Рішення № 5284922, 01.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.09 Справа № 31/27

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача:Львівського комунального підприємства «Під Голоском-410», м. Львів

про:стягнення 2370169,19 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники

від прокуратури:Чорнописна Н.М. помічник прокурора (посвідчення № 60);

від позивача:Бекерська О.І. представник;

від відповідача:Сисак Р.О. директор;

Шльомська О.В. - представник. Представникам прокуратури та сторін розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, надалі позивач, до Львівського комунального підприємства «Під Голоском-410», м. Львів, надалі відповідач, про стягнення коштів в загальній сумі 2370169,19 грн., в тому числі основного боргу в сумі 1895206,69 грн., трьох процентів річних в сумі 50845 грн., інфляційних нарахувань в сумі 424117,26 грн. Прокурор позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договори на постачання теплової енергії в гарячій воді № 3965/ш від 23.01.2005 р., № 3669/ш від 01.11.2002 р., № 3516/ш від 01.10.2002 р., № 3489/ш від 27.09.2002 р., № 3488/ш від 27.09.2002 р., № 3444/ш від 23.09.2002р., № 3408/ш від 16.09.2002 р., № 3256/ш від 04.09.2002 р., № 3255/ш від 04.09.2002р., № 3254/ш від 04.09.2002 р., № 3188/ш від 30.08.2002 р., № 3175/ш від 29.08.2002р., № 3174/ш від 29.08.2002 р., № 3173/ш від 29.08.2002 р., № 3172/ш від 29.08.2002р., № 3171/ш від 29.08.2002 р., № 3087/ш від 22.08.2002 р., № 3086/ш від 22.08.2002р., № 3085/ш від 22.08.2002 р., № 3084/ш від 22.08.2002 р., № 3083 від 22.08.2002 р., № 3082 від 22.08.2002 р., згідно яких позивач поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а позивач взяті на себе зобовязання по оплаті теплової енергії виконав неналежним чином, у звязку з чим прокурор вказує на наявності заборгованості відповідача перед позивачем за період із жовтня 2007 р. по січень 2009 р. в сумі 1895206,69 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 31.03.2009 р.

Відповідач 25.05.2009 р. подав суду заперечення проти позову, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову прокурора повністю, оскільки, як зазначає відповідач, згідно ст. 19 Закону України «Про комунальні послуги»виробником теплової енергії є позивач, споживачем мешканці, а зважаючи на невчасну оплату мешканцями спожитої теплової енергії наявна заборгованість є заборгованістю мешканців, а не відповідача.

Позивач 26.05.2009 р. звернувся до суду із заявою № 39-1236 від 12.05.2009 р., в якій уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути із відповідача на його користь лише основний борг в сумі 1038330,62 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2009 р. продовжено строк вирішення спору в даній справі.

В письмовому поясненні від 15.06.2009 р. № 02/381 відповідач повідомив суд про сплату заборгованості за період із жовтня 2007 р. по січень 2009 р. в повній сумі. Відповідач вказує, що сума боргу в розмірі 1036272,63 грн. є боргом за березень-квітень 2009 р.

01.07.2009 р. позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог № 39-1703 від 30.06.2009 р., в якій просив суд стягнути із відповідача на його користь основний борг станом на 01.06.2009 р. в сумі 1036272,63 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також в судових засіданнях оголошувались перерви.

В судове засідання 01.07.2009 р. зявилися уповноважені представники прокуратури, позивача та відповідача, які надали суду пояснення по суті спору. Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з врахуванням уточнень, викладених у заяві від 30.06.2009 р. Представники відповідача позов заперечили повністю, просили суд відкласти розгляд справи з метою проведення позивачем і відповідачем звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009 р. Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача, як безпідставному. Також судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора, заявленого у позовній заяві, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача в сумі позову, так як прокурором за допомогою належних і допустимих доказів, як це передбачено нормами ст. 33, 34 ГПК України, не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 01.07.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 06.07.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані прокурором та сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, повно і всебічно оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Між позивачем та відповідачем укладено наступні договори на постачання теплової енергії в гарячій воді: № 3965/ш від 23.01.2005 р., № 3669/ш від 01.11.2002 р., № 3516/ш від 01.10.2002 р., № 3489/ш від 27.09.2002 р., № 3488/ш від 27.09.2002 р., № 3444/ш від 23.09.2002р., № 3408/ш від 16.09.2002 р., № 3256/ш від 04.09.2002 р., № 3255/ш від 04.09.2002р., № 3254/ш від 04.09.2002 р., № 3188/ш від 30.08.2002 р., № 3175/ш від 29.08.2002р., № 3174/ш від 29.08.2002 р., № 3173/ш від 29.08.2002 р., № 3172/ш від 29.08.2002р., № 3171/ш від 29.08.2002 р., № 3087/ш від 22.08.2002 р., № 3086/ш від 22.08.2002р., № 3085/ш від 22.08.2002 р., № 3084/ш від 22.08.2002 р., № 3083 від 22.08.2002 р., № 3082 від 22.08.2002 р.

Згідно вказаних договорів позивач, як енергопостачальна організація, взяв на себе зобовязання постачати відповідачеві, як покупцеві, теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах, а відповідач зобовязався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами).

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, зокрема банківськими виписками, актом звірки розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем станом на 04.06.2009 р., підтверджується, а сторонами не заперечується погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за період із жовтня 2007 р. по січень 2009 р. в сумі 1895206,69 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за теплопостачання станом на 01.06.2009 р. в сумі 1036272,63 грн. є підставними та обґрунтованими, про що свідчить акт звірки розрахунків за теплову енергію станом на 04.06.2009 р. Крім того, вказана заборгованість визнається відповідачем у письмовому поясненні від 15.06.2009 р. № 02/381.

Щодо доводів відповідача про те, що боржником перед позивачем за послуги теплопостачання є не відповідач, а споживачі, то такі доводи суперечать як матеріалам справи, так і нормі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому виконавець це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, виробник послуг може бути їх виконавцем; а споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Аналіз вказаних вище правових норм та укладених сторонами договорів свідчить, що даний спір виник між двома субєктами господарювання, один з яких - позивач виступає виробником комунальних послуг з теплопостачання, а другий відповідач, який є виконавцем цих послуг перед споживачами. Відтак, взаємні зобовязання, в тому числі по оплаті послуг, існують саме між позивачем і відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 39-1703 від 30.06.2009 р.

Оскільки даний спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід стягнути із відповідача в дохід державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути із Львівського комунального підприємства «Під Голоском-410»(79020, пр. Чорновола, 99, м. Львів; код ЄДРПОУ 22333498) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, вул. Д.Апостола, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ 05506460) заборгованість в сумі 1036272,63 грн.

3. Стягнути із Львівського комунального підприємства «Під Голоском-410»(79020, пр. Чорновола, 99, м. Львів; код ЄДРПОУ 22333498) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 10362,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

4. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя Артимович В.М.