Ухвала суду № 52831377, 27.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1895/15 Справа № 204/2097/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Григоренко Д. Ю. Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Зайцева В.В., Руських К.Г.,

при секретарі: Дьоміній А.А.,

за участю: прокурора Грамми О.А.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12014040680002983, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 листопада 2014 року, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська Коваля Ю.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2015 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

17 листопада 2009 року Генічеським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

12 вересня 2011 року Генічеським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 393 грн. 12 коп., за проведення судово-дактилоскопічної експертизи у розмірі 294 грн. 84 коп., за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 491 грн. 92 коп.

Вирішено питання про долю речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська Коваль Ю.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження обвинуваченого ОСОБА_3, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок суду апеляційної інстанції, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання: за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.1 ст.309 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

В обґрунтування апеляції прокурор зазначає про безпідставне застосування судом необґрунтовано м'якого покарання. Наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений жодного дня не працював, жив за рахунок крадіжок чужого майна, у тому числі з проникненням у житло. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за тяжкі корисливі злочини, за вчинення яких на момент скоєння кримінального правопорушення він мав не погашені та не зняті у встановленому порядку судимості. Викладене, на думку прокурора, свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не встав та вчинив нові тяжкі кримінальні правопорушення. Крім того, судом першої інстанції не враховано таку обтяжуючу покарання обставину як рецидив.

Згідно з вироком суду обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи не зняті та не погашені в установленому порядку судимості, повторно вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин.

02 листопада 2014 року приблизно о 18 годині 05 хвилин ОСОБА_3, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, побачив, що на другому поверсі в одній із квартир зазначеного будинку не горить світло. У обвинуваченого раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло.

Далі ОСОБА_3 перебуваючи у зазначеному місці та у зазначений час, реалізуючи свій злочинний умисел, вчиняючи злочин повторно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, став на підвіконня першого поверху будинку АДРЕСА_4 та, дотягнувшись до балкону другого поверху вказаного будинку, підтягнувся та потрапив на цей балкон, після чого за допомогою наявної при собі викрутки відкрив двері балкону та незаконно проник до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Перебуваючи в приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_3, вчиняючи злочин повторно, діючи із корисливих мотивів, таємно викрав чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_2, а саме:

-цифрову відеокамеру «JVC GZ-MC-200» № 08070301, залишкова вартість якої без урахування вартості інших оригінальних комплектуючих за умови працездатності згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 325/38 від 18 листопада 2014 року, становить 1125 грн;

-мобільний телефон «Samsung SGH-D830», форм-фактор: розкладний, IMEI: НОМЕР_1, залишкова вартість якого згідно, висновку судово-товарознавчої експертизи № 325/38 від 18 листопада 2014 року, ставить 160 грн;

-мобільний телефон «Motorola V8», форм-фактор: розкладний, IMEI: НОМЕР_2, залишкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 325/38 від 18 листопада 2014 року, ставить 440 грн;

-сувенірні монети номіналом «5 гривень» у вигляді копійки з логотипом «Євро 2012» у кількості 3 штук, одну монету номіналом «1 euro cent», три монети номіналом «2 euro cent», одну монету номіналом «10 euro cent», дві монети номіналом «50 euro cent», одну медаль «Призеру спортивних змагань», одну кавову ложку з білого металу, що матеріальної цінності для потерпілого не уявляють, а всього на загальну суму 1725 грн. З викраденим ОСОБА_3 зник з місця злочину, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на свій розсуд.

Крім того, цього ж дня, тобто 02 листопада 2014 року, приблизно о 19.00 годині ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, знаходячись в районі залізничного вокзалу у м.Дніпропетровску, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 14,793 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 13,549 г., що знаходився у паперовому згортку, який обвинувачений залишив незаконно зберігати без мети збуту.

03 листопада 2014 року приблизно о 03 годині 10 хвилин біля будинку № 162 по вул.Робочій у м.Дніпропетровську ОСОБА_3 був затриманий співробітниками міліції. В приміщенні службового кабінету Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, розташованого в буд. № 5 по вул.Філософській у м.Дніпропетровську, в присутності двох понятих під час особистого огляду ОСОБА_3, в наявній при ньому сумці співробітниками міліції був виявлений та вилучений вищевказаний наркотичний засіб.

Відповідно до висновку експерта № 260/15 від 07 листопада 2014 року речовина рослинного походження масою 14,793 г., маса якої в перерахунку на висушену речовину становить 13,549 г., вилучена у ОСОБА_3, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, який Постановою КМУ № 770 від 06 травня 2000 року (із змінами і доповненнями) «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» внесено до таблиці I списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено». Маса вилученого у обвинуваченого наркотичного засобу канабіс, відповідно до Наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року (із змінами і доповненнями, внесеними наказами МОЗ України) «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» до невеликих розмірів не відноситься.

Вислухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, позицію прокурора Грамми О.А., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, просила скасувати вирок і постановити новий з підстав, зазначених в апеляції; думку обвинуваченого ОСОБА_3 щодо залишення вироку суду першої інстанції без змін; міркування потерпілого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська Коваля Ю.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, за які його засуджено, повністю відповідають матеріалам кримінального провадження, які відповідно до ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним досліджувати щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, тому апеляційним судом не перевіряються.

Фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_3, юридична кваліфікація дій обвинуваченого учасниками судового провадження не оскаржуються.

Згідно з положеннями ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновки щодо виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та призначаючи йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке належить відбути реально, суд першої інстанції виходив, як вбачається з вироку суду, не лише з характеру і ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, але й відповідно до статей 65, 66, 67 КК України врахував обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, конкретні обставини справи, у тому числі й ті, на які посилається прокурор, а також дані про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, раніше судимий. Щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання. Як обставину, що обтяжує покарання суд врахував рецидив злочинів. Підстав, для застосування до ОСОБА_3 ст.75 КК України судом першої інстанції не встановлено, оскільки бідь-які обставини, які б суттєво знижували тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, судом встановлено не було. З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочинів суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_3 без реального виконання покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, твердження апелянта про не врахування судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 як обставину, яка його обтяжує рецидив злочинів, оскільки це спростовується вироком суду.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими наведені в апеляції доводи щодо неврахування судом першої інстанції відомостей щодо особи обвинуваченого, який ніде не працював, жив за рахунок крадіжок чужого майна, у тому числі з проникненням в житло.

Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи, а також думку потерпілого про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, дані про особу ОСОБА_3, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, є справедливим та відповідатиме вимогам ч.2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська Коваля Ю.Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2015 року щодо ОСОБА_3, засудженого за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який знаходиться під вартою, - в той же строк з дня отримання ухвали апеляційного суду.

Судді:

____ ___ ____

Свідерська Т.А. Зайцев В.В. Руських К.Г.