Рішення № 52825152, 19.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6208/15

Головуючий у першій інстанції Тюмін О. Г.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 3-5), в якому просив: звернути стягнення на будинок загальною площею 59, 20 кв. м., житловою площею 38, 50 кв. м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмету іпотеки) за вище вказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку; стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року ОСОБА_4 16.05.2008 року отримав кредит в розмірі 54 712 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватись в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм ОСОБА_4 зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які виражаються у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Згідно ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 14.05.2012 року згідно розрахунку утворилась заборгованість у розмірі - 85 442, 88 грн., яка складається з наступного: 72 881,46 грн. - заборгованість за кредитом; 7 380,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 205,92 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 668,07 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 4 056, 80 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 16.05.2008 року уклали договір іпотеки № ODKIGA0000000021. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок в місті Кілія Кілійського району Одеської області, АДРЕСА_1, загальною площею 59,20 кв. м., житловою площею 38,50 кв. м. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 860 від 12.03.2004 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 75 000 грн. Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами.

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача в судове засідання не з'явився, подав відповідне клопотання про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав відповідне клопотання про розгляд справи у відсутність та зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав, що позивач та його представник у позовній заяві посилаються на укладений договір № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року з третьою стороною ОСОБА_4, однак не зазначено, що між позивачем та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до договору позики, відповідно до якої була змінена сума заборгованості та умови повернення боргу. Також, відповідно до п. 8. 1. 2. Договору терміном порушення сплати кредиту вважається якщо позичальник на протязі 120 календарних днів не проведе оплату по кредиту, та відповідно позивач не надав підтвердження не погашення. Згідно п. 24 Договору іпотеки, якщо боржник не сплачує борг, то банк повинен письмово сповістити іпотекодавця про порушення кредитного договору та на протязі 30 днів має отриати відповідь від іпотекодавця про усунення порушення боржником. На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року в розмірі 85 442, 88 грн. - звернуто стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 59,20 кв. м., житловою площею 38,50 кв. м., шляхом продажу предмета іпотеки - це вищезазначений житловий будинок, на підставі договору іпотеки № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 р., Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). Позовні вимоги щодо зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб залишено без задоволення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854, 42 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року, в якій просить скасувати рішення суду від 05.06.2015 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, виселення відповідача з житлового будинку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, представник банку заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданих доказів, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині виселення ОСОБА_3 та, в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854,42 грн., з ухваленням нового рішення в цій частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 16.05.2008 року сторони уклали кредитний договір № ODKIGA0000000021, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 54 712, 50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року (а. с. 12-15).

Відповідно до умов договору Позичальник повинний здійснювати щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 станом на 14.05.2012 року згідно розрахунку утворилась заборгованість у розмірі - 85 442, 88 грн., яка складається з наступного: 72 881,46 грн. - заборгованість за кредитом; 7 380,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 205,92 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 668,07 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 4 056, 80 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 16.05.2008 року уклали договір іпотеки № ODKIGA0000000021. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок в місті Кілія Кілійського району Одеської області, АДРЕСА_1, загальною площею 59,20 кв. м., житловою площею 38,50 кв. м. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 860 від 12.03.2004 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 75 000 грн. Також 08.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до вищезазначеного кредитного договору, за якою суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальником кредиту, до дати 31.05.2011 року зменшити на 22 184, 75 грн. Та відповідно за ст. ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених графіком погашення кредиту понад 31 день, позичальник сплачує банку штраф у розмір 22 184, 75 грн.

Позивач, до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав за вих. № 30.1.0.0/2 - 848 від 18.06.2012 року повідомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у разі продовження порушення (а. с. 9).

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_5 добровільно не виконала вимоги позивача про звільнення квартири, то вона підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.09.2011 року виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 уклав шлюб з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 96 (а. с. 72).

Разом з тим, на підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню, оскільки для зняття з реєстраційного обліку достатньо прийняття рішення про виселення.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись роз'ясненнями, викладеними в п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», частково задовольнив позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнув на користь позивача судові витрати.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ODKIGA0000000021 (а. с. 12-15), за яким останній отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року.

08.07.2011 року між позивачем та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода до кредитного договору № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року (а. с. 228-231), відповідно до якої суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати 31.05.2011 року зменшити на 22 184,75 грн., а саме: відсотки у розмірі 0 грн.; комісія у розмірі 0 грн.; пеня у розмірі 22 184,75 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,08% на місяць (24,96% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця, починаючи з 31.05.2011 року в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 2 626,28 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року, між позивачем та відповідачкою - ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки від 16.05.2008 року (а. с. 17-20), відповідно до якого ОСОБА_5, яка є майновим поручителем ОСОБА_4, надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок в місті Кілія Кілійського району Одеської області, АДРЕСА_1, загальною площею 59,20 кв. м., житловою площею 38,50 кв. м., який належить відповідачці на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 860 від 12.03.2004 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки складає 75 000 грн.

Свої зобов'язання за вище вказаним кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_4 обумовлену суму кредиту, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками процесу.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, станом на 14.05.2012 року заборгованість за кредитним договором склала 85 442, 88 грн. (а. с. 7-8), з яких 72 881,46 грн. - заборгованість за кредитом; 7 380,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 205,92 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 668,07 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до кредитного договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 4 056, 80 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. п. 2.3.3., 2.3.7. кредитного договору позивач має право достроково стягувати кредит, у т. ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з п. 24 вище вказаного договору іпотеки (а. с. 18 зв. ст.), у випадку порушення кредитного договору позичальником, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Тому, на підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині виселення відповідачки з житлового будинку (предмет іпотеки), на який звернуто стягнення. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 109 ЖК України, на яку в рішенні посилається суд першої інстанції, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок (предмет іпотеки), на який звернуто стягнення та, з якого виселено відповідачку, належить майновому поручителю - відповідачці на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Кілійською районною державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстровим № 860 від 12.03.2004 року (а. с. 19 зв. ст., 21) .

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі за № 6-39цс15, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

За таких обставин, враховуючи вище викладене та те, що позивачем пред'являлися позовні вимоги про виселення відповідачки з житлового будинку (предмет іпотеки) без надання та зазначення іншого постійного житла, то відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог позивача, на що суд першої інстанції помилково не звернув уваги, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Також судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки, цивільно-процесуальним законодавством не передбачено стягнення судових витрат в солідарному порядку. Крім того, ОСОБА_4 не є відповідачем у справі, а залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову в стягнення солідарно з ОСОБА_4 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854,42 грн.

З висновками суду першої інстанції щодо залишення без задоволення позовних вимог про зняття відповідачки з реєстраційного обліку, судова колегія погоджується з підстав викладених в рішенні суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно подачі позивачем двічі аналогічної позовної заяви, провадження по яких уже закривалося, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції з'ясовано та представником відповідачки підтверджено, що провадження по справі не закривалося, а заява залишалася без розгляду.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно не подання позивачем розрахунку кредитної заборгованості з урахуванням додаткової угоди до кредитного договору та, що на час подачі позову заборгованості не було.

Оскільки, ці доводи спростовуються матеріалами справи, наданим позивачем розрахунком кредитної заборгованості (а. с. 7-8) та не підтверджуються будь-якими наданими відповідачкою доказами. Крім того, позичальником - ОСОБА_4 не оспорюється розмір кредитної заборгованості. Із ксерокопій квитанцій, доданих до апеляційної скарги, не вбачається, що зазначені в них кошти перераховувалися на погашення кредитної заборгованості за вище вказаним кредитним договором.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно припинення поруки відповідачки, яка є майновим поручителем, з посиланням на ст. 559 ЦК України.

Оскільки, як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

З доводами апеляційної скарги стосовно виселення відповідачки, судова колегія погоджується частково, враховуючи підстави, з яких рішення суду першої інстанції скасовується, в цій частині.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року підлягає скасуванню в частині виселення ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) та, в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854,42 грн., з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову в задоволенні цих позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, в частині виселення ОСОБА_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) та, в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854,42 грн.

Ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич