Рішення № 52853470, 19.10.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9835/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по Договору банківського обслуговування,-

встановив:

ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по Договору банківського обслуговування.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_4, було укладено Кредитний договір № BLaЖГА00036106. ПАТ «ВіЕйБі Банк» зобовязався надати позичальнику грошові кошти у сумі 9 000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим Договором, на поточні потреби. Кредитні кошти надано строком по «20» травня 2014 року, за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 15,00 % (п'ятнадцять процентів річних). Сторонами погоджено комісію за управління Кредитом 1,75% від суми Кредиту, як щомісячну плату за управління Кредиту. Проценти за комісію за управління Кредитом Позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення чергової частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у Графіку погашення заборгованості за кредитом наведеному у Додатку до цього Договору - п. 2.4.3. Договору. Щомісячний платіж, передбачений Графіком, складається із строкової частині Кредиту та строкових процентів. Платежі є ануїтетними: регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту, а саме основного боргу і процентів що розраховуються таким чином, що в кінці строку Договору за умови належного виконання зобовязання Позичальником заборгованість повністю погашається. Погашення боргових зобовязань Позичальника за Договором здійснюється шляхом списання Банком коштів з Рахунка-кореспондента щомісяця в дату, передбаченій чинною на день оплати редакцією Графіку, та в черговості, передбаченій п. 2.5.; Загальної частини Договору. У випадку невиконання позичальником обовязку, передбаченого, п.3.3.3 Загальної частини Договору, при тому що прострочення виконання боргових зобовязань за Договором перевищувало 60 календарних днів, ОСОБА_3 має, право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі, зазначеному в п. Спеціальної частини Договору - п. 4.2. Договору. У випадку прострочення Позичальником сплати або сплати не в повному обсягу чергового платежу за Графіком, Банк має право вимагати від Позичальника додатки сплатити Банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобовязань, саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управління Кредитом, строк виконання яких настав і які не були виконанні і день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п. 9 Спеціальної частини договору.

А отже, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Банком взяті на себе зобовязання по Договору виконані в повному обсязі, а саме Банком зараховано кредитні кошти на поточний рахунок позичальника. Отже, позивач зі своєї сторони виконав договірні зобовязання за Договором в повному обсязі, а відповідач від виконання зобовязань ухиляється. Відповідач порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, та сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, з 2011 року виникла прострочена заборгованість за Договором. Станом на 07.08.2015 р. боржником зобовязання за Договором не виконано. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на «07» серпня 2015 року становить 25 493,23 грн. з них:прострочена до повернення сума Кредиту - 9 000,00 грн.; прострочені проценти за користування Кредитом - 639,07 грн.; комісія за РО - 3 465,00 грн.; плата за пропуск платежів - 12 389,16 грн.

На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_4 (88000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, 12.04.19856 р. народження), на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за Договором банківського обслуговування Договору банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20.05.2011 р. у розмірі 25 493,23 грн. з них: прострочена до повернення сума Кредиту - 9 000,00 грн.; прострочені проценти за користування Кредитом -639,07 грн.; комісія за РО - 3 465,00 грн.; плата за пропуск платежів -12389,16 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подано заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомляласяналежним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. На адресу суду направив часткове заперечення проти задоволення позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме просив застосувати строки позовної давності до стягнення щомісячних платежів (комісія за РО) та відмовити у стягненні плати за пропуск платежів в повному обсязі.

Згідно до ч.1ст.157 ЦПК Українисуд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» і ОСОБА_2 було укладено Договір банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20 травня 2011 року. Сума кредиту 9000,00 гривень, термін повернення кредиту - 20 травня 2014 року, процентна ставка за користування кредитними коштами - 15,00 процентів річних, комісія за управління кредитом - 1,75% від суми кредиту.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору відповідності до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив, виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 2.5.2 Договору банківського обслуговування, позичальник зобовязується щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій Поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не менш суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та комісії за управління кредитом, встановлених в Графіку.

Згідно пункту 4.3 Договору банківського обслуговування, у випадку прострочення Позичальником сплати, або сплати не в повному обсязі чергового платежу за Графіком, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобовязань у розмірі 0,50 відсотків.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 08.08.2015 року, що наданий позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог та, який міститься в матеріалах справи, загальна сума заборгованості за Договором банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20 травня 2011 року становить - 25 493,23 гривні, з яких: сума основного боргу - 9 000,00 гривень; проценти за користування кредитом - 639,07 гривень; комісія за РО - 3 465,00 гривень; плата за пропуск платежів - 12 389,16 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що Банком взяті на себе зобовязання по Договору виконані в повному обсязі, а саме Банком зараховано кредитні кошти у розмірі 9000,00 гривень на поточний рахунок Позичальника.

Отже, Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобовязання за Договором в повному обсязі, а Відповідач від виконання зобовязань ухиляється.

Відповідач порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, та сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене та керуючись умовами Договору, Боржником порушено умови Договору щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, у звязку з чим зобовязання не виконано належним чином та у визначений договором строк, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав зазначених судом вище, що стосується позовних вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20 травня 2011 року а саме: сума основного боргу - 9 000,00 гривень; проценти за користування кредитом - 639,07 гривень.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги заперечення відповідача стосовно позовних вимог в частині стягнення комісії за РО в розмірі - 3 465,00 гривень та плати за пропуск платежів в сумі - 12 389,16 гривень, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до п. 1.6. Договору банківського обслуговування, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом, розмір якої визначається в п. 4 Спеціальної частини Договору, тобто 1,75 % від суми кредиту.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, комісія за РО нараховувалась з 21.06.2011 року по 20.04.2013 року в розмірі щомісячного платежу - 157,50 гривень.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення в даному випадку комісії за управління кредитом, погашення якої відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови Договору банківського обслуговування сторін у справі та зміст зазначених правових норм, можна дійти висновку, що за Договором, яким установлено щомісячні платежі погашення комісії за управління кредитом, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Зазначені правові висновки, які є обов'язковими для всіх судів України, містяться в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (№ 6-95цс14), від 24 вересня 2014 року (№6-103цс14), прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 ЦПК України.

Як зазначалося вище, погашення комісії за управління кредитом повинно здійснюватись щомісячно, починаючи з дати початку її нарахування, тобто із 21.06.2011 року, а ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 14 серпня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності щодо заявленого розміру комісії за РО, що не може бути стягнутий в повній сумі.

Таким чином, сума комісії за РО із врахуванням пропущеного строку позовної давності до щомісячних платежів, що починається після несплати чергового платежу, а саме з 21.07.2011 року (наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок), та враховуючи, те що позовні вимоги заявлено 14 серпня 2015 року, то сума комісії за РО, що може бути стягнута судом становить - 1 102,50 гривні, тобто, враховуючи, що у кредитора реалізувати своє право на стягнення комісії виникло починаючи з 21.07.2011 року, період за який може бути стягнуто щомісячні платежі по комісії за РО -3 роки: із 13 серпня 2012 року по 14 серпня 2015 року сума пені, що нарахована в межах строку позовної давності становить - 1 102,50 гривні.

У відповідності до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за №5, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Крім того, у відповідності до Договору банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20.05.2011 року, зокрема, Спеціальної частини договору, не вбачається такого виду неустойки, чи платежу іншої правової природи як «плата за пропуск платежів». З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування так званої «плати за пропуск платежів» (стовпчик розрахунку 14), та її накопичення (стовпчик розрахунку 16) відбулось у період з 21.04.2013 року по 08.08.2015 року, з чого випливає, що сторони договору могли або мали узгодити між собою такий вид платежу, як істотну умову Договору у відповідності до вимог законодавства. Проте, позивачем по справі жодних законних чи договірних підстав такого нарахування не надано. У матеріалах справи відсутні будь - які документи чи їх копії, з яких вбачалися б підстави такого нарахування та зявлення такого виду платежу, не означеного у кредитному договорі, у вищеназваному періоді часу. Суд зазначає, що такого виду відповідальності за договором як плата за пропуск платежів не передбачено. Відповідно до підпункту 6 п.п.п. 2.5.6 договору передбачений такий вид відповідальності позивальника як сплата банку неустойки у вигляді штрафу та пені за порушення користування Кредитом. З матеріалів справи вбачається. що Договором встановлені наступні види відповідальності за невиконання обов'язків за Договором: штраф (п. 4.2 загальної частини та п. 8 спеціальної частини) та пеня (п. 4.3 загальної частини та п. 9 спеціальної частини).

Таким чином, заявлена позовна вимога про стягнення «плати за пропуск платежів» в розмірі 12 389,16 гривень невідомого правового характеру та необумовлена договором, при чому, сума якої значно перевищує розмір основної заборгованості.

Позивачем не надано достатнього обґрунтування суми 12 389,16 грн., а з розрахунку Банку не зрозуміло, чи є дана сума пенею, чи штрафом, і яким чином нарахована вказана сума. З наданих до позовної заяви документів немає можливості встановити правову природу цього платежу та правильність його нарахування, що унеможливлює задоволення вимоги про його стягнення.

Згідно статті 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав зазначених судом вище.

Крім того, відповідно дост. 88 ЦПК Україниз відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн., оскільки відповідно до п. 22 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка діяла на момент звернення позивача з позовом, останнього було звільнено від сплати судового збору при подачі позову, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладників фізичних осіб прийнято рішення №63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк»

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 213, 215 ЦК України, ст.ст. 251-255, 256- 258, 267, 526, 530, 631, 1048, 1050ЦК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по Договору банківського обслуговування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (88000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за Договором банківського обслуговування № BLaЖГА00036106 від 20.05.2011 р. в розмірі 10741,57 грн., а саме: прострочену до повернення суму Кредиту - 9 000,00 грн. та прострочені проценти за користування Кредитом -639,07 грн., комісія за РО - 1 102,50 гривні.

Стягнути з ОСОБА_4 (88000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5