Рішення № 52826861, 15.10.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/2129/2015 Єдиний унікальний номер справи: 654/673/15-ц

Головуючий в І інстанції Сіянко В.М.

Категорія 27 Доповідач Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 року жовтня місяця 15 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Приходько Л.А.

Суддів : Бездрабко В.О.

Борка А.Л.

при секретарі : Пляс Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року у справі

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 21 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №HEB0GA0000000017, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 9512,70 доларів США, зі сплатою1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 21.08.2018року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 21 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_2 і взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно з позичальником перед банком за своєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за умовами Договору виникла заборгованість, яка станом на 11 лютого 2015 року становить 22274,36 доларів США, яка складається: 11076,19 доларів США - заборгованість по кредиту; 2057,95 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 552,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 7517,97 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також 9,78 доларів США - штраф (фіксована частина); 1060,22 доларів США - штраф (процентна складова).

Зважаючи на викладене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість у розмірі 22274,36 доларів США, що за курсом валют на момент подачі позову складала 569109,97 грн., за кредитним договором № HEB0GA0000000017 від 21.08.2008 року, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам, комісії та пеню за кредитним договором № HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року, нарахованих за період з 15.06.2011 року по 11.02.2015 року у розмірі 143712,97 грн., а також суму судового збору в розмірі 1437,13 грн., всього 145150,10грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Кобзар Ю.Б. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 зазначила, що на її думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №HEB0GA0000000017, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у розмірі 9512,70 доларів США, зі сплатою1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 21.08.2018року (п. 8.1 Договору).

Відповідно до п.8.1.2 Кредитного договору у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1.(в тому числі і оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

В забезпечення виконання зобов'язання Позичальника по кредитному договору 21 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого сторони погодили, що поручитель і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

08 липня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 вересня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», в розмірі 11937,71 доларів США, що еквівалентно 95143,52грн., звернено стягнення на предмет іпотеки - будинок №7 по вул. Учбова в с. Гладківка Голопристанського району Херсонської області шляхом надання права банку на продаж предмета іпотеки за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та проживають у зазначеному будинку. Стягнуто з відповідачів в рівних частинах на користь позивача судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 30 жовтня 2012 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 06 вересня 2012 року в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_6 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в будинку по АДРЕСА_1 - скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_6 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в будинку по АДРЕСА_1 - відмовлено. В решті це ж рішення залишено без змін.

Рішення суду на час розгляду справи не виконано.

05 серпня 2013 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №HEB0GA0000000017 від 21.08.2008 року, за умовами якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшено на 6856,32 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0,00 доларів США, комісія у розмірі 0,00 доларів США, пеня у розмірі 6856,32 доларів США. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди) понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 6856,32 доларів США.

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди №1 до кредитного договору №HEB0GA0000000017 від 21.08.2008 року, Банк надав «Позичальникові» грошові кошти на строк 21.08.2008 р. по 21.08.2018 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 14526,94 доларів США, на наступні цілі: споживчі потреби 8355,70 доларів США, а також у розмірі 6171,24 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості Позичальника за договором здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до додаткової угоди) (п. 6 Додаткової угоди).

З додатку 1 до Додаткової угоди 1 від 05 серпня 2013 року вбачається, що станом на 10 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 по тілу кредита становить 11909,04 доларів США, існування якої ОСОБА_2 не заперечувала підписавши графік погашення заборгованості по кредиту.

Відмовляючи у задоволені позову в частині вимог до ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив із того, що порука за договором №HEB0GA0000000017/1 від 21.08.2008 року є припиненою.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-якого з них окремо.

Пунктом 2 договору поруки від 21 серпня 2008 року передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Договором поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_3, не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором звернувшись в липні 2011 року до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повного погашення заборгованості по кредитному договору.

Отже, пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Строк дії поруки, визначений ст. 559 ЦК України, не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Чинним законодавством не передбачена можливість зміни даного строку за домовленістю сторін, а тому умова Договору поруки (п. 5) про те, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором є нікчемною.

Зважаючи на те, що Банк протягом шести місяців від дня настання виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив вимоги у судовому порядку до поручителя, договір поруки припинив свою дію, а тому позовні вимоги заявлені позивачем до суду лише у березні 2015 року не можуть бути визнанні законними та обґрунтованими.

Крім того, між Банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору за умовами якої збільшено розмір кредиту. На підставі цього договору зміни до договору поруки, який укладено з ОСОБА_3, не вносилися.

Пунктом 13 Договору поруки, укладеним між Банком та поручителем, передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище зміни були погодженні з поручителем.

Установленні Додатковою угодою збільшення розміру суми кредиту, без згоди поручителя, призводить до збільшення відповідальності останнього, а також є підставою для визнання поруки такою, що припинилася відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по тілу кредиту, а також по відсоткам, комісії, пені за період до 15.06.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду про стягнення даної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте такого висновку суд дійшов не з'ясувавши всіх обставин що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи з положень статей 6,626-631,526 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 05 серпня 2013 року, після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, між Банком та ОСОБА_2, з метою реструктуризації боргу, була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору №HEB0GA0000000017 від 21.08.2008 року, та узгоджено новий графік погашення кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Як вбачається з додаткової угоди № 1 та графіку погашення заборгованості, сторони домовилися що залишок кредиту на 10.09.2013 рік становить 11909,04грн., відсотки 0,00 доларів США, комісія 0,00 доларів США, пеня 6856,32 доларів США.

Крім того сторони домовилися про збільшення строку позовної давності, так відповідно до абз. 5 п. 7 Додаткової угоди № 1, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 50 (п'ятдесят) років.

В наслідок неналежного виконанням позичальником зобов'язань станом на 11 лютого 2015 року заборгованість по кредиту становить 11076,19 доларів США, заборгованість по відсоткам - 2057,95 доларів США, заборгованість по комісії (винагороди за резервування ресурсів) 552,25 доларів США, всього 13686,20 доларів США.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту Банком, згідно п. 5.1 нарахована пеня за кожен день прострочення у розмірі 7517,97 доларів США, а також у зв'язку з порушенням строків платежів більш ніж на 30 днів, згідно п. 5.1., штраф у розмірі 9,78 доларів США (фіксована частина) та 1060,22 доларів США (процентна складова).

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1 та 3 статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 6-145цс14 від 24.09.2014р., прийнятій в порядку ст.ст. 355, 360-4 ЦПК України, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З матеріалів справи вбачається, що кредит відповідачу надавався саме в іноземній валюті - доларах США та що сторонами в п. 8.1 кредитного договору №HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року обумовлено повернення кредиту (грошові кошти) в іноземній валюті.

На здійснення валютних операцій ПАТ КБ «Приватбанк» має видані Національним банком України Банківську ліцензію № 92 від 19 березня 1992 року.

Виходячи з принципу диспозитивності, враховуючи вимогу позивача про стягнення суми боргу саме у валюті, а також те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, що стягненню в іноземній валюті підлягають також проценти за кредитним договором, оскільки такі не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та комісією в сумі 13686,20 доларів США підлягають задоволенню.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-79цс14 в обргунтування свого висновку про необхідність стягнення заборгованості у національній валюті, суд І інстанції не звернув уваги на те, що вказаний правовий висновок зроблений Верховним Судом України щодо обставин, які виникли з інших правовідносин, і не може бути застосований для вирішення даного спору.

Відповідно до умов кредитного договору (п.5.1.) та додаткової угоду № 1 (абз. 2 п. 7) сплата пені та штрафу здійснюється в гривні, а у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Отже, нарахована банком, в межах строку позовної давності пеня та штраф підлягають стягненню в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на день ухвалення рішення (офіційний курс гривні до долара США станом на 15.10.2015 р. становить: 100грн.=2193,27 доларів США) у загальній сумі 188442,87 грн.

З огляду на зазначене колегія суду вважає, що рішення суду, з підстав визначених ст. 309 ЦПК України, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по відсоткам, комісії та пеню за кредитним договором нарахованих за період з 15.06.2011 року по 11.02.2015 року у розмірі 143712,97 грн., а також суму судового збору в розмірі 1437,13 грн., всього 145150,10грн. слід скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року в розмірі 13686,20 доларів США,та 188442,87 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені та документально підтверджені позивачем в розмірі 3654,00грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам, комісії та пеню за кредитним договором № HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року, нарахованих за період з 15.06.2011 року по 11.02.2015 року у розмірі 143712,97 грн., а також суму судового збору в розмірі 1437,13 грн., всього 145150,10грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HEB0GA0000000017 від 21 серпня 2008 року в розмірі 13686,20 доларів США та 188442,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3654,00грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :