

Положеннями Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Відтак, позивачем правомірно здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку на оплату ремонту автомобіля.

Відповідно до ст.ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечень проти задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) 62 (шістдесят дві) грн. 77 коп. страхового відшкодування, 1666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 56 (п'ятдесят шість) грн. 51 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3693 (три тисячi шістсот дев'яносто три) грн. 94 коп. заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко