Рішення № 52835324, 15.09.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5450/15-ц

провадження 2/369/2532/15

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить ? частина житлового будинку під літ. К по вул.Чкалова, 10 в с. Хотів. Інша частина житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 Тривалий час між ними існував спір щодо поділу майна, в даний час вона намагалась вселитись до будинку, але потрапити до будинку не змогла. Відповідач замінив замки від воріт, вхідних дверей, хвіртки. Добровільно надати відповідні ключі та не перешкоджати користуванню належним їй майном, відповідач відмовляється. Вважає свої права як власника порушені.

Просила суд зобовязати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10, вселенні, та надати ключі від воріт, хвіртки, вхідних дверей до будинку під літ. К.; вселити ОСОБА_1 в будинок під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10.

При розгляді справи позивачка позовні вимоги уточнила. Вказала, що в житловому будинку проживає також і її син ОСОБА_3, який спільно з ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні будинком. За рішенням суду ОСОБА_3 було вселино до квартири в м. Києві. Вказала, що вона як власник має право користуватись своє власністю.

Просила суд зобовязати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10, вселенні, та надати ключі від воріт, хвіртки, вхідних дверей до будинку під літ. К; вселити ОСОБА_1 в будинок під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що між сторонами склались неприязні стосунки. В квартирі, куди був вселений ОСОБА_3 проживає також і її син ОСОБА_5 разом з сімєю. Дана квартира була приватизована в 1998 році на всіх членів сімї. Просили задоволити на підставах та обставинах, зазначених в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення. Суду пояснив, що дійсно між ними склались неприязні стосунки. В будинку проживає також і їх син ОСОБА_3 разом з сімєю. Щодо проживання позивачки він не заперечує, оскільки вона є власницею ? частини будинку. Але її проживання можливе лише після поділу будинку в натурі, та вселення її в конкретні приміщення. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 травня 2012 року був розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10.

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №34611184 від 06 березня 2015 року.

Ч. 1 та 2 ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ч.1, 2 ст. 319Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1, 2ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 встановлено, що через неприязні стосунки та постійні конфлікти останній змінив замки на вхідних дверях будинку, хвіртки, воріт та не бажає, щоб позивачка проживала в будинку до постановлення судом рішення про поділ майна в натурі. Дана обставина підтверджується і висновком по зверненню ОСОБА_1 від 05 липня 2013 року. У своїх поясненнях ОСОБА_3 вказав, що йому чиняться перешкоди в користуванні квартирою в м. Києві, тому він разом зі своєю сімєю проживає в будинку і не бажає впускати в будинок будь-кого.

Статтями 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

За ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 4ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.

За змістомст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 Житлового кодексу Української РСР, а саме: дружина наймача (власника), їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 155 Житлового кодексу України жилі будинки, квартири, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користуватись жилим будинком, квартирою.

На підставі наведеного суд вважає, що ОСОБА_1 як співвласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 356 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Статтею 109 Житлового кодексу України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року за № 2,вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача (власника), суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачці чиняться перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком під літ. К по вул. Чкалова, 10 в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, 1/2 частина якого належить їй на праві приватної власності. Наведене має прояв в тому, що ОСОБА_1 не надає її ключі від будинку та не дає їй доступу до неї, можливості проживати та користуватися своїм майном.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо не можливості позивача проживати в даному будинку без реального поділу в натурі, суд оцінює критично. Право на поділ майна в натурі має кожний із власників, тому у разі неможливості вирішення питання в добровільному порядку, спір може бути вирішений судом. На час розгляду справи, позивачка є власником будинку, має право користуватись ним, проживати, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення та зобовязання вчинити дії задоволити.

Зобовязати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, не чинити перешкоди ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, у користуванні будинком під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10, вселенні, та надати ключі від воріт, хвіртки, вхідних дверей до будинку під літ. К.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, у будинок під літ. К, загальною площею 97,4 кв.м, житловою площею 55,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Чкалова, 10.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошенн я судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич