Рішення № 52858253, 27.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.15р. Справа № 904/7221/15За позовом Дочірнього підприємства "СХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", м.Новомосковськ

про стягнення 932 811,94 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: Буляк О.Г., представник за довіреністю № 7/4 від 01.09.15р.

від відповідача: Котенко О.І., представник за довіреністю № 507 від 07.07.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 13.08.15р. порушено провадження у справі № 904/7221/15 за позовом Дочірнього підприємства "СХІДТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (далі-позивач) до Комунального закладу "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі-відповідач) про стягнення 932 811,94 грн. Справу призначено до розгляду на 24.09.15р.

Ухвалою господарського суду від 24.09.15р. продовжено строк розгляду спору до 28.10.15р. включно; відкладено розгляд справи на 20.10.15р.

16.10.15р. до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 266 074,10 грн., з них: пеню у розмірі 126 572,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 132 965,33 грн., 3% річних у розмірі 6 536,02 грн.

20.10.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.15р.

27.10.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи Акту звірки взаємних розрахунків від 22.10.15р.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, а у разі прийняття рішення про їх задоволення зменшити розмір пені на 50% відповідно до ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

У судовому засіданні 27.10.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 115 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач здійснює послуги з постачання пари та гарячої води, а відповідач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна цього договору становить 1 000 000,00 грн., з урахуванням ПДВ - 166 666,67 грн., в тому числі на 1 квартал 2015р. - 718 598,00 грн. згідно тимчасового кошторису.

Згідно з п. 4.6. Договору позивач до 5-го числа поточного місяця виставляє відповідачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2. Договору.

Як зазначено у п. 4.8. Договору, обов'язок по отриманню рахунків покладається на відповідача.

У разі не отримання відповідачем рахунку на 100% передплату, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів (п. 4.9. Договору).

Відповідач зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії (п. 6.1.1. Договору),

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 4 (п. 6.1.8. Договору),

- своєчасно отримувати рахунки, передбачені п. 4.7. та п. 4.8. Договору (п. 6.1.9. Договору).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію (п. 6.4.1. Договору).

Відповідно до п. 7.3.7. Договору за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами п. 11.1. Договору, дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України цей Договір набирає чинності з 1 січня 2015 року по 31 березня 2015 року включно, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем в період з січня по березень (включно) 2015 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 2 334 641,63 грн.

Станом на 01.10.15р. відповідач здійснив повну оплату за поставлену теплову енергію, але з порушенням строку оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору щодо вчасної та повної оплати, позивачем на підставі п. 7.3.7. Договору була нарахована пеня у розмірі 126 572,75 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 132 965,33 грн. та 3% річних у розмірі 6 536,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 126572,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 132 965,33 грн., 3% річних у розмірі 6 536,02 грн., а всього 266 074,10 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, а у разі прийняття рішення про їх задоволення зменшити розмір пені на 50%, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, на сьогоднішній день заборгованість за спожиту теплову енергію по вищезазначеному Договору повністю погашена, що підтверджується платіжними дорученнями та Актом звірки взаємних розрахунків від 22.10.15р.

Відповідач вважає, що позивач нарахував штрафні санкції з порушенням умов ст. 231 Господарського кодексу України.

Посилаючись на ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України, відповідач зазначає про те, що останній листом від 27.04.15р. за вих. № 324 повідомив позивача про вживання усіх необхідних заходів щодо погашення заборгованості (було сплачено 577 982,79 грн., зареєстровано та планувалося до кінця квітня місяця профінансувати 137 019,76 грн.).

Таким чином, як вважає відповідач, на підставі ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України, позивач позбавлений права на відшкодування збитків, оскільки позивач своєчасно був попереджений про можливе невиконання відповідачем зобов'язання.

Посилаючись на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України відповідач зазначає про те, що суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач звертає увагу суду, що розмір виставлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені є надмірно великим порівняно із збитками, завданими несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, враховуючи той факт, що на сьогоднішній день заборгованість погашена у повному обсязі. Крім того, відповідач є бюджетною установою та фінансується за рахунок районного бюджету.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3.7. Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 7.3.7. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 126 572,75 грн., розрахунок якої господарським судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки при складанні сум позивачем було допущено помилки.

Після перерахунку проведеного господарським судом (в "ЛІГА:ЗАКОН") відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня складає 126 572,72 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому суд вважає за можливе на підставі п.3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 50% від належної до стягнення, що буде становити суму 63 286,36 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 132 965,33 грн. та 3% річних у розмірі 6 536,02 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (51208, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 238, код ЄДРПОУ 26137707) на користь Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпропетровськ, вул.Феодосіївська, буд. 7, код ЄДРПОУ 38835139) пеню у розмірі 63 286,36 грн. (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят шість грн. 36 коп.), інфляційні втрати у розмірі 132 965,33 грн. (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 33 коп.), 3% річних у розмірі 6 536,02 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять шість грн. 02 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 991,11 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну грн. 11 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути Дочірньому підприємству "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпропетровськ, вул.Феодосіївська, буд. 7, код ЄДРПОУ 38835139) зайво сплачений платіжним дорученням № 736 від 03.08.15р. судовий збір у розмірі 14 665,13 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять грн. 13 коп.), про що видати ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.10.15р.

Суддя Н.Е. Петренко