Ухвала суду № 52817654, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/37276/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Якименка Ю.В.

відповідача Мухи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (правонаступник Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі №2а-6330/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 27.09.2010 №0003314120/0, від 15.12.2010 №0003464120/1, від 17.02.2011 №0000464120/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на правонаступника Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 15.09.2010 №450/41-20/31570412.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст.4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, пп.8.1.3, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 8672000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0, яким донараховано зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14864868,00 грн., у т.ч. за основним платежем 8672000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6192868,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 26.11.2010 №15803/10/25-022, яким скасовано податкове повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 195937,36 грн. та відповідно штрафні (фінансові) санкції, у зв?язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0003464120/1, яким донараховано зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14570961,96 грн., у т.ч. за основним платежем 8476062,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6094899,32грн.

Рішення ДПА у м. Києві від 31.01.2011 №807/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0 та податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0003464120/1 в частині визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинах Позивача з ТОВ «Петролеум Трейд-К» та ТОВ «Статус-Груп», в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000464120/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 13426193,30 грн., у т.ч. за основним платежем 7684264,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5741929,10 грн.

ДПА України прийнято рішення, яким зазначені податкові повідомлення-рішення, з урахуванням попередніх змін, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Укртранснафта» утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 №256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» та рішення спостережної ради НАК «Нафтогаз України» від 28.07.2001 (протокол №7) внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м.Кременчук).

ВАТ «Укртранснафта» є правонаступником державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м.Львів) та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м. Кременчук).

Пунктом 4.10 статуту визначено, що ВАТ «Укртранснафта» у відповідності до чинного законодавства України та в порядку, передбаченому, статутом має право утворювати філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства. Створені ВАТ «Укртранснафта» філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ «Укртранснафта».

Позивач має наступні відокремлені структурні підрозділи: Філія магістральні нафтопроводи «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» (адреса: м.Львів, вул. Липинського, 12) та Лисичанське районне нафтопровідне управління Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ВАТ «Укртранснафта».

Податкова звітність позивача у періоді, що перевірявся, складалася з врахуванням даних фінансової звітності зазначених відокремлених підрозділів з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» ( далі - Постачальник) та Позивачем (далі - Споживач) було укладено Договір від 01.06.2007 №37 про постачання електричної енергії.

Додатком до договору від 01.06.2007 №37 «Порядок розрахунків» сторонами передбачено, що розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за показами розрахункових приладів обліку за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання. Оплата спожитої в розрахунковому періоді активної електроенергії здійснюється плановими платежами (наростаючим підсумком) у наступному порядку:

- протягом 7 днів з початку розрахункового періоду не менше 25% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 14 днів з початку розрахункового періоду не менше50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 21 дня з початку розрахункового періоду не менше 75% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 28 днів з початку розрахункового періоду не менше50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором.

Згідно акта перевірки, ЛРНУ Філії «ПДНМ» ВАТ «Укртранснафта» в декларації за 2009 рік у складі валових витрат по рядку 04.1 відображено вартість використаної електроенергії в сумі 3942294,00 грн. та суму авансів сплачених по розрахунках з постачальником електроенергії в сумі 801658,00 грн. При цьому суму авансів, сплачених підприємством, визначено в розмірі дебіторської заборгованості по розрахунках за електроенергію станом на 01.01.2010, яка склала 801659,00 грн. (без ПДВ), при цьому не зменшивши її на суму дебіторської заборгованості станом на початок періоду (станом на 01.01.09) в сумі 473997,00 грн. що стало підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (пп.11.2 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, валові витрати можуть підтверджуватись: документом, що засвідчує списання грошових коштів в оплату вартості (робіт, послуг) або їх придбання за готівкові кошти; документом, що засвідчує оприбуткування товарів або фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рахунків-фактур, зведених відомостей витрат на оплату електроенергії (помісячно) (додатки №5, 6) ЛРНУ Філії «ПДМН» ВАТ «Укртранснафта» у 2009 році отримано від постачальників та використано електроенергії на загальну суму 43386063,07 грн. (без ПДВ), у тому числі витрачено на виробничі потреби 3942293,77грн.

Фактично позивачем сплачено ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» суму авансів по розрахунках з постачальником електроенергії в сумі 801658,00 грн.

Оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлені обмеження для віднесення витрат, у разі списання коштів з банківських рахунків на оплату планових платежів за договором про постачання електричної енергії, до складу валових витрат, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00 грн., правильно визнано судами попередніх інстанцій необґрунтованим.

Згідно висновку судово-економічної експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз №8212/11-45 висновки акта перевірки в частині завищення витрат в розмірі 473998,72 грн. по розрахунках за електроенергію - документально не підтверджено.

При цьому, під час проведення експертизи встановлено, що враховуючи аванси станом на 01.01.2009 в сумі 473998,72 грн., відповідно до даних щодо отриманої та використаної електроенергії за 2009 рік, загальна сума понесених витрат в оплату за електроенергію на виробничі потреби за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 (період, який перевірявся) складає 3454949,35 грн. (у тому числі аванси в сумі 473998,72 грн.), з яких відповідно до актів виконаних робіт вартість використаної електроенергії складає 2653289,93 грн., тобто станом на 01.01.2010 виникає дебіторська заборгованість в розмірі 801658,00 грн., яка згідно діючого законодавства України включається до складу валових витрат за відповідний період.

Дані щодо сум отриманої та використаної електроенергії, а також дані стосовно фактичної сплати за електроенергію ЛРНУ Філією «ПДМН» ВАТ «Укртранснафта» за 2009 рік відповідають даним, які наведені в наданих історіях за відповідні періоди 2009 року по кожному контрагенту ЛРНУ Філією «ПДМН» ВАТ «Укртранснафта».

Таким чином судами встановлено, що станом на 01.01.2010 у позивача виникла дебіторська заборгованість в розмірі 801658,00 грн., яка була ним включена до складу валових витрат за відповідний період, а, отже, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00 грн. є необґрунтованим.

Крім того, за висновками відповідача, позивачем у періоді, що перевірявся, допущено порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення Філією «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» амортизаційних відрахувань, на загальну суму 30821073,90 грн., із них:

- 22198221,28 грн. за рахунок нарахування амортизаційних відрахувань за ставкою 1,25% на основні засоби І групи які не підлягають приватизації та були передані Філії «МН «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» у користування згідно з рішенням органу центральної виконавчої влади, а саме розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 №256-р;

- 8622856,62 грн., у зв'язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань за ставкою 2% на основні засоби І групи (нафтопровід Жулин-Надвірна та споруди, що його обслуговують), які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» від 23.06.2001 №256-р передано у користування ВАТ «Укртранснафта» майна магістральних і розподільних нафтопроводів.

Відповідно до п. 2.6 Положення про філію «МН «Дружба» ВАТ «Укртранснафта», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртранснафта» (додаток до протоколу №11 від 10.08.2009) МН «Дружба» має неповний баланс, який є складовою частиною зведеного балансу ВАТ «Укртранснафта», доходи та витрати МН «Дружба» є складовими доходів та витрат ВАТ «Укртранснафта».

19.11.2001 між НАК «Нафтогаз Україна» та ВАТ «Укртранснафта» укладено угоду №14/1017 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, відповідно до якої НАК «Нафтогаз України» передає, а ВАТ «Укртранснафта» приймає на себе зобов'язання щодо виконання функцій оперативного управління державним майном, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі ВАТ «Укртранснафта».

Зазначеною угодою передбачено, що ВАТ «Укртранснафта» під час здійснення функцій оперативного управління майном, яке є предметом цієї угоди додержується обмежень щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до цієї угоди (стаття 1).

При цьому статтею 2 угоди визначено, що ВАТ «Укртранснафта» самостійно приймає рішення з усіх питань діяльності та поточного ремонту майна, включаючи технічні питання та такі, що пов'язані з відновленням майна.

Отримані від використання майна доходи належать ВАТ «Укртранснафта» за винятком встановленої цим договором державної частки чистого прибутку та частки амортизаційних відрахувань, які одержано від використання майна ( п. 3.1 статті 3 Угоди). Державна частка прибутку становить 50% чистого прибутку, який отримано від використання майна. Товариству ВАТ «Укртранснафта» надається право використовувати державну частку прибутку без її перерахування до бюджету в розмірах, визначених річними планами реконструкції та технічного розвитку, за погодженням з НАК «Нафтогаз України» (п. 3.2 Угоди).

Відповідно до акту прийому-передачі державного майна, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі ВАТ «Укртранснафта», залишкова вартість майна станом на 01.01.2001 складає 890286,90 тис. грн.

Таким чином, у 2001 році відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 № 256-р «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» та рішення спостережної ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 28.07.2001 (протокол № 7) внаслідок реорганізації шляхом злиття Державного акціонерного товариства «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м. Львів) (ДАТ МН «Дружба») код ЄДРПОУ 00137561, та Державного акціонерного товариства «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (м.Кременчук) (ДАТ «ПДМН») код ЄДРПОУ 00138939, було утворено Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» ( ВАТ «Укртранснафта»).

До утворення ВАТ «Укртранснафта» ДАТ «МН «Дружба» та ДАТ «ПДМН» існували як два самостійні підприємства у формі державних підприємств, заснованих на державній власності. Згідно зі статутами майно підприємств було державною власністю і закріплювалося за ними на правах повного господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ЦК України право господарського відання - це речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 59 Господарського кодексу України у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок такого злиття.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, суди дійшли вірного висновку, що всі майнові права державних акціонерних товариств «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (м.Львів) та «Придніпровські магістральні Нафтопроводи» (м. Кременчуг) перейшли до ВАТ «Укртранснафта».

Згідно зі ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Так, згідно з підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Таким чином, з системного аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість основних фондів, які згідно зі ст. 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2, 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим законом визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

Державне підприємство «Придніпровські магістральні нафтопроводи» було зареєстровано розпорядженням Кременчуцької міськради народних депутатів Полтавської області № 1455/16 від 23.09.1993, Державне підприємство «Магістральні нафтопроводи «Дружба» було зареєстровано Львівським міськвиконкомом 24.02.1997, свідоцтво №00137561.

Згідно з абз. 3 ч. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.06.2006 № 185-V майно, передане державним комерційним підприємствам, установам, організаціям, є об'єктом управління державної власності, , отже, повноваження, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням такими об'єктами, реалізує держава, як їх власників в особі уповноважених суб'єктів.

Тобто, право власності на майно, яке закріплено за ВАТ «Укртранснафта» на праві господарського відання і знаходиться у нього на балансі, належить компетентному органу державної влади - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

Оскільки зазначені основні фонди, перебувають на балансі ВАТ «Укртранснафта» та введені в експлуатацію до 01.01.2002, їх балансова вартість рахується за відповідні періоди по кожному об'єкту, який зареєстрований за інвентарним номером за Єдиною системою кодування об'єктів обліку державного майна, що використовується у господарській діяльності позивача та відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на поліпшення визначених основних фондів (які раніше рахувались на балансі ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба»), поступово відносяться на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею, що спростовує висновки відповідача про порушення позивачем пп.4.2.15 п.4.2 ст. 4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення Філією «МН «Дружба» суми амортизаційних відрахувань, що були передані у складі часткової декларації по податку на прибуток головному підприємству ВАТ «Укртранснафта» на загальну суму 22198221,28 грн.

Щодо нарахування Філією «МН «Дружба» у 2 кварталі 2009 року -1 кварталі 2010 року а амортизаційних відрахувань за ставкою 2% на основні засоби 1 групи, а саме: нафтопровід Жулин-Надвірна, то судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Між ВАТ «Укртранснафта» (покупець) та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.03.2003 №207/1, згідно якого якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар - трубу електрозварну прямошовну, кількість та асортимент якої вказано в специфікації, що міститься в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору загальна сума договору становить 34251457,94 грн., розрахунок за проданий товар за погодженням сторін проводиться поетапно (п.2.4 Договору). Розрахунки здійснюються покупцем після здачі нафтопроводу Жулин-Надвірна в експлуатацію та по закінченню першого місяця з моменту початку надання покупцем продавцю послуг з перекачки нафти.

Фактично нафтопровід (як основний засіб 1 групи) не може проводити господарську діяльність з метою отримання доходу без нафтопереробного заводу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та залежить від його поставок.

Нафтопровід Жулин-Надвірна, який є складовою магістрального трубопроводу, відноситься до основних засобів І групи, введений в експлуатацію у 3 кварталі 2005 року, рахується за інвентарним номером за Єдиною системою кодування об'єктів обліку державного майна №12659021033001500180, загальна балансова вартість складає 89998534,88 грн.

У період з 3 кварталу 2005 року (період введення нафтопроводу в експлуатацію) по 1 квартал 2010 року, нафтопровід Жулин-Надвірна знаходився в режимі утримання в безпечному стані.

Висновки відповідача, що нафтопровід Жулин-Надвірна знаходився на консервації не знайшли свого підтвердження.

Організаційні основи та єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних виробничих фондів підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності встановлені «Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1183, відповідно до п. 7 якого, підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємств є акт Кабінету Міністрів України - для підприємств заснованих на державній власності, крім підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби. Проект такого акту подає в установленому порядку орган, уповноважений управляти майном таких підприємств.

Доказів наявності такого акту щодо знаходження нафтопроводу Жулин-Надвірна на консервації відповідачем суду не надано.

Магістральний трубопровід згідно Закону України від 15.05.1996 №192/96-BP «Про трубопровідний транспорт»,- це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Статтею 16 цього Закону визначено обов'язок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту забезпечувати: дотримання діючих норм і правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно п. 9.1 стандарту СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008, під час експлуатації дільниці МН (НПС) в режимі утримання в безпечному стані, для оцінки достатності вжитих заходів для збереження технічного стану об'єктів проводять перевірку обладнання .

Відповідно до п. 10.1 Стандарту переведені з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані дільниці МН та НПС підлягають плановим оглядам і перевіркам згідно складеним і затвердженим графікам. При планових перевірках здійснюється відновлення захисту, проводиться оцінка технічного стану ділянки і елементів обладнання, працездатність обладнання.

Враховуючи специфіку об'єктів лінійної частини МН, під час експлуатації лінійної частини МН в режимі утримання в безпечному стані фактично необхідно виконувати комплекс робіт з технічного обслуговування вказаних об'єктів згідно з вимогами чинних нормативних документів в обсягах, як і при експлуатації лінійної частини МН і НПС в режимі транспортування.

Таким чином, враховуючи, що під час експлуатації лінійної частини нафтопроводу Жулин-Надвірна в режимі утримання в безпечному стані фактично необхідно виконувати комплекс робіт з технічного обслуговування вказаних об'єктів згідно з вимогами чинних нормативних документів в обсягах, як і при експлуатації лінійної частини МН в режимі транспортування, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача про до завищення Філією «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» амортизаційних відрахувань на 8622856,62 грн., у зв'язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань за ставкою 2% на основні засоби І групи (нафтопровід Жулин-Надвірна та споруди, що його обслуговують).

Щодо віднесення до складу валових витрат - витрат на оплату ТОВ «СМД-Інвест» виконаних робіт по капітальному ремонту нафтопроводу Броди-Держкордон, то судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «СМД-Інвест» укладено договір від 27.04.2009 №24-04/09, відповідно до умов якого ТОВ «СМД-Інвест» бере на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт анодних контурів заземлення СКАЗ на 119 км., 237 км, 308 км, нафтопроводу Броди-Держкордон.

Для віднесення до складу валових витрат сум сплачених платником податку коштів (здійснених витрат), платнику податку необхідно підтвердити здійснення ним таких витрат відповідними розрахунковими документами та не віднесення таких витрат до переліку видів витрат, які не включаються до складу валових витрат, передбачений п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Будь-які обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, які передбачені п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», законодавством не передбачено.

Виконання договору підтверджено актами виконаних робіт за формою №КБ-2, податковими та видатковими накладними, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в декларації по податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 275686,00 грн., та віднесено витрати в сумі 1378430,00 грн. до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «СМД-Інвест» проведені у безготівковій формі в сумі 1654116,00 грн. (у т.ч. ПДВ 275686,00 грн.).

Крім того, на підтвердження факту виконання робіт позивачем до перевірки, було також надано: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-3 за червень 2009 року на загальну суму 1654116,00 грн., у т.ч. ПДВ 275686,00 грн.; копію ліцензії АВ №356784, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України для здійснення будівельної діяльності.

Зазначені документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище зазначеним контрагентом, на час укладення та виконання правочину позивач мав офіційну інформацію щодо нього з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, який був зареєстрованим в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість.

Платник не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за результатами яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун