Рішення № 52858563, 21.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015 Справа № 908/1767/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Давиденко І.В., Топчій О.А.,

За участю секретаря судового засідання: Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1767/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь

до другого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія", м. Донецьк

про зобов'язання повернути майно

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від першого відповідача - не з'явився

від другого відповідача - не з'явився

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2015 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 03.08.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/321/15 від 03.08.2015 року справу № 908/1767/15-г передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Сушко Л.М., Топчій О.А.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області № 01-04/403/15 від 15.09.2015 року справу № 908/1767/15-г у зв'язку з перебуванням судді - учасника колегії у відпустці передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Давиденко І.В., Топчій О.А.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" наступного майна: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492.

08.04.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що 26.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (відповідач, Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L641-04/07, за умовами якого (п. 1.1.) Лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Вказує, що на виконання умов вказаного договору позивач придбав предмет лізингу, яким є: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007 року. При цьому зазначає, що у «Графіку платежів», який є Додатком № 1 до договору фінансового лізингу сторони погодили, що строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року. Разом з тим позивач пояснює, що у зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони досягли згоди щодо внесення змін до договору фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 року та додатковою угодою від 28.02.2014 року відстрочили виконання зобов'язань за договором до 30.09.2014 року. Поряд з цим зазначає, що предметом позову у даній справі є витребування майна у зв'язку із закінченням строку лізингу, яким є термін, в період якого відповідач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе дане майно. Позивач вказує, що згідно з п. 1.1. договору фінансового лізингу та Графіку платежів (Додаток № 1 до договору) строк лізингу закінчився у червні 2012 року, а відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу повернути предмет лізингу. При цьому зазначає, що договором фінансового лізингу не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після червня 2012 року не укладалися додаткові угоди до договору щодо продовження строку лізингу й не визначалися порядки розрахунків у разі такого. Разом з тим вказує, що на станом на дату розгляду справи в суді за закінченням строку лізингу (після червня 2012 року) та після строку, встановленого сторонами в п. 1.3. додаткової угоди від 28.02.2014 року до договору - після 30.09.2014 року, що є відстроченням виконання відповідачем зобов'язань, останнім предмет лізингу не повернутий позивачу та перебуває у володінні відповідача без належної правової підстави, порушуючи право власності Лізингодавця (позивача). Відтак, позивач вважає, що згідно ст. ст. 387, 400 ЦК України у нього виникає право витребувати предмет лізингу у відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави заволодів ним, та пред'явити позов про витребування цього майна. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

До суду, в порядку ст. 79 ГПК України, 09.04.2015 року надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/1767/15-г до розгляду господарським судом Запорізької області справи за позовом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» до ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» про витребування майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу №L641-04/07 від 26.04.2007року - вантажного автомобіля MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, державний номер АА 0356 СТ з незаконного володіння і передання його у володіння ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», та набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на теперішній час фактично не володіє майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про витребування. Відповідач пояснює, що у зв'язку з виникненням з травня 2014 року непередбачуваних обставин - діяльності терористичних організацій та проведення ними воєнних дій на території міста Донецька та області (фактично обставин непереборної сили), виникла реальна загроза значного пошкодження або повної втрати цього майна, яке є предметом Лізингу. При цьому з метою недопущення цього та з метою збереження майна ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», уклавши з ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 36512224, м. Донецьк, вул. Майська, 86) договір б/н від 03.06.2014 року та відповідний акт приймання-передачі №1 від 03.06.2014 року, передало йому дане майно на відповідальне зберігання строком до 30 грудня 2014 року. В подальшому 8 січня 2015 року відповідач звернувся до ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» з письмовою вимогою вих. № 08/01-15 від 08.01.2015 року повернути майно у зв'язку із закінченням терміну відповідального зберігання, але отримало у відповідь лист № 03/01/15 від 09.01.2015 року про те, що останнє фізично не може це зробити у встановлені терміни, мотивуючи це відсутністю власних співробітників у місці його зберігання в м. Донецьку та проходження періодичних воєнних дій у цієї місцевості. До даного часу ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» не повернуло зазначене майно, у зв'язку з чим з метою захисту прав ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», як законного володільця - лізингоотримувача за договором фінансового лізингу №L641-04/07 від 26.04.2007 року на володіння і користування майном: вантажним автомобілем MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, державний номер АА 0356 СТ, товариством 03.04.2015 року подано до господарського суду Запорізької області позовну заяву до ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» про витребування вказаного майна з незаконного володіння і передання його у володіння ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком». Вказує, що позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, про що на веб-сайті господарського суду Запорізької області розміщено відповідну інформацію. При цьому в якості додатка до вказаного клопотання відповідач долучив копію відповідної позовної заяви № 01/04-15 від 01.04.2015 року, адресованої господарському суду Запорізької області.

У задоволенні вказаного клопотання відповідача судом було відмовлено, що знайшло своє відображення в ухвалі від 18.05.2015 року.

27.04.2015 року до суду від позивача надійшов супровідний лист, згідно якого останній надає для приєднання до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № Р632-04/07 від 26.04.2007 року, копію угоди від 23.05.2007 року про внесення змін до договору купівлі-продажу № Р632-04/07 від 26.04.2007 року та копію акту огляду (для предметів лізингу) від 04.09.2014 року з додатками - 5 фотографіями. Позивач вказує, що копія договору купівлі-продажу разом з угодою до неї підтверджує його право власності на предмет лізингу, який був переданий на підставі договору фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування відповідачу на певний строк лізингу за актом приймання-передачі. Також звертає увагу суду на те, що предмет лізингу - вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, номерний знак АА 0356 СТ, власником якого є ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", був оглянутий 04.09.2014 року в м. Пирятин Полтавської області, про що складений відповідний акт та здійснена фото фіксація предмета лізингу, чим підтверджується, що предмет лізингу продовжує перебувати у володінні та користуванні у ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у визначеному вказаним актом місці станом на вказану дату. При цьому зазначає, що таким чином спростовуються твердження ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" про те, що предмет лізингу нібито був переданий «на зберігання» 03.06.2014 року до ТОВ «Торг-Строй Компанія» в місті Донецьку Донецької області. Разом з тим вказує, що ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" відповідно до умов договору фінансового лізингу не повідомляло лізингодавця/власника майна про обставини, що унеможливлюють його виконання та не зверталось за дозволом до лізингодавця/власника - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про передачу предмета лізингу «на зберігання» третій особі.

Безпосередньо в судовому засіданні 30.04.2015 року представник відповідача надав суду разом із супровідним листом копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.04.2015 року у справі № 908/2259/15-г для долучення до матеріалів справи.

Разом з тим 30.04.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить всі процесуальні документи у справі № 908/1767/15-г направляти на адресу свого представника, а саме: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 136-136А, кв. 35.

18.05.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшов супровідний лист, за яким останній просить долучити до справи копії наступних документів: довідки від 28.04.2015 року про ненадходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" № 2600514928 від ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" за період з 28.02.2014 року по 06.06.2014 року, виписки по рахунку ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" № 26008439273 за період з 07.06.2014 року по 28.04.2015 року про ненадходження коштів від ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком". При цьому позивач вказує, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду по суті позову ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" до ТОВ «Торг-Строй Компанія» про витребування майна має бути відмовлено. Позивач зазначає, що позов ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" до ТОВ «Торг-Строй Компанія» про витребування майна (ймовірно предмета лізингу), який було передано на зберігання, не є пов'язаною справою, оскільки по ній суд не встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі факти, які мають преюдиційне значення, також у цій справі суд має повноваження самостійно встановити обставини справи.

18.05.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 24 ГПК України про залучення до участі у справі іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія". Так, відповідач у справі наполягає на залученні вказаного підприємства в якості іншого відповідача у зв'язку із тим, що відповідач передав вантажний автомобіль MAN 26413, який є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія" на підставі договору зберігання б/н від 03.04.2014 року. При цьому відповідач вказує, що станом на теперішній час не володіє майном, щодо витребування якого ТОВ «Райффазен Лізинг Аваль» заявлено позовні вимоги у даній справі. Вважає, що до участі у справі має бути залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія" як фактичного володільця спірного майна.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2015 року за клопотанням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія" (далі - другий відповідач).

Перший відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", 18.05.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- посилання позивача на незаконне володіння відповідачем предметом лізингу та застосована позивачем конструкція витребування майна, що знаходиться у користуванні на підставі діючого договору лізингу, є абсолютно невірними та помилковими;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", являючись законним володільцем предмету лізингу набуло право володіння та користування ним на підставі договорів купівлі-продажу та договору лізингу;

- відповідно до умов договору купівлі-продажу предмету лізингу, який є в матеріалах справи, сторони домовились про те, що право тимчасового володіння та користування обладнанням переходить до лізингоодержувача, тобто до відповідача;

- укладеним позивачем та відповідачем договором фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 року (а саме Загальними умовами фінансового лізингу, викладеними в Додатку до договору) визначено, що в момент підписання акту приймання-передачі до лізингоодержувача переходять та зберігаються за ним протягом строку дії договору наступні права та ризики: право володіння та користування;

- відповідно до приписів ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду);

- згідно положень укладеного з позивачем договору фінансового лізингу (оренди) він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором;

- на теперішній час, хоча відповідач фактично і сплатив вартість предмету лізингу, позивач не здійснив його передачу у власність, мотивуючи це тим, що лізингові платежі останній отримав не у повному обсязі, спір з цього приводу до даного моменту знаходиться на вирішенні Господарського суду Донецької області, який розглядає відповідну справу, таким чином договір лізингу є діючим;

- позивач хибно ототожнюючи поняття «строк виконання зобов'язання» та «строк дії договору» зазначає, що зі спливом строку сплати лізингових платежів минув строк дії договору;

- відповідно до положень ст. 764 ЦК України, коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором;

- позивач, звернувшись з віндикаційним позовом, жодним чином не довів, що відповідач є незаконним та недобросовісним володільцем предмету лізингу;

- на момент звернення до суду лізингові договірні зобов'язання, як і сам договір між позивачем та відповідачем є діючими, і відповідно ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" правомірно володіє та користується предметом лізингу. Просить прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

18.05.2015 року представник відповідача надав суду разом із супровідним листом для приєднання до матеріалів справи наступні документи: довідку Управління статистики у м. Маріуполь від 09.02.2015 року, копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ШБ Альтком» від 09.09.2005 року, копію виписки з ЄДР від 30.03.2015 року, ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.04.2015 року у справі № 908/2259/15-г.

23.06.2015 року на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому останній зазначає, що судом зобов'язано його направити копію позовної заяви з додатками на адресу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія", місцезнаходженням якого є: м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86А. Однак вказує, що у зв'язку з тим, що не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області до міст обласного значення, зокрема до м. Донецьк та інших населених пунктів, позивач не має змоги направити копію позовної заяви другому відповідачу. В підтвердження вказаних обставин надав копію листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 92-469 від 11.09.2014 року.

13.07.2015 року на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист, відповідно до якого останній у зв'язку з призупиненням приймання до пересилання поштових відправлень до певних населених пунктів Донецької області, зокрема м. Донецьк, на вимогу суду надає докази направлення копії позовної заяви з додатками на електронну адресу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія".

До початку розгляду господарським судом справи по суті, а саме 07.10.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зміну предмету позову (без зміни підстав), в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», яким встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. При цьому вказує, що договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціального пункту 7 частини другої статті 11 Закону унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом з тим до поданої заяви позивач надав докази направлення її копії першому відповідачу - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", а також докази неможливості надсилання копії вказаної заяви на адресу другого відповідача - ТОВ "Торг-строй Компанія", зокрема роздруківку із мережі Інтернет повідомлення УДППЗ «Укрпошта», в якій зазначено про нездійснення пересилання пошти у Донецькій області до міст обласного значення, зокрема м. Донецьк.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Разом з тим, судом прийнято до уваги, що згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, та право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК (1798-12) з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу (1798-12).

З огляду на те, що заява про зміну предмета позову подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи по суті, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, вона приймається судом до розгляду. Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги, викладені позивачем у заяві про зміну предмета позову.

15.10.2015 року на адресу суду від першого відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" права власності на вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, державний номер АА 0356 СТ. При цьому у вказаній зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі, посилаючись на важкий фінансовий стан товариства.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.10.2015 року на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України вказана зустрічна позовна заява була повернута Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" без розгляду.

19.10.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшов супровідний лист, відповідно до якого останній у зв'язку з призупиненням приймання до пересилання поштових відправлень до певних населених пунктів Донецької області, зокрема м. Донецьк, на вимогу суду надає докази направлення копії заяви про зміну предмету позову з додатками на електронну адресу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія".

Представник позивача в судове засідання 21.10.2015 року не з'явився. Однак 19.10.2015 року позивач на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу № 908/1767/15-г за відсутності його представника. Разом з тим в клопотанні зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю з урахуванням заяви про зміну предмету позову та просить їх задовольнити, а у випадку неможливості розгляду справи за відсутності представника позивача просить повідомити про дату та час наступного судового засідання.

Представник першого відповідача в судове засідання 21.10.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник другого відповідача в судове засідання 21.10.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.10.2015 року вбачається, що місцезнаходження другого відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 83030, Донецька область, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86 А.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом було здійснене відправлення ухвал від 03.08.2015 року, 15.09.2015 року та від 07.10.2015 року у даній справі на адресу місцезнаходження другого відповідача, втім вказані ухвали не прийняті до пересилання з огляду на відсутність приймання поштових відправлень на територію Донецької області до міст обласного значення, серед яких зазначено м. Донецьк, про що господарський суд повідомлено листами Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 04-16-1551 від 03.11.2014 року, № 04-16-730 від 11.06.2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Про неприйняття до пересилання вказаних ухвал судом були складені акти від 03.08.2015 року, від 17.09.2015 року та від 07.10.2015 року.

При цьому судом було здійснене також повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограм 08.08.2015 року, 06.10.2015 року та 16.10.2015 року, які наявні в матеріалах справи, що підтверджується витягами з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Однак вказані телефонограми другим відповідачем не прийняті, про що судом складені відповідні акти від 08.08.2015 року, від 06.10.2015 року та від 16.10.2015 року.

Разом з тим, з метою належного повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду справи 16.10.2015 року о 15 год. 25 хв. було здійснене електронне поштове відправлення ухвали суду від 07.10.2015 року у даній справі на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія", а саме: torg_stroy_comp@ukr.net, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою. Таким чином, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, сторін було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення першого відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 26.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", далі Лізингоодержувач, був укладений договір фінансового лізингу № L641-04/07, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами були укладені угоди про внесення змін до Договору від 02.03.2009 року, 01.09.2009 року, 02.08.2010 року, 01.12.2010 року, 04.05.2011 року та додаткова угода від 28.02.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - «Договір купівлі-продажу») зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі - «Предмет лізингу»), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі «Графік»), та не може бути менше одного року. Предмет лізингу передається Лізингоодержувачу для використання у його господарській діяльності.

Умовами п. п. 3.1. (в редакції угоди про внесення змін до Договору) - 3.2. Договору визначено, що вартість предмета лізингу становить 376216,20 гривень (триста сімдесят шість тисяч двісті шістнадцять гривень дванадцять копійок) (в тому числі 20% ПДВ). Після проведення фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу, вартість Предмета лізингу може бути збільшена, якщо на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з Продавцем за придбання Предмета лізингу, Лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість Предмета лізингу на момент укладення договору (вказану в п. 3.1. цього Договору). В цьому випадку Лізингодавець складає новий Графік та направляє його Лізингоодержувачу, змінений за правилами цього пункту Графік приймається до виконання Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Згідно з п. 8.1. Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даної справи судом.

Позивач в позові вказує, що у зв'язку із закінченням строку лізингу у відповідача припинилося речове право на чуже майно, а відтак останній незаконно, без відповідної правової підстави володіє та користується предметом лізингу за договором. При цьому також зазначає, що станом на дату звернення з позовом до суду відповідач вимоги щодо повернення предмета лізингу не виконав, чим порушив законні інтереси власника майна - позивача за вказаним позовом.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір фінансового лізингу. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 806 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Положеннями ст. 292 ГК України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Приписами ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 року (далі - Закон України "Про фінансовий лізинг") фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Так, на виконання умов Договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу № Р632-04/07 від 26.04.2007 року та передав у володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007 року, який міститься в матеріалах справи.

Специфікацією (Додаток № 2 до договору, що є його невід'ємною частиною), підписаною сторонами у справі, визначено, що предметом лізингу є вантажний автомобіль MAN 26413, ціна якого з ПДВ складає 344637,25 грн.

Як зазначено вище, угодою про внесення змін до договору № L641-04/07 сторонами у зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу від 26.04.2007 р. № Р632-04/07 та на підставі п. 3.2 договору сторони вирішили внести зміни в п. 3.1 розділу 3 договору виклавши його в наступній редакції: "Вартість предмета лізингу становить 376216,20 грн., у т. ч. 20% ПДВ".

Додатковою угодою від 28.02.2014 року до Договору сторони домовились, що підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк до 30.09.2014 року, за графіком, який наведений в таблиці пункту 1.1. цієї Угоди.

Згідно з п. 1.3 вказаної додаткової угоди виконання зобов'язання/боргових зобов'язань Лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї Додаткової угоди, є відстроченим. Встановлено кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014 року (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем припиняються, після повного та належного виконання Лізингоодержувачем зобов'язань, визначених п. 1.1 цієї Угоди, та у разі сплати викупної вартості Предмета лізингу в строк та у розмірі, визначеними договором купівлі-продажу (викупу).

З наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" станом на 23.01.2015 року несплачена вартість предмета лізингу, який знаходиться у користуванні ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" за договором № L641-04/07 від 26.04.2007 року складає 205035,79 грн.

Приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу) є істотною умовою договору лізингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону. Так, зокрема з аналізу норми ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", вбачається, що строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу та не може бути меншим одного року.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони визначили, що строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) та не може бути менше одного року.

Так, Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору) (редакції угоди про внесення змін до Договору від 04.05.2011 року) сторони узгодили періоди лізингу за договором, які починаються з липня 2007 року та закінчуються у червні 2012 року.

Відповідно до п. 5.4. Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Таким чином, підписавши Графік платежів (Додаток № 1 до Договору), сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 періодів лізингу: з липня 2007 року по червень 2012 року.

У відповідності до п. 8.2.1. Загальних умов Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. В свою чергу, лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках (п. 4 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону).

Втім, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повернення предмету лізингу після спливу строку лізингу, тобто після червня 2012 року, належним чином не виконав, чим порушив права ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" як власника.

Відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 року є належною підставою для виникнення, серед іншого, у відповідача права на володіння та користування предметом лізингу, переданим йому за актом приймання-передачі, що унеможливлює кваліфікацію набуття відповідачем цього майна як такого, що здійснено недобросовісно або без відповідних правових підстав.

Договірний (зобов'язальний) характер правовідносин між сторонами щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу та наявність спеціальної норми п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" унеможливлює обґрунтоване застосування у даному випадку приписів ст. ст. 387, 400 і 1212 Цивільного кодексу України, що опосередковує альтернативні способи захисту (конкуренція позовів), так само як і зумовлює безпідставність застосування у розглядуваному випадку ст. 391 Цивільного кодексу України, адже негаторні вимоги в межах цієї справи взагалі не висувалися. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року у справі № 908/592/15-г.

Дійсно, за встановленими обставинами, спосіб судового захисту у розумінні ст. 6 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України обґрунтовано визначено у світлі згадуваного позивачем припису п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" саме як спонукання до виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу по закінченню строку лізингу, права Лізингоодержувача вимагати якого закріплене ст. 10 цього Закону.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог договору і закону, а одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. У світлі вимог ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України одним з критеріїв належного виконання є строк виконання зобов'язання, недотримання якого є порушенням у розумінні ст. 610 та зумовлює прострочення боржника у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт неповернення предмету лізингу по закінченню визначеного умовами договору строку лізингу, а відтак і наявність підстав для зобов'язання першого відповідача повернути майно, яке є предметом лізингу. Натомість перший відповідач доказів повернення предмету лізингу на користь позивача або викуплення предмету лізингу станом на день розгляду справи суду не надав. Поряд з цим в матеріалах справи відсутні докази зміни (пролонгації) строку лізингу шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору фінансового лізингу, як це передбачено п. 9.2. договору.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача про відсутність підстав вважати володіння предметом лізингу незаконним у зв'язку із пролонгацією строку дії договору з посилання на ст. 764 ЦК України, судом до уваги не приймаються виходячи з наступного. Перший відповідач наполегливо застосовує норми законодавства, що регулюють орендні правовідносини. Так, дійсно, лізинг є різновидом оренди, проте в даному випадку слід застосувати норми Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки він є спеціальним по відношенню до загальних норм Цивільного кодексу України. Так, пунктом 7 ч. 2 ст. 11 вказаного закону чітко зазначено обов'язок лізингоодержувача повернути об'єкт лізингу після закінчення строку лізингу, а не строку дії договору.

З даною нормою кореспондуються п. 8.2.1. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), відповідно до якого лізингоодержувач має право користуватись предметом лізингу лише протягом строку лізингу, а не строку дії договору.

Посилання відповідача на судову справу, яка розглядається господарським судом Донецької області щодо сплати вартості предмета лізингу, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Твердження відповідача про фактичне знаходження предмета лізингу у зберігача майна за договором зберігання від 03.06.2014 року, який укладений першим відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ" (другим відповідачем), а відповідно про неможливість повернення майна першим відповідачем, суд відхиляє у зв'язку з тим, що захист порушеного права лізингодавця на повернення об'єкта лізингу після закінчення строку лізингу не може залежати від виконання зобов'язання зберігачем майна стосовно лізингоодержувача.

Посилання першого відповідача на форс-мажорні обставини (акти тероризму на території міста Донецька та Донецької області), що унеможливлюють виконання ним зобов'язання з повернення предмета лізингу, який знаходиться на території міста Донецька, суд не приймає до уваги, оскільки строк лізингу закінчився у червні 2012 року, відповідно обов'язок першого відповідача з повернення предмета лізингу виник після закінчення строку лізингу, а акти тероризму на території Донецька та Донецької області розпочалися у 2014 році. Крім того, наведені обставини не можуть бути правовою підставою для відмови у захисті порушеного права позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року у справі № 908/592/15-г.

Матеріали справи свідчать, що підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушення першим відповідачем - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" зобов'язань за договором фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 р., який є двостороннім правочином, укладеним між позивачем та першим відповідачем.

Враховуючи те, що другий відповідач - ТОВ "Торг-Строй компанія" не є стороною договору фінансового лізингу № L641-04/07 від 26.04.2007 р., тобто не має договірних правовідносин з позивачем, та відсутні докази порушення його діями або бездіяльністю прав та законних інтересів позивача за вказаним договором, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог до другого відповідача - ТОВ "Торг-Строй компанія" слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 4100,72 грн. покладаються на першого відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 806 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 180, 181, 193, 292 ГК України, ст. 1, ч. 3 ст. 6, п. 4 ч. 1 ст. 10, ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" та до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія" задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511, повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W048492, за актом приймання-передачі у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили, видавши наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", 87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", 04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, витрати по сплаті судового збору в сумі 4100 (чотири тисячі сто) грн. 72 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй Компанія" відмовити.

Повне рішення складено - 26.10.2015 року

Головуючий суддя О.Г. Смірнов

Судді І.В. Давиденко

О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.