Рішення № 52855309, 28.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№334/1702/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.

№ 22-ц/778/5510/15 Суддя-доповідач Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Осоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.при секретаріБуримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" і третьою особою ОСОБА_5 був укладений договір № ZPS0GA0000000061, згідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 34750,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2018 року.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що призвело до збитків позивача, що виразилися у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Станом на 17 січня 2013 року у нього існує заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 44 824,70 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 34 279,50 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 642,12 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 162,25 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5 576,52 доларів США, а також штрафи відповідно до договору - 31,29 долар США (фіксована частина), 2 133,02 доларів США (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідачем ОСОБА_6 25 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки № ZPS0GA0000000061.

Згідно з цим договором відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 44,28 кв.м., житловою площею 27,41 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.2005 року. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 252 500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPS0GA0000000061 від 25.04.2008 року в сумі 44 824,70 доларів США, що за курсом 7,99 станом на 17.01.2013р. складає 358 149,34 грн., - звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 44,28 кв.м., житловою площею 27,41 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в квартирі, яка є предметом іпотеки і розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3555,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її частково обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" і третьою особою ОСОБА_5 був укладений договір № ZPS0GA0000000061, згідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 34750,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідачем ОСОБА_6 25 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки № ZPS0GA0000000061.

Згідно з цим договором відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 44,28 кв.м., житловою площею 27,41 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.2005 року. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки дорівнює 252 500 грн.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, станом на 17 січня 2013 року у нього існує заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 44 824,70 доларів США, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 34 279,50 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 642,12 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 162,25 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5 576,52 доларів США, а також штрафи відповідно до договору - 31,29 долар США (фіксована частина), 2 133,02 доларів США (процентна складова).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав виселення позивачки та не встановленого судом кола осіб зі спірної квартири, та звернення стягнення без визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним

чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

У ст. 11 вказаного Закону зазначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

В силу ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено у ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Так, за приписами цієї статті, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

З договору іпотеки вбачається, що відповідно до п. 16.7.2 вказаного договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання зобов'язань передбачених кредитним договором (а.с. 19).

Відповідно до п. 23 договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

П. 27 договору іпотеки передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» будь-якій особі, будь-яким способом, для чого іпотекодавець надає банку право укласти договір і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отримання коштів за кредитним договором не оспорюється боржником.

Крім того, відсутність та розмір заборгованості за кредитом не спростовані відповідачем по справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду передбачена ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та повинна бути проведена із встановленням початкової ціни реалізації у розмірі 252 500 грн., яка була погоджена сторонами у договорі іпотеки, що є суттєвою умовою договору (а.с. 21).

Позивач разом із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки заявив вимогу про виселення відповідача та інших осіб з вказаної квартири.

Згідно з частиною четвертою, ст. 109 Житлового кодексу України, статтей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену 18 березня 2015 року у справі № 6-39 цс15, відповідно до якої за змістом статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Оскільки позивач не зазначає відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке може бути надане відповідачу, а вказана квартира придбана не за рахунок кредиту, то вимога про його виселення є необґрунтованою.

Крім того, позивач просив виселити також і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі. Однак, у матеріалах справи відсутні докази про те, що будь-які інші особи проживають у цьому житловому приміщенні. А також позов до інших осіб не заявлявся, тому це питання не може бути вирішене судом.

Таким чином, колегія суддів встановила, що висновки суду першої інстанції повністю не відповідають фактичним обставинам справи, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Разом з тим, у зв'язку із набуттям чинності Законом України №1304-VІІ від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" колегія суддів зазначає, що це рішення апеляційного суду в частині звернення стягнення на майно не підлягає виконанню на період дії цього Закону.

Так, відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон) протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Загальна площа вказаної спірної квартири не перевищує 140 кв. м, у власності майнового поручителя не знаходиться інше нерухоме житлове майно, воно є його постійним місцем проживання, кредит є споживчим і наданим в іноземній валюті.

З огляду на ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2013 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № ZPS0GA0000000061 від 25.04.2008 року в загальній сумі 44824,70 доларів США, що еквівалентно 358149,34 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 34 279,50 доларів США, що еквівалентно 273893,21 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 2 642,12 доларів США, що еквівалентно 21110,54 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 162,25 доларів США, що еквівалентно 1296,38 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5576,52 доларів США, що еквівалентно 44556,39 грн., а також штрафів відповідно до договору: - 31,29 долар США (фіксована частина), що еквівалентно 250 грн.; 2 133,02 доларів США (процентна складова), що еквівалентно 17042,83 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 44,28 кв.м., житловою площею 27,41 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначеною у розмірі 252 500 грн.

В решті позову відмовити.

На період дії Закону України №1304-VІІ від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" це рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: