Ухвала суду № 52817289, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/20805/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі також - Фонд або ж відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07 березня 2014 року на підставі направлення від 03 березня 2014 року № 44 та наказу № 80 головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена планова перевірка санаторію-профілакторію «Мрія», щодо правомірності використання коштів Фонду на виплату встановлених видів допомог по соціальному страхуванню, видачі та використання путівок на санаторно-курортне лікування і дотримання вимог нормативно-правових актів, щодо оздоровлення та позашкільного обслуговування дітей за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 березня 2014 року № 44, яким встановлено, порушенням частини 2 статті 21, статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-111 (далі - Закон № 2240) в редакції чинній на час здійснення правовідносин та п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою правління Фонду від 26 вересня 2001 року № 1266, внаслідок чого неправомірно використано кошти Фонду на загальну суму 7353, 57 гривень.

На підставі даного акту перевірки було винесене рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності № 35 від 21 березня 2014 року, згідно з яким відповідач у 10-денний термін від дня отримання рішення, повинен повернути до бюджету Фонду страхові кошти в загальному розмірі 11 030 гривень 57 копійки, в тому числі: 7353 гривень 57 копійок - страхові кошти, які використані з порушенням; 3677 гривень 00 копійок - штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду (50% від суми, використаної з порушенням).

Позивач рішення прийняте відповідачем № 35 не визнає та вважає його незаконним і прийнятим всупереч діючого законодавства на підставі необґрунтованого акта перевірки від 07 березня 2014 року, та зазначає що виплачені власні кошти застрахованим особам, у зв'язку з затримкою фінансування, в подальшому були відшкодовані за рахунок Фонду. Тому, нецільового використання коштів не було. Крім того, дії структурного підрозділу позивача щодо зарахування коштів фонду зі спеціального рахунку на поточний рахунок СП «Мрія» не було нанесено жодних майнових збитків Фонду, оскільки сума грошових коштів була спрямована виключно на виплату матеріального забезпечення застрахованих осіб. Також, позивач наголошує, що відповідачем при проведенні планової перевірки було порушено Порядок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 30 у зв'язку з не направленням повідомлення про проведення заходу, а отже і акт складено з перевищенням повноважень.

На підставі наведеного позивач вважає, що рішення відповідача є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У своїй касаційній скарзі Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у своїх запереченнях на касаційну скаргу, вказує на її необґрунтованість і просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності № 35 від 21 березня 2014 року є законним та обґрунтованим.

Таку позицію Черкаського Окружного адміністративного суду підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей регулює ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» в редакції чинній на час здійснення правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону № 2240 визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджений постановою правління Фонду від 22 грудня 2010 року № 26 «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 111/18849 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно п. 9 Порядку №26 після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону України № 2240.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України № 2240 у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 січня 2013 року на окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів СП «Мрія» Черкаською міською виконавчою дирекцією перераховано кошти на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам в сумі 1125,57 гривень, згідно заяви-розрахунку № 2 від 08 січня 2013 року.

Однак, платіжним дорученням № 13 від 25 січня 2013 року СП «Мрія» перерахував кошти на свій господарський рахунок, а не застрахованим особам, в порушення приписів частини 2 статті 21 Закону № 2240.

08 квітня 2013 року Черкаською МВД на окремий поточний рахунок СП «Мрія» перераховані кошти в сумі 3850,47 гривень для виплати матеріального забезпечення особам зазначеним в заяві-розрахунку № 24 від 01 квітня 2013 року.

Проте, СП «Мрія» платіжним дорученням №73 від 08 квітня 2013 року перерахував вказані кошти на свій господарський рахунок, а не застрахованим особам.

07 травня 2013 року по заяві-розрахунку № 33 від 23 квітня 2013 року кошти в сумі 2369,52 гривень Черкаською МВД були перераховані на окремий поточний рахунок СП «Мрія», які також не були використані на виплату матеріального забезпечення, а платіжним дорученням №124 від 13.05.2013 перераховані на його господарський рахунок.

З аналізу вищезазначених норм та обставин справи, суд першої інстанції вірно встановив, що в порушення статті 21 Закону № 2240 СП «Мрія» страхові кошти Фонду в сумі 7345,56 гривень не були використані на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам, і не повернуті в установлений строк органу Фонду, зазначені кошти використані на господарські потреби, тобто не за цільовим призначенням в порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Враховуючи вищевикладене та те, що кошти Фонду використані страхувальником з порушенням порядку визначеного Законом № 2240 та Порядком №26, такий страхувальник несе відповідальність у вигляді повернення неправомірно витраченої суми до бюджету Фонду та сплати штрафу у розмірі 50 відсотків від неправомірно витраченої суми.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що посадовою особою органу Фонду під час проведення перевірки було допущено порушення норм Порядку проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 30.

Колегія суддів не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки вказаний порядок не може застосовуватись до спірних правовідносин, а саме він регулює порядок перевірки отримувачів цільових коштів, а в даному випадку планова перевірка СП «Мрія» проводилася як у страхувальника-роботодавця, порядок проведення перевірок якого встановлений Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління ФСС з ТВП від 22 грудня 2010 року №29.

Позивач зазначає, що посадова особа органу Фонду зобов'язана була зробити запис про початок перевірки у журналі реєстрації перевірок Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, оскільки останній являється юридичною особою в структуру якої входить СП «Мрія».

Такий висновок позивача спростовується пунктом 2.5 Інструкції №29, яким визначено, що посадові особи органу Фонду вносять запис до журналу реєстрації перевірок страхувальника, а не юридичної особи. В зв'язку з цим в журналі реєстрації перевірок СП «Мрія» за №2 зроблений відповідний запис, що зафіксовано в акті перевірки.

Необґрунтованими є посилання скаржника і на те, що посадовою особою органу Фонду в акті перевірки не зазначено номеру та дати відправлення повідомлення про проведення планової перевірки у СП «Мрія» Черкаському обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, з огляду на наступне.

Пунктом 3.4 Інструкції № 29 визначено, що планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення страхувальника не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення такого заходу.

На виконання вказаної норми 19 лютого 2014 року відповідачем направлено на адресу СП «Мрія» письмове повідомлення про проведення планової перевірки.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №1800185667936 повідомлення про проведення перевірки було вручено уповноваженій особі на отримання поштової кореспонденції СП «Мрія» 19 лютого 2014 року. В той же час інформація про номер та дату відправлення такого повідомлення у акті перевірки не зазначено, однак це не передбачено Інструкцією №29. Не передбачено Інструкцією №29 і обов'язку органу Фонду повідомляти юридичну особу страхувальника про проведення перевірки у її структурному підрозділі.

В касаційній скарзі позивач також вказує на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у СП «Мрія» необхідних повноважень страхувальника.

Так, позивач вважає, що санаторій-профілакторій «Мрія» не може бути страхувальником, оскільки не є юридичною особою, а перевірка повинна була проводитись у Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, який є юридичною особою.

Такий висновок скаржника, колегія суддів, вважає безпідставним та таким, що спростовується нормами Закону № 2240 та матеріалами справи.

Відповідно до п. 3, 5 ст. 2 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець - це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, страхувальником за Законом № 2240 може бути не лише юридична особа, як вважає позивач, а і філія (представництво), якщо така використовує працю найманих працівників.

Частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Частиною 3 статті 95 Цивільного кодексу України визначено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Наказом позивача від 23 січня 2012 року затверджено Положення про санаторій-профілакторій «Мрія» Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (надалі - Положення), копія якого міститься в матеріалах справи.

Розділом І Положення визначено, що СП «Мрія» підпорядкований Черкаському обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників і є відокремленим його підрозділом.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, організаційно-правова форма СП «Мрія» - філія (інший відокремлений підрозділ).

Розділом VI Положення визначено, що головний лікар СП «Мрія» приймає на роботу та звільняє з роботи працівників санаторію, а не керівник Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що СП «Мрія» являється відокремленим підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, самостійно використовує працю найманих працівників та відповідно до п. 3, 5 ст. 2 Закону № 2240 є страхувальником-роботодавцем.

Факт, що санаторій є страхувальником-роботодавцем підтверджується також наявною у матеріалах справи карткою страхувальника, яка формується на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої СП «Мрія» (код ЄДРПОУ 21367791) є страхувальником, та йому присвоєно персональний номер страхувальника 710112000012.

Крім того, вказана обставина підтверджується і наявними в матеріалах справи заявами-розрахунками на фінансування сум матеріального забезпечення.

Кошти, зазначені в заявах-розрахунках, перераховувалися органом Фонду на окремий рахунок для зарахування страхових коштів, який був відкритий СП «Мрія».

Тобто, позивач СП «Мрія», який отримував від органу Фонду кошти, є страхувальником та в розумінні статті 30 Закону № 2240 несе відповідальність за правомірність використання коштів Фонду.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що саме СП «Мрія» є страхувальником-роботодавцем, та несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, і відповідно проведення відповідачем перевірки СП «Мрія» є правомірним.

З приводу того, що кошти у розмірі 7353 гривень 57 копійки використані санаторієм правомірно, оскільки виплата матеріального забезпечення була здійснена за рахунок коштів Фонду, які надходили на постійній основі на підставі договору про часткове фінансування, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом законодавством не передбачена. У разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальники та інші отримувачі страхових коштів несуть відповідальність, передбачену статтею 30 Закону № 2240-III.

Враховуючи вищевикладене, суди, встановивши, що страхувальник використав кошти Фонду не у порядку визначеному статтею 21 Закону № 2240, зробили правильний висновок про правомірність дій відповідача щодо винесення відносно СП «Мрія» рішення №35 від 21 березня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко