Рішення № 52849477, 13.10.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25207/15-ц

Провадження №2-о/761/320/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд міста Києва

у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою та просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух коштів по поточних рахунках вказаного підприємця з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та із розшифровкою контрагентів.

Заява мотивована тим, що ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку у заявника та має відповідні рахунки в банку, але для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій їм надані права, що наведені у ст.20 ПК України, щодо проведення перевірки платників податків. Планом роботи на травень, грудень 2015 року передбачено перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання податкового законодавства. Між тим, 26.05.2015 року №851 працівниками податкового органу було здійснено вихід за юридичною адресою вказаного підприємця, але його місцезнаходження встановлено не було.

Вказані обставини щодо не знаходження за юридичною адресою ФОП ОСОБА_2, на думку заявника, позбавляють можливості провести перевірку цього суб»єкта підприємництва, тому є необхідність отримання інформації про обсяг і обіг коштів, відтак податковий орган просить суд надати дозвіл на розкриття банківської таємниці щодо вказаного контрагента.

Представник заявника, банку та ФОП ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, відповідно ч. 2 ст. 289 ЦПК України неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.

Враховуючи вказані положення закону, а також те, що у ухвалі суду від 03.09.2015 року не було вказано на обов»язкову участь сторін у справі під час судового розгляду, розгляд справи проведено за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці з огляду наступне.

Так, відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Згідно вимог п.п. 20.1.3, 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, у відповідності до положень п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Вказані положення закону податковим органом при поданні вказаної заяви не дотримано.

Відповідно до п 12.1. наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 р. за N 1588 (набрав чинності 06.01.2012 р.), з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами-підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи органів державної податкової служби, до функцій яких входить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до реєстраційних чи установчих документів.

Згідно з п. 12.2 вказаного наказу підрозділи органу державної податкової служби стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження; місця проживання платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків.

Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Відповідно до п. 12.3 вказаного наказу, у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа або будь-якого іншого документа перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта. Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Згідно з п.12.4 цього ж наказу МФУ «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. Згідно ж п. 12.5 вказаного наказу МФУ, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону (755-15 ).

Згідно з ч.12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення - повідомлення юридичній особі щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до ч. 14 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 30.09.2011 року, «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», якщо підставою для звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.

Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених законом. Зокрема, це можуть бути обгрунтовані посилання з подання про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації.

Між тим, заявником не було надано суду належних доказів відсутності ФОП ОСОБА_2 за юридичною адресою, оскільки ним не надано: відомостей про результати заходів щодо встановлення місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції; відомостей щодо направлення керівником ДПІ у м.Полтава до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням і найголовніше, не надано доказів внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Також, податковим органом не було наведено жодних даних про неможливість отримання ними самостійно, без звернення до суду необхідних для проведення перевірки даних, не надано жодних доказів відмови інших органів чи банку у сприяння проведенню перевірки або надання документів по ФОП ОСОБА_2

Крім того, не вказано заявником про належність зазначених у заяві рахунків саме ФОП ОСОБА_2, а не іншому підприємству чи організації, не зазначено докази того, чому саме по цим рахункам необхідно розкрити банківську таємницю.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На думку суду, податковий орган не вжив всіх наданих йому законом можливостей щодо самостійного отримання необхідних документів у цього підприємства.

Відповідно до ч.2, 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, як орган державної влади, на який покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити загальну потребу в розкритті таємної інформації, вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 20, 75, 77, 78 Податкового кодексу України, наказом Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 р. за N 1588, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.ст. 56-60, 64, 179, 209, 212-215, 218, 289, 290 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та кредит», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: