Рішення № 52839263, 22.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7389/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року Рівненський міський суд

в особі головуючого судді Головчака М.М.,

при секретарі Панасюк О.М.,

з участю представника

позивачки адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,Товариства з обмеженою відповідальністю"Країна іграшок" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі по 20 мінімальних заробітних плат,встановлених законом на час ухвалення рішення,що складає по 24 360 грн. 00 коп.

Ухвалою суду позов в частині вимог до ТзОВ "Країна іграшок" залишено без розгляду.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що у 1979 році вона створила літературний твір „Капітошка (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ „Капітошка було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з однойменною назвою „Капитошка (рос.) „Капітошка (укр.), а у 1989 - твір „Повертайся Капітошка українською та російською мовами. Вказані анімаційні фільми були створені на кіностудії „Київнаукфільм. Притому навіть у титрах автором сценарію анімаційних фільмів „Капитошка(рос.)/ „Капітошка (укр.) та „Поветайся Капітошка вказано її. Окрім того станом на дату подання позовної заяви цей факт є загальновідомим, а тому не потребує додаткового доказування. Відповідно до чинного на час створення анімаційного фільму законодавства(ст. 483 ЦК УРСР)авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художникупостановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір. Таким чином, авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм» (правонаступник кіностудії «Київнаукфільм»), а їй належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву: „Капитошка(рос.) та „Капітошка (укр.). Вона користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року № 9967 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір КАПІТОШКА. 07 квітня 2014 року вона отримала свідоцтво № 54433 про реєстрацію авторського права на твір Персонаж Капітошка. Назва літературного твору «Капітошка», в тому числі російською мовою «Капитошка», створеного нею є оригінальною, може використовуватись самостійно, а тому розглядається як твір та охороняється відповідно до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Самостійними обєктами, які підлягають правовій охороні авторським правом є оригінальна назва літературного твору „Капітошка/„Капитошка та імя головного персонажа. Літературний твір „Капітошка та його індивідуальна фантазійна назва є відомими творами в Україні - даний факт є загальновідомим, що неодноразово визнавалося судами та не потребує додаткового доказування. Окрім цього, на захист цього твердження виступає Звіт Національного (дослідницького) університету "Острозька академія". В подальшому їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 неправомірно використовує оригінальну назву твору "Капітошка",здійснює роздрібну торгівлю контрафакної продукції.Закон визначає, що використання творів дозволяється виключно з дозволу субєкта авторського права позивача, крім випадків вільного використання - виключний перелік яких наведено у ст.ст. 21-25 ЗУ „Про авторське право і суміжні права (ст.443 ЦПК України). Вказує, що жодного дозволу на використання оригінальної назви твору «Капітошка» відповідачу ОСОБА_2 не надавала, хоча необхідність такого дозволу (ліцензії) прямо передбачена Законом. З посиланням на Конституцію України,ст.437,440,443 Цивільного кодексу України,Закон України " Про авторське право і суміжні права",просила позов задовольнити,стягнути з ОСОБА_2 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат,встановлених законом на час ухвалення рішення,що складає 24 360 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору.

В подальшому ОСОБА_3 збільшила розмір позовних вимог. Вказувала, що оскільки до висновку №2664 експертизи обєктів інтелектуальної власності Львівського НДІСЕ від 28 вересня 2015 року: «Упущена вигода, яку ОСОБА_3 як правовласник обєкта інтелектуальної власності могла б реально одержати за звичайних обставин за надання права на відтворення (використання) словесного позначення (оригінальної назви твору «Капітошка») для маркування товару (іграшок пищалок «Капітошка») складає 220028 грн.»,просить з ОСОБА_2 стягнути компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 217 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі, що складає 229 026 грн. 00 коп.,витрати по сплаті судового збору та за проведення експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_1 збільшені позовну вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 вказав,що порушень авторських прав ОСОБА_3 він не допускав,тому просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку,що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Частиною ч. 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Відповідно до ст. ст. 433, 440, 441, 442, 443 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є літературні та художні твори. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а також інші дії, встановлені законом.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Також, згідно зі ст. 15 вказаного Закону, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом; розповсюдження об'єктів авторського права - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.

Відповідно до п.46 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04 червня 2013 року, під контрафактними примірниками твору, фонограми, відеограми, програм організацій мовлення розуміються примірники об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (особистих немайнових і (або) майнових), у тому числі примірники захищених в Україні зазначених об'єктів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, у яких ці об'єкти ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до п.44 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04 червня 2013 року, пункту "б" статті 50 Закону N 3792-XII (3792-12) розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 року, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

За змістом статті 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 51 Закону, захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Судом встановлено, що позивачка є автором літературного твору «Капітошка» і їй належать особисті немайнові та майнові авторські права на цей твір, що стверджується свідоцтвом від 11.05.2004 р. за №9967 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «Капітошка» .

Оригінальність та самостійність назви твору "Капітошка"/«Капитошка» підтверджують наступні документи:

●Висновок експерта № 934 Львівського НДІСЕ експертизи обєктів інтелектуальної власності у цивільній справі № 569/23223/13-ц від 26 березня 2014 року;

●Висновок експерта № 24/14 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 918/2018/13 від 24.04.2014;

●Висновок експерта № 69/14 за результатами проведення судової експертизи у цивільній справі № 569/3649/14-ц від 15 липня 2014 року;

●Звіт про науково-дослідну роботу з вивчення специфіки іменування літературного персонажа «Капітошка» (за його авторства Н. ОСОБА_3) та його можливих похідних варіацій у російській та українських мовах.

●Звіт «Вивчення рівня обізнаності споживачів України про бренд «Капітошка» Національного університету «Острозька академія».

Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до роз»яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5, майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону N 3792-XII), шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Так, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону N 3792-XII).

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону N3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

З огляду на положення Закону та роз'яснення зазначеної постанови Пленуму, виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів на спростування доводів позивачки про те, що дозволу на відтворення оригінальної назви літературного твору «Капітошка», на реалізацію (продаж) товарів під назвою «Капітошка», ОСОБА_3 останньому не надавала.

Доводи відповідача про те, що порушень авторських прав позивачки ним допущено не було спростовуються дослідженими висновками експертів про оригінальність та самостійність назви твору "Капітошка" та проведеною експертизою про розмір упущеної вигоди ОСОБА_4

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 року, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до висновку №2664 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз,складеного 28 вересня 2015 року судовим експертом ОСОБА_5 «Упущена вигода, яку ОСОБА_3 як правовласник обєкта інтелектуальної власності могла б реально одержати за звичайних обставин за надання права на відтворення (використання) словесного позначення (оригінальної назви твору «Капітошка») для маркування товару (іграшок пищалок «Капітошка») складає 299028 грн.».

Проведена експертиза відповідає роз'ясненням, викладеним в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року: проведена на підставі ухвали суду відповідною судово-експертною установою (ст. ст. 143, 144 ЦПК України), а тому відповідно положень ст.ст.58,59 ЦПК України є належним і допустимим доказом у цій справі, оцінку якому надано судами у відповідності із ст. 212 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст.145 ЦПК України, призначення експертизи є обов»язковим у разі заявлення клопотання про її призначення обома сторонами.

Згідно з ч.2 ст.150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові ( експертам).

На переконання суду висновок експертизи від 28 вересня 2015 р. не є сумнівним та не суперечить іншим доказам, що є у матеріалах справи.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав, для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; обєктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням обєкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних обєктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо".

Стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає розмір компенсації в мінімальних заробітних платах від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Вимогою позивачки ОСОБА_3 є стягнення 217 мінімальних заробітних плат,що складає 229 026 грн. 00 коп. ( 217*1378).

За таких підстав суд на підставі доказів, наданих сторонами та належним чином оцінених судом, дійшов висновку про те, що назва твору "Капітошка" є самостійним об'єктом відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що підлягає правовій охороні.

Суд установивши, що ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 жодного дозволу на відтворення імені головного персонажа "Капітошка", оригінальної назви літературного твору "Капітошка" та реалізацію товару з такою назвою не надавала, задовольняє позов на підставі ст. 50, п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Як вбачається із платіжного доручення №1311 від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_6 сплачено судовий збір в сумі 2 868 грн. 46 коп., згідно листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 сплачено 1920 грн. за проведення експертизи, які згідно ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.41,54 Конституцї України, ст.ст.437,440-443 ЦК України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 223, 292294, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за порушення авторського права в сумі 229 026 грн. 00 коп. (двісті двадцять дев"ять тисяч двадцять шість грн. 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 2868 грн.46 коп.,витрати за проведення експертизи в сумі 1920 грн. 00 коп.,а всього 4788 грн. 46 коп.(чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 46 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду М.М.Головчак