Рішення № 5281702, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/21716.06.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Модний акцент”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортленд Україна”

простягнення 1076421,72 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивачаПетриченко А.М. (за довіреністю № 14/01-юр від 14.04.2009)

від відповідача Коломієць Є.В. (за довіреністю від 07.05.2009) У судовому засіданні 16.06.2009 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Модний акцент” звернулося Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортленд Україна” 977050,08 грн. заборгованості за поставлені товари відповідно до договору № 02/02/08 від 01.02.2008, 56222,17 грн. неустойки, 38364,75 грн. інфляційних втрат та 4784,72 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/217 від 10.04.2009, яку призначено до розгляду на 28.04.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 розгляд справи було відкладено на 20.05.2009 через неявку представника відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали від 10.04.2009.

У судовому засіданні, що відбулося 20.05.2009, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на 10000,00 грн. заборгованості менше у звязку з її частковим погашенням після порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 судом продовжено строк вирішення спору у справі № 15/217 до 30.09.2009 за клопотанням сторін та відкладено її розгляд на 16.06.2009 з метою надання сторонам часу для проведення звірки розрахунків.

16.06.2009 в ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Модний акцент” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнувши з відповідача 967050,08 грн., що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, а також неустойку (пеню) в розмірі 0,1 відсотки від загальної вартості партії товару за кожен день прострочення згідно з п. 8.2. договору сторін, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду договір, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, графік платежів за договором, картку особового рахунку, розрахунок ціни позову.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив, проти факту отримання товарів за договором не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю “Модний акцент” в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Спортленд Україна” в якості покупця уклали договір № 02/02/08, за умовами якого позивач (продавець) зобовязався продавати, а відповідач (покупець) купувати товари відповідно до узгоджених сторонами специфікацій, ціна, кількість та асортимент яких визначаються у видаткових накладних, які є невідємною частиною кожного відвантаження товару зі складу продавця.

Згідно з п. 1.2. даної угоди покупець зобовязується приймати та оплачувати товар згідно з асортиментом та у кількості, на умовах та у терміни, передбачені цим договором.

Партією товару, відповідно до п. 4.1. договору, вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені у відповідній видатковій накладній.

Виходячи з п. 4.4. договору продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання щодо поставки товару з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 6.1. та 6.2. угоди сторін оплата за договором здійснюється покупцем на рахунок продавця шляхом сплати 100% загальної вартості товару у безготівковій формі по кожній окремій партії товару на підставі видаткової накладної протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару.

29.10.2008 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору № 02/02/08 від 01.02.2008, відповідно до якої п. 6.1. договору викладено у наступній редакції: “Оплата по цьому договору здійснюється покупцем на рахунок продавця відповідно до графіку платежів, що є додатком до цього договору”.

Такий графік платежів був наданий позивачем разом з позовною заявою та долучений судом до матеріалів справи як доказ (додаток № 3 та додаток № 4 до договору № 02/02/08 від 01.02.2008).

У п. 6.3. угоди сторін закріплено, що покупець вважається таким, що виконав свої обовязки щодо оплати товару, після зарахування належних до оплати сум по кожній окремій партії товару на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 7.1. договору передача товару здійснюється на складі продавця.

Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання сторонами видаткової накладної на поставку партії товару (п. 7.2. договору).

Аналіз умов договору № 02/02/08 від 01.02.2008 дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача (покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами відповідач зобовязався прийняти у власність та оплатити належний позивачеві товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе договором від 01.02.2008 зобовязання, а саме: поставив товар загальною вартістю 1700883,58 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з листопада 2007 року по грудень 2008 року.

У свою чергу, відповідач прийняв товар, що стверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортленд Україна” на вищевказаних видаткових накладних згідно з довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи). При цьому, слід зауважити, що на кожній з довіреностей відображені реквізити видаткових накладних, товари за якими відповідач приймав у власність від позивача.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 977050,08 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобовязальні правовідносини господарюючих субєктів.

Як слідує з заяви про уточнення позовних вимог та пояснень представника позивача та підтверджується карткою особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Модний акцент”, покупець частково сплатив вартість отриманого у власність товару на суму 723833,50 грн. до порушення провадження у справі та 10000,00 грн. 24.04.2009, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Виходячи з викладеного, борг відповідача складає 967050,08 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, якими стверджується неналежне виконання відповідачем обовязку з оплати прийнятого у власність товару, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № 02/02/08 від 01.02.2008 в сумі 967050,08 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 56222,17 грн. неустойки, 38364,75 грн. інфляційних втрат та 4784,72 грн. 3 % річних.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.2. договору від 01.02.2008 передбачено, що за порушення термінів оплати покупець зобовязаний сплатити продавцю неустойку в розмірі 0,1% загальної вартості партії товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та збитків від інфляції є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний. Разом з тим, враховуючи, що позивач не заявляв про те, що невиконання відповідачем зобовязання за спірною угодою завдало його підприємству значних збитків, а також з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. неустойки.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спортленд Україна” (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 А, ідентифікаційний код 33939193) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Модний акцент” (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 48-Б, ідентифікаційний код 34532081) 967050 (девятсот шістдесят сім тисяч пятдесят) грн. 08 коп. боргу, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. неустойки, 38364 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 4784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят грн.) 72 коп. трьох процентів річних, 10764 (десять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 21 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення 30.06.2009