Рішення № 52858112, 22.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.15р. Справа № 904/7978/15За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Мартинюк О.О. - представник, довіреність №1421-ню від 16.06.2015 року

від відповідача : Бобров В.В., дов. № 9 від 14.01.2015 року, предстаавник;

СУТЬ СПОРУ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" заборгованість у розмірі 664 223,40 грн., відповідно до умов Договору № 1594 від 23.07.12р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що продовж грудня 2014 року - березня 2015 року при надходженні вагонів для відповідача на залізничну станцію Нігін, останні затримувалися на станції з вини вантажоодержувача. Вказаний час затримки вагонів на коліях станції зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, на підставі яких позивачем нарахована плата за користування вагонами по відомостям форми ГУ-46.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов зазначив, що у позивач були відсутні підстави для затримки вагонів, відповідач був повідомлений про затримку вагонів раніше ніж був засвідчений факт затримки вагонів, повідомлення, складене залізницею раніше ніж складений акт затримки вагонів, дані до якого повинні зазначатись в цьому повідомленні.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні 20.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (вантожовласник) укладений договір № 1594 від 23.07.12р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", згідно умов якого позивач надавав відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору визначено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці на відповідний рахунок. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Розмір попередньої оплати визначається вантажовласником виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених паперовому або електронному вигляді.

Протягом грудня 2014 рові - березня 2015 року до станції Нігін Південно-Західної залізниці для Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" надходили вагони, які затримувалися на станції призначення з вини відповідача через зайнятість фронту погрузки.

Вказаний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами затримки форми ГУ-23, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомостям форми ГУ-46, на загальну суму 664223,40грн., розмір якої підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Оскільки вказані вище відомості плати за користування вагонами були підписані представниками відповідача із запереченнями, позивач вимагає стягнути з відповідача зазначену плату за користування вагонами у судовому порядку.

Відповідач доказів про добровільну оплату на користь позивача плати за користування вагонами на час розгляду справи суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, (далі - Статут), визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (зі змінами) (надалі - Правила), облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 Правил визначено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, станцією затримки Нігін Південно-Західної залізниці були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки розрахована плата за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 664223,40грн.

Судом здійснено перевірку розрахунків виконаних позивачем, на підставі наданих позивачем в матеріали справи оригіналів документів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про їх обґрунтованість.

Враховуючи, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції призначення відбулась з вини відповідача через зайнятість фронту погрузки чи несвоєчасне розкредитування перевізних документів вантажовласником, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, суд вважає що позивачем правомірно нарахована відповідачу плата за користування вагонами.

Так, відповідно до наявних матеріалів у справі, відповідачем не доведена відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на станції призначення. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 03.09.2013 року у справі № 904/2287/13 та у постановах ВГСУ у справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, №904/5624/15.

За встановлених обставин, суд зазначає, що не підписання відповідачем актів загальної форми та наявність заперечень останнього у відомостях плати, не є, згідно з вимогами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належними і допустимими доказами відсутності вини відповідача у спричиненні затримки вагонів на станції призначення, відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 664223,40грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (49069, м. Дніпропетровськ, вул.. Червона, буд. 37, приміщ. 2, код ЄДРПОУ 31261769) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд.. 6, код ЄДРПОУ 04713033) 664223,40грн. плати за користування вагонами та 13 284,47 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.10.2015 року.

Суддя С.В. Мартинюк