Рішення № 52846552, 20.05.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/27300/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, стягнення орендної плати, виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків внаслідок дострокового розірвання договору, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, звертаючись з позовом до суду, просять розірвати договір найму квартири АДРЕСА_4 в м. Києві, укладений між позивачами та відповідачем від 10.05.2014 року; зобов'язати відповідача негайно передати представнику позивачів ключ від квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача надати представнику позивачів доступ до огляду квартири АДРЕСА_1; виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла; стягнути з відповідача на користь позивачів заборгованість по оплаті за житло в сумі 17500,00 грн., а також понесені позивачами витрати по сплаті судового збору.

Позивачі мотивують свої вимоги тим, що 10.05.2014 року між позивачами та відповідачем укладено короткостроковий договір оренди трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 64,80 кв.м. Згідно розділу 5 Договору орендар мав сплачувати орендну плату в розмірі 3500,00 грн. за місяць до 10-го числа кожного місяця, а також оплачувати комунальні послуги та електроенергію. З червня 2014 року відповідач припинив здійснення оплати за оренду квартири та комунальні послуги, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по орендній платі за період з 10.06.2014 року по 03.10.2014 року у розмірі 17500,00 грн. Крім того, всупереч умовам Договору, відповідач змінив замок в квартирі без дозволу позивачів, не надає екземпляр ключа від квартири та з червня 2014 року не допускає позивачів перевірити стан спірної квартири, відмовився у розірванні договору оренди, погашенні заборгованість по орендній та комунальній платі та відмовився у добровільному порядку виселитися із спірної квартири, що позбавляє позивачку ОСОБА_4, як власника квартири, можливості реалізації свого права на вселення у квартиру, що є підставами звернення позивачів з даним позовом в судовому порядку.

29.01.2015 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про відшкодування збитків внаслідок дострокового розірвання договору об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, стягнення орендної плати та виселення з квартири. (а.с. 51-54)

ОСОБА_3, звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на його користь збитки, завдані внаслідок дострокового розірвання договору оренди квартири в сумі 25000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що строк дії спірного договору оренди становить один рік, тобто з 10.05.2014 року по 10.05.2015 року, з можливістю пролонгації цього Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору орендна плата становить 3500,00 грн. на місяць. Відповідно до умов Договору позивач повинен здійснити всі виплати по Договору за виключенням плати за перший місяць оренди у розмірі 38500,00 грн. у строк до 10.05.2015 року, тобто до закінчення терміну дії Договору. Однак, в жовтні 2014 року представник орендодавців надіслав позивачу повідомлення про розірвання договору оренди квартири від 10.05.2014 року, у зв'язку із наміром орендодавця ОСОБА_1 на вселення в належну їй на праві власності квартиру, що є об'єктом спірного договору оренди. Позивач вважає такі дії орендодавців порушенням умов договору оренди та чинного цивільного законодавства України, внаслідок яких позивачу завдано матеріальну шкоду у розмірі 25000,00 грн., яка становить суму орендної плати за аналогічну квартиру, що підлягає до сплати позивачем у разі дострокового розірвання спірного договору оренди та укладення іншого договору оренди квартири, вартість якої значно перевищує оренду плату, визначену спірним договором оренди, що на думку позивача є прямими збитками, які підлягають до відшкодування відповідачами за даним позовом на його користь з урахуванням можливості зарахування зустрічних позовних вимог.

20.05.2015 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд окрім збитків, завданих внаслідок дострокового розірвання договору оренди квартири у розмірі 25000,00 грн., стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати на полагодження та поліпшення квартири, що є об'єктом договору оренди, у розмірі 2207,46 грн., які понесено позивачем внаслідок підключення комунікацій та на ремонт вікон у зазначеній квартирі. (а.с. 112-113)

Представник позивачів з первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі, без урахування заяви про збільшення позовних вимог, з підстав, що містить зміст первісної позовної заяви, проти зустрічного позову заперечувала в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого цивільного законодавства України, додатково пояснила, що відповідачем не виконуються умови спірного договору оренди квартири від 10.05.2014 року в частині щомісячної сплати орендної плати в розмірі 3500,00 грн., та, здійснивши оплату лише на загальну суму 7000,00 грн., відповідач припинив проведення оплати за оренду квартири, продовжує в ній проживати, не виконуючи вимоги позивачів щодо доступу у квартиру з метою огляду останньої, змінивши при цьому замок на вхідних дверях квартири без попередньої домовленості із позивачами.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічний позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 51-54, 112-113), первісний позов визнав частково з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи (а.с. 102-103), підтвердив факт укладення між ним та позивачами договору оренди квартири АДРЕСА_2 від 10.05.2014 року, сплати ним на користь позивачів орендної плати на загальну суму 7000,00 грн. та не заперечував факт проживання у зазначеній квартирі станом на час судового розгляду справи. Разом з тим, ОСОБА_3 не заперечував проти вимоги щодо виселення із орендованої квартири та щодо огляду позивачами за первісним позовом орендованої квартири, оскільки таке право орендодавців передбачено умовами Договору, однак вважає за доцільне проведення такого огляду та виселення його з квартири після набрання рішенням у даному провадженні законної сили; заперечував проти вимоги про передачу ним ключів від орендованої квартири, оскільки така вимога не відповідає умовам спірного договору оренди та закону; та заперечував проти стягнення з нього на користь позивачів орендної плати у розмірі 17500,00 грн., оскільки дострокове розірвання договору оренди завдало йому матеріальних збитків та вимусило звернутися до суду із зустрічним позовом про відшкодування останніх.

Заслухавши представника позивачів з первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_5, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 визначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до чинного законодавства України досудове вирішення спорів не є обов'язковою стадією у розв'язанні правових конфліктів.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12.11.2004 року, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_6, та членам його сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в рівних долях. (а.с. 6)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А. від 07.08.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-624, спадкоємцем майна ОСОБА_6, а саме: ? частини квартири АДРЕСА_2, з урахуванням ? частки майна, від якої відмовився син померлого ОСОБА_9, є дочка спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 5)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколіцею В.Ф. від 15.08.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1107, спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме: ? частини квартири АДРЕСА_2, є дочка спадкодавця ОСОБА_1 (а.с. 7)

Відповідно до ч. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 820 Цивільного кодексу України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

10.05.2014 року між представником за довіреністю ОСОБА_11, уповноваженим власниками квартири ОСОБА_2, ОСОБА_1 на укладення правочинів відносно належної їм квартири, та ОСОБА_3 укладено Договір оренди квартири АДРЕСА_2.

Згідно п. 4 Договору оренди квартири, строк оренди квартири становить з 10.05.2014 року по 10.05.2015 року з можливістю продовження при погодженні сторін. Строки оренди можуть бути змінені тільки за взаємною згодою обох сторін.

Згідно п. 5.1., 5.3 Договору оренди квартири, орендна плата за користування квартири та майна становить 3500,00 грн. на місяць. Перша оплата проводиться в момент укладення договору за один місяць, кожна наступна орендна плата вноситься не пізніше 10 числа травня місяця. Оплата за останній місяць проживання є одним із засобів відшкодування збитків, виключаючи природний знос квартири, які може бути завдано орендодавцеві з вини орендаря.

Згідно п. 6 Договору оренди квартири, орендодавець та члени його сім'ї зобов'язалися не навідуватись до квартири без попередньої домовленості з орендарем та не заходити до квартири у відсутності орендаря, за виключенням наявності непередбачуваних обставин, до яких можуть належати: прорив труб тепла та водопостачання, пожар. Орендодавець має право 1 раз на місяць за узгодженням та в присутності орендаря здійснювати перевірку стану орендованої квартири та майна. Орендодавець передає орендарю в момент підписання ним Договору комплект ключів від квартири. (а.с. 8, 9, 11-12, 13)

03.10.2014 року представником орендодавців ОСОБА_11 на адресу орендованого місця проживання орендаря ОСОБА_3 надіслано повідомлення про розірвання Договору оренди квартири, у зв'язку із наміром проживання у квартирі власника квартири ОСОБА_1 (а.с. 55)

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 825 Цивільного кодексу України, договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі не внесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.

