Ухвала суду № 52856545, 15.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1143/15 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/4663/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я.,Ванівського О.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

З участю ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року скаргу ОСОБА_2 про визнання постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа неправомірною та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково.

Визнано постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.12.2014 року ВП №35247497 неправомірною.

Зобов'язано державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 відновити виконавче провадження ВП №35247497 з примусового виконання виконавчого листа №2-1327/10.

В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в користь держави 121 грн. 80 коп. судового збору.

Дану ухвалу оскаржили ОСОБА_2 та Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що факт невиконання судового рішення порушує його права як стягувача, оскільки державний виконавець вже 5 років не виконує покладених на нього обов'язків по розшуку майна боржників та не вживає жодних заходів, спрямованих на виконання рішення суду. Просить визнати п'ятирічне невиконання судового рішення Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції таким, що завдало йому значної фінансової та моральної шкоди. Зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити додаткові процесуальні дії направлені на виконання судового рішення та на відшкодування завданої йому фінансової шкоди, а також зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції звернутись до Державної казначейської служби України з вимогою компенсувати завдану йому шкоду за рахунок державного бюджету.

В апеляційній скарзі Галицький відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ними вживались всі заходи на виконання рішення суду, проте виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1327/10 від 01.06.2010 року приєднане до зведеного виконавчого провадження в яке входить багато виконавчих документів про стягнення з КС «Християнська злагода» на користь інших осіб, а відтак не може бути виконано окремо. Також судом не вказано від яких саме дій ухиляється державний виконавець. Крім цього, у стягувача є право звернутись повторно для пред'явлення виконавчого документа до виконання у строк до 25.12.2015 року. Судом безпідставно стягнуто судовий збір. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні скарги відмовити повністю.

Представник Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.197), тому колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17.05.2010 року у справі №2-1327/2010 позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з Кредитної спілки «Християнська злагода» 42750 грн. заборгованості та 427,50 грн. судового збору.

Рішення суду не оскаржене та вступило в законну силу.

01.06.2010 року на підставі вказаного рішення суду Галицьким районним судом м. Львова було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні в Галицькому ВДВС ЛМУЮ.

18.03.2014 року начальником Галицького ВДВС ЛМУЮ скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2013 року, якою визнано неправомірною постанову державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ ВП №35247497 від 27.06.2013 року.

18.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1327/10 виданого 01.06.2010 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з Кредитної спілки «Християнська злагода» на користь ОСОБА_2 42 750 грн. заборгованості.

З метою встановлення майнового стану боржника у зведеному виконавчому провадженні, державним виконавцем було скеровано запити в реєструючі органи, однак такого виявлено не було. Розмір коштів, які знаходяться на рахунках Кредитної спілки «Християнська злагода» в інших банківських установах не достатній для погашення заборгованості стягувачеві, а кошти, які надходять Кредитній спілці «Християнська злагода» спрямовані по виплату заробітної плати, оплату оголошення в газеті.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 25.12.2014 року (ВП №35247497) повернуто виконавчий лист №2-1327/10, виданий 01.06.2010 року Галицьким районним судом м.Львова, з посиланням на те, що вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 в частині визнання цієї постанови неправомірною, суд вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Згідно із ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 цього Закону).

Згідно з ст. 30 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, статтею 11 даного Закону, передбачений обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Посилання державного виконавця на те, що ним вжито усі заходи з примусового виконання виконавчого документа, вірно не взяті судом до уваги, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять доказів, які б дозволили прийти висновку, що за виконавчим листом №2-1327/10, виданим 01.06.2010 року Галицьким районним судом м.Львова державним виконавцем вчинено усі можливі дії для його належного виконання.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем у винесеній постанові не зазначено, які виконавчі дії ним вчинено для того, щоб можна було встановити, що такі виявились безрезультатними. Не мотивовано державним виконавцем і посилання, викладені в оскаржуваній постанові щодо того, яке конкретно майно було виявлено, і котрому власне стягувачу передано. Завдання ДВС полягає не тільки в перевірці виконання рішення суду боржником, але й у здійсненні інших заходів примусового виконання рішення суду.

Оскільки державним виконавцем не було вжито усіх передбачених та можливих виконавчих дій з виконання виконавчого листа, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та обґрунтовано зобов'язав державного виконавця відновити виконавче провадження, що тягне за собою та охоплює обов'язок вчинити ним усі передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Щодо інших вимог ОСОБА_2, зокрема, щодо визнання п'ятирічного невиконання судового рішення Галицьким відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції таким, що завдало йому значної фінансової та моральної шкоди, зобов'язання Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити дії направлені на відшкодування завданої йому фінансової шкоди та зобов'язання Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції звернутись до Державної казначейської служби України з вимогою компенсувати завдану йому шкоду за рахунок державного бюджету, то колегія суддів вважає, що суд підставно відмовив у задоволенні цих вимог скаржника.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обгрунтованості скарги, в межах її розгляду, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його права та свободи.

Заявлені скаржником зазначені у скарзі вимоги не є належним способом захисту своїх прав, оскільки доводи про заподіяння матеріальної та моральної шкоди підлягають перевірці у разі заявлення відповідних позовних вимог, однак таких позовних вимог ним заявлено не було.

Що стосується стягнення з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в користь держави 121 грн. 80 коп. судового збору, то колегія суддів приходить до наступного висновку.

Розгляд скарги на дії ВДВС є частиною провадження у цивільній справі, чинним законодавством не передбачено обов'язок скаржника сплачувати судовий збір при подачі скарги на дії ВДВС, а відтак, відсутні правові підстави для стягнення судового збору з ВДВС в користь держави.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції частині стягнення з з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в користь держави 121 грн. 80 коп. судового збору змінити, виключивши з резолютивної частини «Стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в користь держави 121 грн. 80 коп. судового збору», а в решті ухвалу залишити без змін.

Інші доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року змінити, виключити з резолютивної частини «Стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в користь держави 121 грн. 80 коп. судового збору».

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: