Ухвала суду № 52817418, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/17921/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства закордонних справ України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату компенсації щорічної відпуски, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року,

встановив:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання незаконним звільнення на підставі наказу від 13.03.2013 р. № 605-ос, поновлення на роботі та зобов'язання відповідача виплатити компенсацію щорічної відпустки за період з 15.03.2013 р. по день рішення суду за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтував тим, що відповідач безпідставно та без дотримання встановленої процедури припинив його перебування на дипломатичній службі за порушення Присяги державного службовця, оскільки службові обов'язки він виконував сумлінно, службове розслідування стосовно допущених, на думку відповідача, порушень не проводилось і будь-яких пояснень від нього не відбиралось.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що заступник Міністра закордонних справ України - керівник апарату не має повноважень звільняти дипломатичних працівників, підставою звільнення позивача стали результати повторної інспекційної перевірки діяльності Посольства України в Іраку, яка проводилась у м. Києві за відсутності позивача і без урахування звіту тимчасово повіреного Посольства щодо усунення ОСОБА_4 станом на 14.12.2012 р. недоліків у роботі, виявлених під час першої перевірки. Вказує на помилковість висновку судів про те, що сплата позивачем до Державного бюджету 264 000 грн свідчить про визнання ним своєї вини у допущеному проступку, оскільки ці кошти вносились як застава у кримінальному провадженні. Крім того, судами не мотивовано неможливості застосування до позивача дисциплінарного стягнення замість звільнення за порушення Присяги як найсуворішої санкції відповідальності державного службовця.

В запереченні на касаційну скаргу Міністерство закордонних справ України просить залишити рішення судів без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Серед іншого, вказує на те, що дипломатичне представництво є складовою апарату Міністерства, тому заступник Міністра - керівник апарату має повноваження звільняти працівників системи дипломатичної служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що наказом Міністра закордонних справ України від 25.01.2011 р. № 113-ос ОСОБА_4, аташе по посаді другого секретаря з консульських питань Посольства України в Республіці Ірак (з 26.07.2009 р.), переведено з 01.05.2011 р. на посаду третього секретаря з консульських питань по посаді другого секретаря з консульських питань цієї ж установи на час довготермінового відрядження.

Наказом Міністра від 22.08.2011 р. № 1618-ос ОСОБА_4 присвоєно черговий дипломатичний ранг третього секретаря.

Наказом Першого заступника Міністра від 13.12.2012 р. № 3180-ос позивача відкликано в Україну 15.12.2012 р. у зв'язку із завершенням довготермінового відрядження.

З 18 по 20 лютого 2013 року інспекційною групою МЗС України проведена позапланова спеціальна інспекційна перевірка діяльності Посольства України в Республіці Ірак у візовому напрямку за період з 15 жовтня по 15 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2013 р. № 107/13дск.

Під час перевірки виявлено окремі порушення як на візовому, так і на фінансовому напрямку роботи посольства, а саме: недотримання позивачем Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 567, та Інструкції про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 26.07.2011 р. № 196

Інспекційною групою запропоновано відповідним підрозділам МЗС вирішити питання про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом заступника Міністра - керівника апарату від 13.03.2013 р. № 605-ос позивача звільнено 14.03.2013 р. із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 5 частини другої статті 41 Закону України "Про дипломатичну службу" та акта перевірки від 27.02.2013 р. № 107/13дск.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про дипломатичну службу" відносини, що виникають у зв'язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 1 Закону України "Про дипломатичну службу" визначено, що дипломатичним працівником є державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг.

Громадяни, які вперше приймаються на дипломатичну службу і раніше не перебували на державній службі, складають Присягу державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу" (стаття 10 Закону України "Про дипломатичну службу").

Саме на підставі статті 17 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_4 прийняв Присягу державного службовця, яка зобов'язує його суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Пунктом 5 частини другої статті 41 Закону України "Про дипломатичну службу" встановлено, що крім загальних підстав, передбачених чинним законодавством про працю, дипломатична служба припиняється також в разі відмови працівника дипломатичної служби від складення Присяги державних службовців або її порушення.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Водночас іншою підставою для припинення дипломатичної служби пунктом 1 частини другої статті 41 Закону України "Про дипломатичну службу" визначено невиконання працівником дипломатичної служби основних обов'язків, передбачених статтею 30 цього Закону, що відсилає до статті 10 Закону України "Про державну службу", якою до основних обов'язків державних службовців відносено, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє і сумлінне виконання покладених на них службових обов'язків.

Крім того, невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків в силу частини першої статі 14 Закону України "Про державну службу" є також підставою для застосування до державного службовця дисциплінарних стягнень, як передбачених Кодексом законів про працю України (догана, звільнення), так і визначених частиною другою наведеної норми Закону (попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що добровільне відшкодування позивачем під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000222 збитків до Державного бюджету України в розмірі 264000 грн свідчить про особисте підтвердження ним вчинення порушень як на візовому, так і на фінансовому напрямках роботи, що виявлені під час проведення позапланової спеціальної інспекційної перевірки Посольства України в Республіці Ірак. У зв'язку з цим судами зроблено висновок про правомірність звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця, оскільки останній вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Разом з тим, у судових рішеннях не конкретизовано обставин протиправної поведінки ОСОБА_4, зокрема не встановлено, за вчинення яких конкретно дій або бездіяльності його було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення та коли ці діяння мали місце.

Суди не з'ясували, за підозрою у вчиненні яких конкретно дій чи бездіяльності порушено кримінальне провадження № 42012110000000222 відносно ОСОБА_4, чи є інкриміновані позивачу діяння тотожними тим, що були встановлені інспекційною перевіркою і стали підставою для його звільнення, та яка правова природа сплачених позивачем коштів.

Судами також не перевірено доводів позивача та не встановлено, коли і за який період діяльності Посольства України в Республіці Ірак проводилась перша інспекційна перевірка, які порушення були нею виявлені та чи були вони усунуті відповідальними особами.

Таким чином, висновок судів про скоєння позивачем проступку, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, є несумісним з подальшим його перебуванням на дипломатичній і державній службі та складає порушення Присяги, є недостатньо мотивованим.

Окрім того, без встановлення зазначених обставин неможливо перевірити дотримання відповідачем строку притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення Присяги державного службовця як однієї з основних гарантій дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 р. у справі "Олександр Волков проти України").

Визнавши правомірним звільнення позивача заступником Міністра - керівником апарату, апеляційний суд виходив з положень пункту 8 частини четвертої статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", згідно з якими заступник міністра - керівник апарату відповідно до покладених на нього завдань призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства (крім тих, яких призначає на посади та звільняє з посад міністр), присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Однак суд апеляційної інстанції не обґрунтував свого висновку в цій частині, враховуючи, що дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, яке має свою штатну структуру і чисельність, а призначення членів дипломатичного персоналу і присвоєння їм дипломатичних рангів від аташе до радника першого класу належить до повноважень Міністра закордонних справ України (статті 6, 13 і 17 Закону України "Про дипломатичну службу", пункт 4 Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, затверджене розпорядженням Президента України від 22.10.1992 р. № 166/92-рп).

У зв'язку з цим необхідно проаналізувати інші норми чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про дипломатичну службу" і Положення про Міністерство закордонних справ України, які регулюють порядок звільнення дипломатичних працівників.

Неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених ними судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Кобилянський М.Г. Ліпський Д.В.