Рішення № 52831492, 26.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8721/15 Справа № 206/2222/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зайченко С. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Безрукавому Є.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року було розділено спільне майно подружжя, та визнано право власності за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1 за кожним та на ? частину автомобіля марки «Daewoo Sens» , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за кожним. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду в частині розподілу майна та визнання права власності по ? частині на спірну квартиру за кожним скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог, посилаючись на неповне з*ясування обставин по справі та невідповідність висновків суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині розподілу майна стосовно квартири АДРЕСА_1, в іншій частині, його законність і обґрунтованість, колегією суддів не перевіряється.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначене судове рішення в оскарженій частині не відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 23 січня 1998 року по 22 листопада 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей, один з яких неповнолітній, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У період знаходження у шлюбі, сторони придбали автомобіль марки «Daewoo Sens» , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_2 23 липня 2010 року. ( а.с.99)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 липня 2009 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3.

У подальшому, згідно договору купівлі-продажу від 30 червня 2011 року, дана квартира відповідачем, за згодою позивача та рішення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 17 червня 2011 року, була продана ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в цей же день, у зазначених осіб, була придбана за договором купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 загальною площею 67,5 кв.м., в тому числі житловою площею 42,9 кв.м. Ця письмова згода ОСОБА_3 свідчить, що майно подружжям придбалось спільно. (а.с.39-43)

Звертаючись, у травні 2015 року, до суду з позовними вимогами, ОСОБА_3 просила поділити спільне сумісне майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,5 кв.м. та виділити їй у приватну власність 2/3 її частини, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, а відповідачу - 1/3 її частину.( а.с.4)

Задовольняючи позовні вимоги частково та поділивши спільне сумісне майно в рівних частках, а саме: спірну квартиру, суд визнав за кожним із сторін по ? її частині, посилаючись на положення ст.ст.60, 69,70, 71 СК України, а також ст.368 ЦК України.

Проте з таким висновком колегія суддів погодись не може з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечували сторони, квартиру АДРЕСА_3, ОСОБА_2 отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 липня 2009 року.

Знаходячись у шлюбі з позивачем, 30 червня 2011 року дана квартира була продана відповідачем за 44 324 грн., а нова квартира була придбана за 117 789 грн.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Частинами 1 та 7 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір про поділ майна, а саме - спірної квартири, суд першої інстанції припустився помилкового висновку, що розмір часток майна між сторонами має бути рівним, не прийнявши до уваги вищезазначені обставини, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, що потягло за собою невірно постановлення рішення.

Колегія суддів вважає, що спірна квартира, придбана сторонами під час шлюбу, а тому позивачка має право на частину у майні подружжя.

Визначаючи долю кожного із сторін у спільному сумісному майні подружжя, а саме спірної квартири, колегія суддів вважає, що враховуючи суму грошових коштів, яка була отримана відповідачем від продажу його особистої квартири по АДРЕСА_1, в розмірі - 44 324 грн. та суму - 117 789 грн., за яку була придбана спірна квартира, спільними сумісними грошовими коштами подружжя є 73 465 грн. (117 789 - 44 324) :2), з яких позивачу належить 36 762,50 грн., а відповідачу 81 086,50 грн. (44 324 + 36762,50). У зв*язку з чим, частки у спільному сумісному майні подружжя складають: ОСОБА_2 - 69/100 частин, а ОСОБА_3 - 31/100 частини.

Доводи апелянта у скарзі, стосовно квартири по АДРЕСА_4, а також укладання ним декількох кредитних договорів, кошти від яких, на його думку, пішли на придбання цієї квартири, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскарженій частині підлягає скасуванню, на підставі п.п.2,4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове рішення.

Поділити майно та визнати за ОСОБА_2 право власності на 69/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,5 кв.м., в тому числі житловою 42,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 31/100 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,5 кв.м., в тому числі житловою 42,9 кв.м.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: