Рішення № 52825072, 22.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8226/15

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гончаренко В.М.,Короткова В.Д.

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року, -

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29.08.2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Українська страхова группа» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1501-13-00186 строком дії договору до 29.08.2014 року , предметом якого є страхування належного позивачу автомобілю Ніссан Кашкай, 2011 року випуску, д/н НОМЕР_1.

01.07.2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі належного позивачу автомобіля.

В той же день 01.07.2014 року ОСОБА_2 подав заяву до ПрАТ СК «Українська страхова группа» через Південний центр про настання страхового випадку з усіма необхідними документами та надав автомобіль для огляду і фотографування працівникам страхової компанії.

По факту страхового випадку були проведені два дослідження пошкодженного автомобілю позивача .

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 5197 від 26.07.2014 року , вартість відновлювального ремонту ТЗ , станом на 26.07.2014 року , складає 137892,72 гривень, вартість ТЗ складає - 241228,00 гривень .

5.08.2014 року позивач отримав від страхової компанії звіт спеціаліста ОСОБА_4 від 02.08.2014 року № 07-022 ,відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 147577,52 гривень, вартість ТЗ складає 227936,70 гривень, що перевищує 60% дійсної вартості ТЗ, тобто ТЗ є конструктивно загиблим.

Позивач посилався на те,що ПрАТ СК «Українська страхова группа» здійснило виплату страхового відшкодування за формулою, передбаченою п. 12.4.2 Договору у розмірі 11200 грн.

Посилаючись на те,що відповідач невірно визначив майнову шкоду та п.12.2, п.п.12.4.1, п.п.12.4.2 договору страхування не передбачені Законом України «Про страхування» ,суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України , просив визнати зазначені пункти не дійсними в частині що містять посилання на ПЗС (коефіцієнт пропорційності зобов'язань страховика).

Позивач посилався на те, що оскільки відповідач виплатив страхове відшкодування в неповному обсязі ,відповідно до п. 19.1 договору страхування має сплатити пеню у розмірі 2703,29 грн.,відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 2221,88 грн., інфляцію у розмірі 24880,49 грн. , витрати пов'язані з проведенням експертного дослідження ,проведенням експертизи,відправленням повідомлень відповідачу .

Позивач остаточно просив :

-визнати недійсними п. 12.2, п.п.12.4.1, п.п.12.4.2 договору страхування № 28-1501-13-00186 від 29.08.2013 року в частині, що містять посилання на поняття «ПЗС»- коефіцієнт пропорційності зобовязань страховика;

- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова группа» на його користь 220995,95 гривень, у тому числі 191190,29 гривень основного боргу, 2221,88 гривень - 3% річних, 24880,49 гривень - інфляційних втрат, 2703,29 гривень - пені.

Рішення ухвалено у відсутність позивача.

Відповідач заперечував проти задоволення позову ,просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними п.п. 12.2,12.4.1.,12.4.2 договору страхування №28-1501-13-00186 від 29.08.2013 року в частині, що містить посилання на поняття «ПЗС»-коефіціент пропорційності зобовязань страховика.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 220 995,95 гривень, яка складається з: 191190,29 гривень - сума основного боргу, 2221,88 гривень - 3 відсотки річних, 24880,49 гривень - інфляційні витрати, 2703,29 гривень - пені.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави судовий збір у розмірі 2209,95 гривень.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позов ,виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 20 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено обов'язок страхувальника при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (із змінами та доповненнями), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

З матеріалів справи вбачається ,що 29 серпня 2013 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» (Страховиком) та ОСОБА_2 (Страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1501-13-00186.

Предметом вказаного договору є страхування транспортного засобу Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,який належить відповідачу ( т.1 а.с.14-18, 44).

01 липня 2014 року сталася подія, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав ушкоджень.

01.07.2014 року позивач ОСОБА_2 подав до ПАТ СК «Українська страхова группа» через Південний центр заяву про настання страхового випадку з усіма необхідними документами та надав автомобіль для огляду і фотографування працівникам страхової компанії (а.с.20,21).

Відповідно до висновку експерта № 5197 ОСОБА_3 ,проведеного за ініциативою позивача від 26.07.2014 року вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 137892,72 гривень, вартість ТЗ складає 241228,00 гривень (т.1 а.а.22-27).

Відповідно до висновку спеціалиста ОСОБА_4 № 07-022 від 02.08.2014 року, проведеного за зверненням відповідача ПАТ СК «Українська страхова группа» вартість відновлювального ремонту складає 147577,52 гривень, вартість ТЗ складає 227936,70 гривень (т.1 а.с.51-86).

Відповідно до висновку експерта № 424 від 12.03.2015 року судової автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ , ринкова вартість автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на час ДТП 01.07.2014 року складала 263560 грн. , вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 01.07.2014 року становить 138 223,99 грн., вартість відновлювального ремонту ТЗ станом на час проведення експертизи становить 203748,41 грн. (т.1 а.с.108-114).

27.08.2014 року ПАТ СК «Українська страхова група» сплатило на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 11200,00 гривень, про що сторони не заперечують.

Відповідно до умов договору страхування № 28-1501-13-00186 від 29 серпня 2013 року франшиза складає у розмірі 3800 грн. та поверненю не підлягає.

Колегія суддів для визначення розміру страхового відшкодування приймає до уваги висновок експерта № 424 від 12.03.2015 року судової автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ, оскільки зазначена експертиза проведена експертом Одеського НДІСЕ за ухвалою суду першої інстанції ,погодженням сторін у справі ,з висновками якої сторони погодились та клопотань про проведення повторної судової автотехнічної експертизи в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції не заявляли.

Суд першої інстанції задовольняючи позов та визнавши недійсними п.п.12.2,12.4.1.,

12.4.2 договору страхування №28-1501-13-00186 від 29.08.2013 року в частині, що містить посилання на поняття «ПЗС»-коефіціент пропорційності зобов'язань страховика, не звернув уваги на те,що сторони відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України є вільними в укладенні договору, умов договору та відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір страхування є укладеним.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема частина третя цієї статті передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

29 серпня 2013 року укладаючи договір страхування ,сторони визначили всі умови договору , визначились з порядком виконання умов договору ,відповідальності сторін за порушення умов договору страхування ,з якими позивач погодився та у подальшому виконував належним чином .

Сторони в договорі страхування визначили суму у межах якої страховик, відповідно до умов договору,зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку ,яка за погодженням сторін була визначена у розмірі 190000 грн.

Відповідно до п. 1.10 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничого), затверджених головою правління ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 01.08.2005 року (у под. «Правила») визначено поняття страхової суми та п. 13.10 визначений порядок страхового відшкодування при настанні страхового випадку з застосуванням ПЗС ( пропорційність зобов'язань страховика).

Пунктом 12.2. договору страхування сторони передбачили порядок визначення ПЗС ,з яким позивач погодився .

Узгоджений та передбачений сторонами в п.12.2, п.п.12.4.1,п.п.12.4.2 договору страхування порядок визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку відповідає вимогам п. 13.10 «Правил» та не порушують права позивача ,як споживача.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково визнав недійсними п.п.12.2,12.4.1., 12.4.2 договору страхування №28-1501-13-00186 від 29.08.2013 року в частині, що містить посилання на поняття «ПЗС»-коефіціент пропорційності зобов'язань страховика .

Відповідно до п.12.2. договору страхування сторони передбачили , що розрахунок страхового відшкодування здійснюється за формулою СВ= (ВВР-ВДх ЗЕ% )х ПЗС - Фрн.-ВЗПО-НЧСП.

З врахуванням того, що ринкова вартість автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на час ДТП 01.07.2014 року складала 263560 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 01.07.2014 року становить 138 223,99 грн. ,відсоток пошкодження автомобіля становить 52 % , що не свідчить про конструктивну загибіль застрахованого транспортного засобу.

Таким чином розмір страхового відшкодування ,яке підлягає сплаті позивачу становить у розмірі 84631,85 коп.

( 138223,99 грн. х 0,7208 % -3800 грн. -11200 грн. = 84631,85 грн.)

де 138223,99 вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 01.07.2014 року;

0,7208 % - пропорційність зобов'язань страховика.

( 190000 \ 263560) = 0,7208

де 190000 грн. сума у межах якої страховик, відповідно до умов договору,зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування;

263560 грн.- ринкова вартість автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на час ДТП 01.07.2014 року.

3800- франшиза;

11200 сума страхового відшкодування сплаченого позивачу відповідачем 27.08.2014 року.

Відповідно до п. 19.1 договору страхування сторони передбачили ,що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором страхування сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу .

З врахуванням того,що відповідач зобов'язаний доплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 84 631,85 коп. та з врахуванням позовних вимог позивача ,який просив стягнути пеню за період з 19.08.2014 року по 25.03.2015 року у розмірі 2703,29 грн. , що значно менше ,оскільки розмір пені фактично складає 18449,74 грн. ( 84631,85 х 0,01 % х 218 дн. = 18449,74) , стягненню підлягає пеня в межах позовних вимог у розмірі 2703,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням недоплаченної суми страхового відшкодування у розмірі 84631 грн. 85 коп. та з врахуванням індексу інфляції за період з вересня 2014 року по березень (включно 2015 року ) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 884,15 грн.

( 84631,85 грн. х 104,47 % інфл.= 884,15 грн.

де 104,47 % середній рівень індексу інфляції.).

Три відсотка річних від заборгованної суми страхового відшкодування становить у розмірі 1531,33 грн.

( 84631,85 х 218 дн.х 0,00833 % в день= 1531,33 ).

Загальна сума до виплати позивачу складає 92192 грн. 45 коп.

(84631,85 + 2441,83+1531,33+884,15+2703,29= 92192,45 грн. )

При проведенні експертного дослідження № 5197 від 26.07.2014 року та експертизи в березні 2015 року позивачем було сплачено 780 грн. (550 + 220 ) та 1476 грн. за проведення експертизи та 185.12 грн. (14.71 + 171.12) по оплаті повідомлення відповідача про проведення експертизи ,які відповідно до вимог ст. ст.79 ,88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача з страхової компанії .

Суд першої інстанції здійснюючи розрахунок страхового відшкодування помилково виходив з суми ремонтно відновлювальних робіт,яка становила станом на 12.05.2015 року у розмірі 203748 грн ,оскільки відповідно до п. 12.2. сторони передбачили ,що вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін,що діяли на дату настання страхового випадку.

Суд першої інстанції помилково посилався на вимоги ст.623 ЦК України , як на підставу застосування суми 203 748 грн. при розрахунку розміру страхового відшкодування .

Відповідно до роз'снень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» , ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна ,що не може використовуватись за призначенням ,але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після вішкодування збитків.

Відповідно до п.12.6 договору страхування страховик має право на одержання від страхувальника пошкоджнених деталей, вузлів, агрегатів ТЗ , які підлягають заміні під час здійснення відновлювального ремонту ТЗ . Якщо страховик вважає за доцільну таку вимогу, між страховиком та страхувальником укладається угода ,згідно якої страхувальник зобов'язаний передати страховику деталі, вузли , агрегати , що підлягають заміні , у такому вигляді, який вони мали на момент огляду ТЗ страховиком після страхового випадку. Факт цієї передачі засвідчується складанням акту прийома- передачі. В разі відмови страхувальника передати страховику деталі,вузли,агрегата,що підлягають заміні, або на дату складання страхового акту з будь-яких причин ,страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування на 100 % вартості цих деталей,вузлів, згідно з документом який підтверджує ВВР.

З пояснень позивача ОСОБА_2 наданих ним в суді першої інстанції та колегії суддів вбачається ,що ушкоджений автомобіль ним відновлений .

Таким чином позивач зобов'язаний після отримання страхового відшкодування предати страховій компанії запасні частини ,які підлягали заміні ,відповідно до калькуляції (арк.№ 3,№ 4 додатку до висновку) складенної експертом у висновку № 424 від 12.03.2015 року з дотриманням вимог п.12.6 договору страхування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив позов у повному обсязі .

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з страхової компанії на користь держави підлягає стягненню ,пропорційно до задоволених судом позовних вимог, судовий збір у розмірі 921 грн. 12 коп. ,від сплати якого був звільнений позивач при звернені до суду з позовом.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 92192 ( дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто дві ) грн. 45 коп.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» запасні частини від ушкодженного автомобіля Nissan QASHQAI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які підлягали заміні при відновленню транспортного засобу відповідно до калькуляції (арк.№ 3,№ 4 додатку до висновку) складенної експертом судової автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ у висновку № 424 від 12.03.2015 року , після сплати ОСОБА_2 страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2441 грн. 83 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави судовий збір у розмірі 921 грн.12 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.М.Гончаренко

В.Д.Коротков