Рішення № 52858181, 27.10.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2015 р.

Справа № 902/1155/15

за позовом:публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, б. 15)

до:фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119/6)

про стягнення 70 000 грн. основного боргу, 6369,04 грн. 3% річних; 52241,34 грн. інфляційних втрат.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_2

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 70 000 грн. основного боргу, 53476,10 грн. інфляційних витрат, 6374,79 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 20.08.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1155/15 з призначенням судового засідання на 08.09.2015 р.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 06.10.2015 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений. (на адресу суду повернувся конверт з відміткою "За зазначеною адресою не проживає")

Разом з тим, представником позивача 27.10.2015 року було подано розрахунок розміру штрафних санкцій № СПО/23766, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 128610,38 грн. боргу, з яких 70000,00 грн. сума основного боргу; 6369,04 грн. 3% річних за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року; 52241,34 грн. інфляційних втрат за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року .

Суд, дослідивши дану заяву розцінює останню, як заяву про зменшення розмірі позовних вимог. З огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6561/12-Д (УСиСР) на поставку товару.

Згідно з п.1.1. договору Постачальник зобов'язується передати у власність обладнання (далі Товар), а Покупець прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору сторони обумовили найменування, кількість, ціну, умови і терміни поставки, що обумовлюється в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Умовами договору, а саме п. 3.1. договору сторони встановили, що товар поставляється в строки, що встановлені в специфікаціях, що являються невід'ємною частиною даного договору.

Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної, про що зазначено в п.3.2. договору.

Відповідно до п.3.3. договору разом з товаром Постачальник направляє Покупцю рахунок фактуру, документ якості, товаротранспортну накладну, податкову накладну. За необхідності додаткових документів повинні бути перераховані в специфікаціях, що являються невід'ємною частиною даного договору.

Між сторонами було погоджено, що товар поставляється за договірними цінами, узгодженим сторонами, діючими на момент надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника і після отримання передоплати (ціна на товар відображена в специфікації), про що зокрема зазначено в п. 4.1 договору.

Пунктом 4.3. договору сторони затвердили, що сума договору складається із сум оформлених специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.5.1., п.5.2. договору умови платежу вказуються в специфікаціях, що є невід"ємною частиною цього договору. Попередня оплата проводиться в узгодженні сторонами терміни.

23.05.2012 року між сторонами була підписана специфікація № 1, якою передбачено, що ФОП ОСОБА_1 поставляє на адресу ПАТ «Мотор Січ» протягом 20 банківських днів на умовах 100% передоплати за товар, а саме, макет вантажного автомобіля ГАЗ ММ (вир-ва СССР) 1942 р.в., загальною вартістю 70000,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Відповідно до умов договору та специфікації позивач здійснив 100 % передплату на суму 70000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №78641 від 26.06.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Натомість відповідачем свої зобов'язання по договору не було виконано, не поставлено обладнання та не повернуті грошові кошти у розмірі 70000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1052 від 12.03.2015 року, яка залишена без задоволення.

Відповідач листом повідомив позивача, що до 01.04.2013р. зобов'язується передати останньому макет автомобіля ГАЗ ММ відповідно до договору (а.с. 16)

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 6369,04 грн. 3% річних за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року; 52241,34 грн. інфляційних втрат за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії відповідача по передачі майна та дії позивача по прийняттю вказаного майна, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника виникло зобовязання по виконанню вищезазначеного договору.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме не було поставлено товар який передбачений договором та специфікацією.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що порушення Постачальником умов договору є істотним, оскільки внаслідок таких дій Покупець не отримав Товару на перераховану ним суму, тобто того, на що розраховував при укладенні договору.

З врахуванням викладеного заборгованість відповідача 70000,00 грн. ( попередня оплата в розмірі 100% відповідно до умов договору) підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 6369,04 грн. 3% річних за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року; 52241,34 грн. інфляційних втрат за період з 26.07.2012 року по 06.08.2015 року .

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119/6;ІНН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, б. 15; код ЄДРПОУ 14307794) 70000,00 грн. заборгованості; 6369,04 грн. 3% річних; 52241,34 грн. інфляційних втрат; 2572,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 28 жовтня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119/6)