Поняття короткострокового найму визначено положенням ч. 2 ст. 821 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму житла, укладений на строк до одного року, є короткостроковим.

Згідно ч 3 ст. 825 Цивільного кодексу України, договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Наявність спеціальних правил статті 825 Цивільного кодексу України про розірвання договору найму житла не виключає застосування до договору найму житла загальних правил статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно положень статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла. (стаття 826 Цивільного кодексу України)

Таким чином, розірвання договору найму житла призводить до припинення права користування житлом і виникнення обов'язку звільнити помешкання. Наслідком розірвання договору майна є виселення наймача.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору за первісним позовом становлять вимоги позивачів про розірвання Договору найму квартири АДРЕСА_2 від 10.05.2014 року, укладений між позивачами та відповідачем ОСОБА_3; зобов'язання відповідача негайно передати представнику позивачів ключ від орендованої квартири; зобов'язання відповідача надати представнику позивачів доступ до огляду квартири АДРЕСА_1; виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла та стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованість по оплаті за житло в сумі 17500,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов Договору в частині щомісячної оплати орендної плати за квартиру та в частині реалізації позивачами права, передбаченого Договором, на здійснення щомісячної перевірки стану орендованої квартири, ігноруючи при цьому вимоги позивачів про дострокове розірвання спірного договору оренди за необхідністю використання житла для проживання наймодавця ОСОБА_1, яка через похилий вік має ряд захворювань та потребує належних умови для проживання.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи укладений між позивачами та відповідачем за первісним позовом Договір оренди квартири від 10.05.2014 року та наявні у справі докази, приймаючи до уваги пояснення сторони позивачів та заперечення відповідача, ураховуючи положення цивільного законодавства, що діє на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачів за первісним позовом про розірвання спірного Договору оренди квартири АДРЕСА_2 від 10.05.2014 року, укладеного між позивачами та відповідачем ОСОБА_3, з підстав порушення відповідачем умов спірного договору в частині внесення щомісячної оплати за користування житлом, яку відповідач припинив за три місяці до часу звернення позивачів з даним позовом до суду, що не заперечено відповідачем під час судового розгляду справи, ураховуючи факт спливу двомісячного строку з дня письмового попередження позивачами відповідача про дострокове розірвання договору оренди квартири, яке пов'язане із необхідністю використання житла для проживання наймодавця ОСОБА_1, що є людиною похилого віку, має ряд захворювань, які підтверджено Випискою із медичної карти хворого № 67802 від 18.09.2014 року (а.с. 10), та потребує належних умов для проживання.

Разом з тим, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність з його боку порушень в частині внесення орендної плати за користування квартирою, вказуючи на пункт 5.1. спірного Договору, яким передбачено внесення такої оплати не пізніше 10-го числа травня місяця, яке відповідачем розцінено як його обов'язок внесення орендної плати за користування квартирою загальною сумою після 10-го травня 2015 року, з розрахунку встановленої Договором щомісячної орендної плати у розмірі 3500,00 грн., - оскільки даний пункт спірного договору містить неточні дані щодо строку внесення плати за користування житлом, тому такий строк підлягає до урегулювання законом, яким визначено внесення плати за користування квартири щомісяця, якщо такий строк не встановлено договором.

З огляду на викладене, підлягає до часткового задоволення вимога позивачів за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованості по орендній паті за користування житлом, що розрахована позивачами станом на день звернення з даним позовом до суду, та яку судом визначено у розмірі 10500,00 грн., вирахувавши від заявленої суми грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., сплачені відповідачем за весь час дії Договору, що підтверджено сторонами в судовому засіданні та не підлягає доказуванню згідно загально визначених засад інституту доказування у цивільному процесі.

Крім того, ураховуючи наявність законних підстав для розірвання спірного Договору оренди квартири, суд визнає обґрунтованими вимоги позивачів за первісним позовом про виселення відповідача із орендованої ним квартири, - оскільки наслідком розірвання договору найму житла є припинення права користування житлом з боку орендаря та виникнення обов'язку останнього щодо звільнення орендованого помешкання, та суд визнає правомірною вимогу позивачів про зобов'язання відповідача надати їх уповноваженому представнику доступ для огляду орендованої квартири, оскільки таким правом позивачі наділені як власники квартири, що була об'єктом спірної оренди, та таке право позивачів не заперечено відповідачем під час судового розгляду справи.

Разом з тим, суд визнає безпідставною вимогу позивачів за первісним позовом про зобов'язання відповідача негайно передати представнику позивачів ключ від орендованої квартири АДРЕСА_1, - оскільки статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України, що містить вичерпний перелік рішень у справах, по яким суд допускає негайне виконання, не передбачено право суду на негайне виконання рішення щодо передачі орендарем ключів від квартири у разі розірвання договору оренди квартири.

З огляду на викладене, первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, стягнення орендної плати, виселення з квартири суд визнає таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до положення статті 6 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн., а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 243,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового характеру, що визначений судом під час судового розгляду справи.

Згідно положення ч.1, п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зазначеною правовою нормою визначено наслідки зміни або розірвання договору, підставою яких є істотне порушення договору однією з сторін. Питання щодо того, чи є порушення договору істотним, чи не є таким вирішується відповідно до правил статті 651 Цивільного кодексу України. У випадку, якщо порушення договору однією із сторін буде визнано істотним, і договір буде змінений або розірваний, друга сторона має право вимагати відшкодування збитків, викликаних зміною або розірванням договору. Відшкодування збитків є мірою відповідальності і, отже, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, істотне порушення договору якою було підставою зміни (розірвання) договору, звільняється від відшкодування збитків, якщо доведе, що порушення договору сталося не з її вини.

Таким чином, провівши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, суд визнає безпідставними зустрічні вимоги позивача ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідачів на його користь 25000,00 грн., що визначені позивачем як матеріальні збитки, завдані внаслідок дострокового розірвання договору оренди, а також щодо стягнення з відповідачів витрат, понесених позивачем на полагодження та поліпшення квартири в сумі 2207,46 грн., - оскільки судом встановлено, що підставою розірвання спірного договору оренди є порушення з боку ОСОБА_3 умов спірного договору в частині внесення щомісячної оплати за користування житлом, яку відповідач припинив за три місяці до часу звернення позивачів з даним позовом до суду, що не заперечено останнім під час судового розгляду справи. При цьому судом ураховано факт спливу двомісячного строку з дня письмового попередження позивача про дострокове розірвання договору оренди квартири, яке пов'язане із необхідністю використання житла для проживання наймодавця ОСОБА_1, яка є співвласником орендованої квартири та, будучи людиною похилого віку, потребує належних умов для проживання, тому вказані обставини виключають наявність підстав розірвання спірного договору у зв'язку із істотним порушенням цього договору відповідачами, як орендодавцями за цим Договором, що, відповідно, звільняє відповідачів від заявленого позивачем відшкодування, ураховуючи, що останнім не доведено факт завдання йому збитків, які позивачем визначено, як суму, яку він мав сплатити у разі укладення іншого договору оренди квартири.

Разом з тим, суд визнає безпідставними зустрічні вимоги позивача ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідачів на його користь витрат, понесених на полагодження та поліпшення орендованої квартири, а саме: витрат на підключення комунікацій та на ремонт вікон в орендованій квартирі, що визначені позивачем у розмірі 2207,46 грн., - оскільки позивачем не надано доказів на проведення ремонтних робіт в орендованій квартирі щодо ремонту вікон, доказів оплати ним таких робіт, та матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності домовленостей, досягнутих між сторонами спірних правовідносин, на проведення позивачем ремонтних робіт та підключення комунікацій, що, відповідно, звільняє відповідачів від відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків внаслідок дострокового розірвання договору є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 22, 614, 626, 629, 651, 810, 820, 825, 826 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 15, 10, 57, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди квартири, стягнення орендної плати, виселення з квартири - задовольнити частково.

Розірвати договір найму квартири АДРЕСА_3 від 10.05.2014 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Зобов'язати ОСОБА_3 надати представнику ОСОБА_1, ОСОБА_2 доступ до огляду квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за житло у розмірі 10500,00 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн., а всього на загальну суму 10743 (десять тисяч сімсот сорок три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків внаслідок дострокового розірвання договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: