Ухвала суду № 52817557, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/60641/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача-1 - Єременка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Брідер»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

у справі № 0670/76/11 (№ 2а-7050/10/0670)

за позовом Приватного підприємства «Брідер»

до 1. Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області,

2. Державної податкової адміністрації у Житомирській області

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Брідер» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Житомирській області (далі - відповідач-2) про: визнання нечинним рішення Попільнянської МДПІ Житомирської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 квітня 2010 року № 0000322350; визнання нечинним рішення ДПА у Житомирській області від 18 травня 2010 року № 9321/Г-С/25-009 «Про результати розгляду скарги».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Брідер», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області була проведена виїзна планова перевірка ПП «Брідер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт № 301/23-01/35825353 від 01 квітня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в які полягали у неоприбуткуванні готівки в повній сумі її фактичного надходження у касовій книзі на загальну суму 967496,00 грн. вимоги пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в які полягали у перевищенні ліміту залишку коштів у касі підприємства на загальну суму 82260,57 грн.

15 квітня 2010 року ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000322350, яким на підставі абзаців 2, 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ПП «Брідер» штрафні (фінансові) санкції у сумі 5002005,84 грн.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПА у Житомирській області від 18 травня 2010 року № 9321/Г-С/25-009 «Про результати розгляду скарги» оспорюване рішення було залишено без змін та збільшено застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 1066868,04 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у прибуткових касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі; факти перевищення позивачем ліміту каси не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами, оскільки за даними касової книги підприємства за період з 01 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року надходження готівки в касу підприємства, крім сум, що одержані збанків, складають 31466,38 грн., а не 2207599,38 грн., як зазначено підприємством в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, з огляду на що розрахунковий ліміт готівки в касі з 31 жовтня 2009 року складає 2458,35 грн., а не 34493,22 грн., як обчислено позивачем, у зв'язку з чим сума понадлімітних залишків готівки в касі склала 615694,89 грн.; рішення про результати розгляду скарги було винесене ДПА у Житомирській області в межах повноважень та у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2, 5 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Абзацом 1 пункту 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

За приписами абзацу 1 пункту 3.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання.

Згідно з абзацами 1, 5, 7 пункту 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Абзацами 1, 2 пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що при надходженні готівки згідно прибуткових касових ордерів № 182 від 09 листопада 2009 року на суму 50000,00 грн., № 183 від 13 листопада 2009 року на суму 70000,00 грн., № 191 від 01 грудня 2009 року на суму 59116,71 грн., № 20 від 04 грудня 2009 року на суму 150000,00 грн., № 21 від 07 грудня 2009 року на суму 250000,00 грн., № 22 від 11 грудня 2009 року на суму 70000,00 грн., № 23 від 16 грудня 2009 року на суму 100000,00 грн., № 24 від 22 грудня 2009 року на суму 100000,00 грн., № 25 від 24 грудня 2009 року на суму 118380,23 грн. в касовій книзі (аркуші касової книги пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства), оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, а копія знаходиться в матеріалах справи, відповідні записи не робилися.

Вказані обставини також не заперечувались позивачем і у касаційній скарзі, проте підприємство стверджувало, що вказані дії не є не оприбуткуванням, а лише свідчать про помилку бухгалтера під час заповнення та оформлення касової книги.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у прибуткових касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі, з огляду на що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми на підставі абзацу 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є правомірним.

Абзацом 1 пункту 2.7 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Згідно абзацу 1 пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

За приписами абзацу 2 пункту 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 5.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

При цьому, абзацом 2 пункту 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що: за даними касової книги підприємства за період з 29 травня 2009 року по 28 серпня 2009 надходження готівки в касу підприємства, крім сум, що одержані з банків, складають 31896,03 грн. (прибуткові касові ордери: від 29 травня 2009 року № 2 на суму 6800,00 грн., від 04 червня 2009 року №4 на суму 21795,79 грн., від 24 липня 2009 року № 11 на суму 1300,00 грн., від 28 липня 2009 року № 12 на суму 1248,94 грн., від 12 серпня 2009 року №13 на суму 751,30 грн.), а не 1101144,73 грн., як обчислено підприємством у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі; кількість робочих днів за період з 29 травня 2009 року по 28 серпня 2009 року склала 63 дні., з огляду на що розрахунковий ліміт готівки в касі з 12 вересня 2009 року до 31 жовтня 2009 року складає 2531,45 грн. (31896,03 грн. / 63 робочих дні * 5), а не 18052,00 грн., як обчислено підприємством.

Також, судами було встановлено, що за даними касової книги підприємства за період з 01 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року надходження готівки в касу підприємства, крім сум, що одержані з банків, складають 31466,38 грн. (прибуткові касові ордери: від 12 серпня 2009 року № 13 на суму 751,30 грн., від 03 вересня 2009 року № 4 на суму 5500,00 грн., від 09 вересня 2009 року № 16 на суму 458,08 грн., від 30 вересня 2009 року № 17 на суму 24700,00 грн., від 22 жовтня 2009 року № 18 на суму 57,00 грн.), а не 2207566,38 грн., як обчислено підприємством у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі; кількість робочих днів за період з 01 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року склала 64 дні., з огляду на що розрахунковий ліміт готівки в касі з 31 жовтня 2009 року складає 2458,35 грн. (31466,38 грн. / 64 робочих дні * 5), а не 34493,22 грн., як обчислено підприємством.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сума понадлімітних залишків готівки в касі підприємства склала 615694,89 грн., у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки на підставі абзацу 2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5002005,84 грн. оспорюваним рішенням.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про результати розгляду скарги було винесене ДПА у Житомирській області в межах повноважень та у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП «Брідер» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства ПП «Брідер» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна