Рішення № 52858399, 20.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2015 Справа № 905/1257/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства «ДРАГ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» простягнення 97 152,56 грн

за участю представників:

від позивачаГрона Д.С. - представник за довіреністювід відповідачане з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства «ДРАГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» про стягнення заборгованості у розмірі 56480,00 грн, 3% річних у розмірі 3226,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 37446,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов контракту № 29 від 13.05.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, своїм процесуальним правом не скористався.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За клопотанням відповідача розгляд справи неодноразово відкладався для надання відповідачу можливості подати документи, що підтверджують заперечення проти позову та підготувати відзив на позов.

В судових засіданнях 22.09.2015 та 12.10.2015 представник відповідача проти позову усно заперечив, посилаючись на те, що позивачем було поставлено відповідачу неякісний товар.

В судове засідання, призначене на 20.10.2015, представники відповідача не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

13.05.2013 між Приватним підприємством «ДРАГ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (покупець, відповідач) підписано контракт № 29 (далі - Контракт).

За умовами вказаного Контракту постачальник зобов'язався поставити засоби хімізації рослин (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною згідно з видатковою накладною.

Товар, що поставляється, його обсяг та ціна погоджені сторонами у п. 2.2 Контракту.

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71040,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 29 від 13.05.2013 та товарно-транспортною накладною 01АА № 686717 від 13.05.2013.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреністю відповідача № 17 від 07.05.2013 на отримання товару від позивача.

Відповідачем отримано товар за вказаними документами та підписано вищезазначену накладну без будь-яких зауважень та заперечень.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеною видатковою накладною був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Контракту № 29 від 13.05.2013, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість і вартість товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, повністю відповідає тому, що вказаний у Контракті.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Контракту, не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Контракту № 29 від 13.05.2013 передбачено, що покупець повинен провести оплату у розмірі 100% поставленого товару не пізніше 01.09.2013.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на суму 71040,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Контракту не здійснив у повному обсязі оплату отриманої продукції, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 56480,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що позивачем було поставлено відповідачу неякісний товар судом не приймається з огляду на наступне.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Контрактом зобов'язань з поставки товару неналежної якості.

Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що покупець має право пред'явити претензію щодо якості поставленої продукції протягом 3 днів від дати її отримання, у випадку її невідповідності умовам даного Контракту, товарно-супровідним документам і ДСТУ в рекламації необхідно зазначити кількість та найменування товару, що рекламується. Дані по факту рекламації повинні включати себе всю необхідну документацію, що підтверджує факт рекламації.

Жодних доказів на підтвердження поставки позивачем неякісного товару відповідачу, звернення до позивача з повідомленням про поставку товару неналежної якості, у строк визначений Контрактом, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 56480,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3226,32 грн та інфляційні втрати у сумі 37446, 24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано, що 01.09.2013 (кінцева дата оплати отриманого товару згідно з п. 3.1 Контракту) було вихідним днем (неділя), а тому строк оплати переноситься на наступний перший робочий день.

Однак за здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних співпадає з розміром 3% річних заявленим до стягнення позивачем.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення 3% річних у розмірі 3226,32 грн підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем, розмір інфляційних втрат за прострочення оплати вартості товару є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 37446,24 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 30739312) на користь Приватного підприємства «ДРАГ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 31, кв. 10, ідентифікаційний код 32585194) основний борг у розмірі 56480 (п'ятдесят шість тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн 32 коп, інфляційні втрати у розмірі 37446 (тридцять сім тисяч чотириста сорок шість) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 1943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три ) грн 05 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 22.10.2015

Суддя М.В. Сажнева