Ухвала суду № 52817787, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/28448/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Сумській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Сумській області (далі - ГУ Держземагенства), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України;

- стягнути на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернулась до ГУ Держземагенства із відповідною заявою та доданим до неї викопіюванням із плану земель Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, яка планується для надання у власність для ведення особистого селянського господарства.

Однак, суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території якої поширюються повноваження ГУ Держземагенства.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернулась до суду з вимогою про зобов'язання розглянути її заяву на прийняти вмотивоване рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою реалізації свого конституційного права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із відповідною заявою та доданим до неї викопіюванням із плану земель Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області, за результатами розгляду якої суб'єктом владних повноважень відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, про що повідомлено позивача листом № 0-268/21-14-СГ від 24 листопада 2014 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення ГУ Держземагенства слугувало віднесення частини бажаної земельної ділянки до категорії земель водного фонду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а отже є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на яких забороняється садівництво та городництво, а також не можуть надаватися фізичним особам для сільськогосподарського призначення.

Таку позицію Сумського окружного адміністративного суду підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За такого правового врегулювання, повноваження щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту поширюються на Головне управління Держземагенства у Сумській області.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки та як наслідок приймає відповідне рішення. Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 58 Земельного кодексу України, , землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм тощо належать до земель водного фонду.

Аналогічне положення кореспондується у статті 4 Водного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Разом з цим, статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до ГУ Держземагенства із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту, за результатами розгляду якої суб'єктом владних повноважень відмовлено у наданні вказаного дозволу.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувало віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель водного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою позивачем надано у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України графічні матеріали, а саме викопіювання із плану земель Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області, на якому чітко визначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Крім цього, позивачем під час розгляду справи додано експлікацію по землевласниках разом із ситуаційним планом, а також список громадян, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою.

З інформаційної довідки ГУ Держземагенства вбачається, що бажана земельна ділянка, яка планується для надання у власність не використовується, однак частково відноситься до категорії земель водного фонду, яку неможливо передавати у приватну власність та частково відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування своїх доводів ГУ Держземагенства надав викопіювання з чергового кадастрового плану визначеної земельної ділянки на території Червоненської сільської ради, в якому зазначено категорію земель водного фонду.

Аналізуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що графічні матеріали, які надано позивачем разом із заявою відповідають частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, оскільки дозволяють суб'єкту владних повноважень встановити просторове розміщення ділянки, яку бажає отримати ОСОБА_1.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується, що частина бажаної земельної ділянки відноситься до земель водного фонду, однак скільки саме гектарів відноситься до земель сільськогосподарського призначення та чи є можливим відведення частини спірної земельної ділянки, яка не відноситься до земель водного фонду судами попередніх інстанцій не з'ясовано, хоча з інформаційної довідки, наданої відповідачем чітко вказано, що бажана земельна ділянка, яка планується для надання у власність не використовується та частково відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Також, з копії витягу із проекту землеустрою, який міститься в матеріалах справи вбачається, що у 2008 році громадянам надавались земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказані земельні ділянки межують із спірною земельною ділянкою та відносяться до земель сільськогосподарського призначення, категорія угідь - сіножаті.

Разом з цим, слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13).

Однак, судами попередніх інстанцій не враховано вищевказане.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко