Рішення № 52855248, 15.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/9678/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С.

Провадження № 22ц/778/4687/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник позивача звернувся в суд з позовом, в якому зазначив, що 21.11.2007р між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є AT «ОТП Банк», та у відповідності до ст. 512-514 ЦК України правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-201/349/2007. Згідно з умовами кредитного договору та кредитних заявок Банк здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_4 в сумі 47 300 швейцарських франків. Призначення кредиту - придбання нерухомого майна. Датою остаточного повернення кредиту є 21.11.2037р. За користування кредитом позичальнику встановлено процентну ставку в розмірі 3,99 % (фіксована ставка) + FIDR. Погашення кредиту та відсотків здійснюється щомісячними платежами згідно з графіком платежів. В якості забезпечення укладеного кредитного договору 21.11.2007p. ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Договір поруки № SR-ML-201/349/2007 з ОСОБА_2, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку, передбаченими в кредитному договорі.

Всупереч умовам кредитного договору вищевказані зобов'язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються. Тому станом на 02.06.2014 року сума заборгованості складає: 42 157,97 шв. франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.06.2014р. складає 553 409,69 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 037,17 шв. франків, що за офіційним курсом НБУ станом 02.06.2014р. складає 26 742,02 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 804 271,92 грн. - пеня, нарахована на суми заборгованості, а всього 2 384 423, 63 грн. Посилаючись на вказні обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив стягнути вказану суму заборгованості солідарно з обох відповідачів.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-201/349/2007 від 21.11.2007 р. в розмірі 2 384 423, 63 грн., яка складається: 553 409,69 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 26 742,02 грн. - сума заборгованості за процентами;

1 804 271,92 грн. - пеня, нарахована на суми заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі по 1 720,50 грн. з кожного.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити, а також змінити розмір стягнення з ОСОБА_4, зменшивши їй суму пені до 580 151,71 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2007р між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є AT «ОТП Банк», та у відповідності до ст. 512-514 ЦК України правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-201/349/2007, згідно з умовами якого та у відповідності до кредитних заявок позичальника Банк здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_4 в сумі 47 300 швейцарських франків. Призначення кредиту - придбання нерухомого майна. Датою остаточного повернення кредиту є 21.11.2037р.

Кредит у іноземній валюті видавався на підставі генеральної банківської ліцензії № 191 від 08.11.2006 та дозволу до неї № 191-1 від 08.11.2006p., що були видані ЗАТ «ОТП Банк», з урахуванням ст. 192 ЦК України, ст.ст. 44, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», вимог п.п. 2, 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п. 1.1 частини № 2 кредитного договору Банк надає позичальнику кредит, що визначений у частині № 1 цього Договору (47 300,00 швейцарських франки), а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як це вказано у цьому договорі.

Згідно п. 3 частини № 1 кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 3,99% та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.)

Відповідно до п. 4 частини № 1 кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються.

У відповідності до п. 1.5 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в Графіку платежів.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Всупереч умовам кредитного договору вищевказані зобов'язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються, тому станом на 02.06.2014р. сума заборгованості складає: 42 157,97 шв.франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.06.2014р. складає 553 409,69 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2 037,17 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом 02.06.2014р. складає 26 742,02 грн. - сума заборгованості за процентами;

1 804 271,92 грн. - пеня, нарахована на суми заборгованості в розмірі 1% за кожний день прострочення. Загальна заборгованість за кредитним договором станом на 02.06.2014р. становить 2 384 423, 63грн.

В якості забезпечення укладеного кредитного договору 21.11.2007p. ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Договір поруки № SR-ML-201/349/2007 з ОСОБА_2, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки, поручитель та боржик відповідають як солідарні боржники, тому кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Позивач в позові просив стягнути солідарно з відповідачів загальну заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 02.06.2014р.у сумі 2 384 423,63 грн., а також судовий збір з кожного відповідача по 1720,50 грн.

Задовольняючи цей позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд вважав доведеними вимоги позивача до обох відповідачів, а також розмір заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що порука є припиненою у відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, але суд на ці обставини уваги не звернув і безпідставно задовольнив позов до нього як солідарного відповідача.

Дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, колегія встановила наступне.

Згідно з пунктом 1.9.1 кредитного договору зобов»язання позичальника щодо дострокового погашення боргових зобов»язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 днів з дня одержавння відповідної вимоги.

За положеннями частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Згідно з викладеною в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014р. у справі № 6-53цс14, правовою позицією щодо застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України, визнано, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов»язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред»явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред»явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Так, у справі, яка переглядається, договір поруки від 21 листопада 2007р. з ОСОБА_2 діє до настання такої події - повного виконання боргових зобов»язань за кредитним договором.

Згіно з пунктом 4.2 договору поруки відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов»язань у повному обсязі.

Отже, в договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. Відтак, у цьому випадку діє положення щодо пред»явлення позову до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання борж-

ником.

За умовами кредитного договору строк остаточного повернення кредиту та нарахованих відсотків настає 21.11.2037р. та згідно з графіком погашення кредиту щомісячні платежі нараховуються саме по цю дату.

З розрахунку вбачається, що ОСОБА_4 здійснила останні платежі: по тілу кредиту - 21.02.2013р., по відсоткам - 21.02.2013р. Більше платежів позичальник не здійснював.

З»ясовуючи вказані обставини, колегія встановила, що ще Банком до продажу кредитного портфелю ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який відбувся 26.07.2013р., було прийнято рішення про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків, у зв»язку з чим 25.04.2013р. направлено вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про дострокове погашення кредиту. Тобто було змінено строк кредитування на дату - 25.04.2013р., як це передбачено п. 9.1 кредитного договору. Цю вимогу банку боржники не виконали.

В ході слухання справи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав оновлений розрахунок заборгованості станом на 02.06.2014р., але фактично тіло кредиту та відсотки були визначені станом на 26.07.2013р. - день купівлі кредитного портфелю фактором та не змінювались в подальшому, а основний борг змінився лише за рахунок суттєвого збільшення курсу валют ( швейцарського франку до гривні), а також за рахунок подальшого нарахування пені на основну суму боргу.

З наданих матеріалів справи вбачається, що строк погашення кредиту настав 25.04.2013р., оскільки це передбачено п. 9.1 кредитного договору, згідно з яким визначено, що строк погашення кредиту в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги, яку Банк направив відповідачам саме 25.04.2013р.

Відтак, пред»явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов»язання і був зобов»язаний пред»явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Відповідно до п. 3.2 статті 3 договору поруки, поручитель приймає на себе зобов»язання - у випадку невиконання боржником боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором здійснити виконання цих боргових зобов»язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.

Спрямувавши 25.04.2013р. ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту, банк та так само його правонаступник повинен був пред»явити позов до поручителя протягом шести місяців від спливу дати, встановленої для виконання вимоги.

Вказану вимогу банку ОСОБА_2 отримав 29.04.2013р., тому повинен був здійснити дострокове погашення кредиту протягом 3-х банківських днів, якими були

30.04.2013р. ( 01, 02., 03 травня - святкові дні, 04.05, 05.05 - вихідні), 06.05.2013р., 07.05.2013р., тобто останнім днем виконання вимоги було 07.05.2013р., а останнім днем пред»явлення позову до поручителя в такому разі є 07.11.2013р.

Але з позовом до поручителя як солідарного боржника позивач звернувся до суду 27.11.2013р., тобто з пропуском шестимісячного строку.

Крім того, останній платіж за графіком ОСОБА_4 здійснила 21.02.2013р. та більше платежів від неї на погашення зобов»язань за кредитним договором до Банку не надходило.

Тому за цим критерієм кредитор ( або в особі Банку, або в особі правонаступника - фактора) повинен був звернутись з позовом до поручителя протягом шести місяців з цієї

дати, тобто до 21.08.2013р.

Вказані обставини свідчать про те, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_2 по зобов»язаннях ОСОБА_4 припинилась, що є підставою для відмови в позові, заявленому до поручителя.

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України викладена в постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015р. та від 17 вересня 2014р., яку слід обов»язково враховувати при розгляді справ судами за відповідними правовідносинами, які регулюються цією нормою матеріального права.

Беручи до уваги все вищевикладене, колегія вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині, оскільки, припустившись неповноти в дослідженні обставин справи щодо строку виникнення заборгованості, прийняття банком рішення про дострокове повернення кредиту, суд не застосував до спірних правовідносин ч. 4 ст. 559 ЦК України, і це призвело до неправильного вирішення справи у правовідносинах з відповідачем ОСОБА_2

Заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо стягнутої суми пені, розмір якої значно перевищує суму основного боргу.

З цього приводу колегія дійшла до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Основна сума заборгованості за кредитним договором складає 580 151,71 грн., тоді як сума пені нарахована у розмірі 1 804 271,92 грн., що втричі перевищує основну заборгованість.

Тому колегія вважає, що є підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені до суми основного боргу, тобто до 580 151,71 грн.

Таким чином, у відповідності до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню в частині покладення на поручителя обов»язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальником ОСОБА_4 і в частині стягнення з нього судових витрат, та в задоволенні позовних вимог до поручителя слід відмовити, а також рішення слід змінити в частині розміру стягнутої заборгованості шляхом зменшення суми стягнення за рахунок зменшення розміру пені до суми основного боргу. В такому разі всі судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2014 року у цій справі змінити в частині стягнутого розіру пені, загальної суми заборгованості та розподілу судових витрат, а також скасувати в частині задоволення позову до солідарного боржника ОСОБА_2 та стягнення з нього судового збору.

В задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-201/349/2007 від 21.11.2007р. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-201/349/2007 від 21.11.2007р. в розмірі 1 160 303 (один мільйон сто шістдесят тисяч триста три) гривні 42 коп., яка складається: 553 409 (п»ятсот п»ятдесят три тисячи чотириста дев»ять) гривень 69 коп. - суми заборгованості за тілом кредиту; 26 742 (двадцять шість тисяч сімсот сорок дві) гривні 02 коп. - суми заборгованості за процентами; 580 151 (п»ятсот вісімдесят тисяч сто п»ятдесят одна) гривня 71 коп. - пені.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 441 грн.

Стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмір 1 827 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.