Ухвала суду № 52817124, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/10141/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Ягодинської митниці Міндоходів на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 17.11.2010 року по 12.06.2013 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів (44350 Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 58708 грн. 65 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасовано ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні заяви. Та прийнято нову, якою заяву задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Яготинської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2011 року по 09.06.2013 року у розмірі 53943, 89 грн. В решті ухала Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року залишена без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, Ягодинська митниця Міндоходів звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги частково, на підставі наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернулась до суду з адміністративним позовом з приводу звільнення її з публічної служби. Згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено та поновлено її на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року. Стягнуто з Ягодинської митниці на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6107,50 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3752,15 грн. звернуто до негайного виконання.

Однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

12 червня 2012 року хвалою Вищого адміністративного суду України постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року залишено в силі.

Наказом Державної митної служби України від 10.06.2013 року № 989-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 27.09.2010 року № 1807-к в частині звільнення з митних органів ОСОБА_4, головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці та поновлено її на вказаній посаді з 29.09.2010 року.

Згідно із наказом Ягодинської митниці від 12.06.2013 року № 362-к ОСОБА_4 поновлено на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року.

Задовольняючи частково заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 58708 грн. 65 коп., суд першої інстанції вказав, що положення статті 236 КЗпП України не можуть бути поширені на період дії постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року до її скасування Вищим адміністративним судом України ухвалою від 12.06.2012 року, оскільки у відповідачів були відсутні підстави для поновлення позивача на посаді, у зв'язку із скасуванням постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну розміру стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, виходячи з довідки Яготинської митниці № 47/44 від 28.11.2013 року (т.2 а.с.157).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції погоджується з наявністю правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення, на підставі наступного.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Пправова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана ДМСУ шляхом прийняття наказу лише від 10.06.2013 року № 989 к "По особовому складу митних органів", колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Однак, при скасуванні рішення суду першої інстанції, Львівським апеляційним адміністративним судом не здійснено звірку довідки, виданої Яготинською митницею від 28.11.2013 року № 4/44/290 (а.с.157) щодо середнього заробітку ОСОБА_4 за період з 02.03.2011 року по 11.06.2012 року на предмет відповідності суми та періоду стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, внаслідок чого помилково здійснено стягнення за один і той самий період у подвійному розмірі та залишено в частині без змін ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року.

З огляду на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для визначення правових норм, які слід застосовувати до спірних правовідносин, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати їм оцінку, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 222, 227, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець