Рішення № 52835754, 19.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1833/15-ц Головуючий у І інстанції Чирка С,С.Провадження № 22-ц/780/4923/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Волохова Л.А., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося до суду з позовом, який мотивувало наступним:

04 жовтня 2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 87242-45.1-13-2, відповідно до умов якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 50 000 грн. під 30 % річних із строком погашення до 04 жовтня 2016 р. В забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором в той же день між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №87243-45.1-13-5, згідно умов якого ОСОБА_2 як поручитель зобов'язується солідарно та у повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

ОСОБА_3 обов'язок вчасно повернути надані грошові кошти не виконав, у зв'язку з чим станом на 24.02.2015року за кредитом утворилася заборгованість у розмірі 62433, 90 грн. 24.11.2014року банком було направлено вимогу №7632/29 про дострокове погашення існуючої кредитної заборгованості, сплату відсотків і штрафу, яка була отримана відповідачем 04.12.2014року.

Зважаючи на наведене, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 62433,90 гривень, а також стягнути в рівних частинах з відповідачів витрати на оплату судового збору у розмірі 625 гривень 00 копійок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог щодо стягнення солідарно з неї заборгованості за кредитним договором та стягнення в рівних частинах витрат на оплату судового збору, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтувала скаргу тим, що судом не взято до уваги тієї обставини, що позивач не звертався до неї як до поручителя з вимогою про погашення заборгованості. За таких умов позовні вимоги щодо стягнення солідарно з неї заборгованості за кредитним договором та стягнення в рівних частинах витрат на оплату судового збору не підлягають задоволенню. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши в межах апеляційного розгляду матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду наведеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи вимоги відносно ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вона відповідно до умов укладеного договору поруки №87243-45.1-13-5 від 04 жовтня 2013 року має солідарно поряд з основним боржником відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення встановленого у договорі поруки строку. У разі, якщо такий строк прямо не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Дана позиція відповідає позиції пленуму ВССУ, викладеній в постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (із змінами згідно постанови пленуму ВССУ № 7 від 07.02.2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, точного строку дії договору поруки його сторони прямо не передбачили, пов'язавши такий термін з виконанням зобов'язань за основним договором. Не можуть вважатися таким точним строком дії поруки й положення п. 4.4.2. вказаного договору, оскільки даним пунктом дія договору фактично пов'язується з моментом пред'явленням вимоги. П. 3.1. кредитного договору передбачено право банку вимагати повернення усієї суми кредиту та сплати заборгованості у разі прострочення чергових платежів за ним більше ніж на один календарний місяць. З наданого до суду розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що прострочення погашення кредиту виникло з березня 2014 року. Вимога до основного боржника про погашення заборгованості, у якій банк зазначав невиконання обов'язку своєчасної оплати кредиту з січня 2014 року, банком була направлена 21.11.2014 р. та отримана ОСОБА_3 04.12.2014 р. При цьому доказів вручення такої вимоги поручителю матеріали справи не містять. В той же час позов до основного боржника та до поручителя до суду було подано лише 02.03.2015 року. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що до моменту пред'явлення вимоги до поручителя минув строк, більший ніж встановлений законом, відтак порука є припиненою, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до ОСОБА_2.

У відповідності до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_2 не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору з ОСОБА_2 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді