Постанова № 52814736, 22.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 р. Справа № 820/424/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 820/424/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив суд на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду, ухваленої відповідно до ч. І ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність ", ч. 9 ст. 267 КАС України, ч. 10 ст.267 КАС України та абз. 11 ч. 2 ст. 162 КАС України, в порядку судового контролю за виконанням відповідачем, Державною казначейською службою України (адреса 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року в адміністративній справі №820/424/15, що набрала чинності, стягнути з єдиного казначейського рахунку, що відкритий у Державній казначейській службі України (адреса 01014, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) у Національному банку України (адреса Національного банку України - вул. Інститутська , 9, м. Київ, індекс 01601), на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 158665,15 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень п'ятнадцять копійок).

17 вересня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року, ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 56 Конституції України, ч. 2 ст. 8, ч. 6 ст. 9, ст. 72, ч. 2 ст. 162, ст. 181, ч. 2 ст. 255, ч. 10 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення заяви в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Враховуючи зміст ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та обставини, викладені у заяві, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.

За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Також, колегія суддів зазначає, що особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу, і розглядається в межах того самого провадження. Нова адміністративна справа не оформлюється. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду. Цією ухвалою може одночасно призначатися судове засідання для розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі №820/424/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) щодо невиконання у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року по справі № 2а-9628/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язано Державну казначейську службу України виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року по справі № 2а-9628/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії у строк визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2015 року по справі №К/800/23798/15 відмовлено представнику Державної казначейської служби України у зупиненні виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року.

На виконання вимог чинного законодавства, Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про справі №820/424/15, в якому було зазначено, що судове рішення набрало законної сили 13.05.2015 року. Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання до 14.05.2016 року.

На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа по справі №820/424/15 старшим державним виконавцем, відповідно до постанови від 14.07.2015 року, відкрито виконавче провадження ВП №48136092.

В резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №48136092 зазначено: зобов'язати Державну казначейську службу України виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року по справі № 2а-9628/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

В свою чергу, заявник зазначає, що боржником не дотримуються вимоги чинного законодавства щодо перерахування коштів стягувачу, яке повинно бути здійснено у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції зауважив на те, що 27.08.2015 року за № ПІ-Ю-2582/205 листом Міністерства юстиції України було повідомлено заявника про те, що державним виконавцем 14.07.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якого додавалася. Подальший хід виконання рішення суду було організовано згідно із вимогами чинного законодавства.

Також, було направлено на адресу заявника копію листа Державної казначейської служби України від 23.07.2015 року за результатами розгляду постанови державного виконавця. Так, в зазначеному листі №5-08/1843-19529 від 23.07.2015 року повідомляється, що Державна казначейська служба України розглянула постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2015 ВП №48136092 та повідомила про наявність обставин, які ускладнюють виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом у справі №820/424/15, а саме те, що станом на сьогодні перед постановою по справі №2а-9628/08/2070 на виконанні в Державній казначейській службі України перебувають рішення судів на суму понад 452,26 млн. грн., подані стягувачами раніше виконавчого документа про стягнення коштів на користь ОСОБА_1, а отже і перерахування коштів на користь ОСОБА_1 поза чергою є неможливим, оскільки буде порушувати норми чинного законодавства.

Таким чином, відповідно до наявних документів, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість боржника належно виконати рішення суду, оскільки на теперішній час у боржника недостатньо асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Крім того, суд першої інстанції зауважив на те, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів статей 14 та 255 КАС повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень. Суд першої інстанції не в праві зобов'язувати відповідача виконувати чи не виконувати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Чинним законодавством України не передбачено права суду приймати рішення про зобов'язання виконувати інше рішення суду.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, в даному випадку, вважає за необхідне зауважити на положення частини 1 ст. 72 КАС України, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року встановлений факт бездіяльності відповідача щодо невиконання у трьохмісячний строк виконавчого листа у справі №2а-9628/08/2070, виданого 26.05.2014 року Харківським окружним адміністративним судом.

При цьому, суд першої інстанції, ухвалюючи вказану постанову, виходив з такого.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Проте, як зауважує Європейський Суд з прав людини, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення від 20.07.2004 року у справі "Шматько проти України", заява 60750/00).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України є Державна казначейська служба України (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011).

Згідно з пп. 5 п. 4 наведеного Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами та доповненнями, надалі - Порядок).

У відповідності до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Колегія суддів вважає, що у даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень", оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч.2 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Посилаючись на вищезазначені норми законодавства, колегією суддів Харківського окружного адміністративного суду встановлено, що Державною казначейською службою України не виконано обов'язку, передбаченого ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", щодо перерахування коштів стягувачеві згідно виконавчого листа по справі №2а-9628/08/2070, виданого 09.08.2013 року Харківським окружним адміністративним судом, який було прийнято до виконання Державною казначейською службою України в серпні 2014 року та рішення суду по справі №2а-9628/08/2070, яке набрало законної сили та відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України, реально не виконано.

При цьому, стосовно твердження Державної казначейської служби України про те, що рішення у справі №2а-9628/08/2070 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області коштів у розмірі 158665,15 грн., яке подано стягувачем 18.06.2014 року, буде виконано у порядку черговості, тобто після перерахування коштів стягувачам, які звернулися до органів Казначейства раніше позивача та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено лише 150,00 млн. грн., колегія суддів зауважила на таке.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні від 08.11.2005 року в справі "Кречко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відтак, невиконання відповідачем у трьохмісячний строк виконавчого листа у справі №2а-9628/08/2070, виданого 26.05.2014 року Харківським окружним адміністративним судом, є бездіяльністю відповідача, яку колегія суддів визнала неправомірною.

Таким чином, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р., підтверджений факт бездіяльності відповідача та безпідставність його посилань на черговість виплати коштів з огляду на їх недостатність.

Враховуючи положення частини 1 ст. 72 КАС України, в даному випадку посилання відповідача та суду першої інстанції, як на підставу для відмови в задоволенні заяви позивача, на неможливість боржника належно виконати рішення суду, оскільки на теперішній час у боржника недостатньо асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями, є безпідставними.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно з ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Слід зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" зазначив, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зауважив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005р.), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що на теперішній час постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року по справі № 2а-9628/08/2070 не виконана, сума в 158665,15 грн. на користь позивача не стягнута, тобто постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15 фактично є невиконаною.

Таким чином, оцінюючи дії Державної казначейської служби України на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність останньої щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15 є протиправною.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до приписів ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15 та зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії по виконанню вказаної постанови.

Щодо вимоги про стягнення з єдиного казначейського рахунку, що відкритий у Державній казначейській службі України (адреса 01014, м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) у Національному банку України (адреса Національного банку України - вул. Інститутська , 9, м. Київ, індекс 01601), на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 158665,15 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень п'ятнадцять копійок), колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з приписами ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Встановлення колегією суддів апеляційної інстанції протиправності бездіяльності органу Державної казначейської служби щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15 та зобов'язання вчинити дії по її виконанню є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 159 КАС, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною третьою зазначеної статті визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених підстав, постанова від 17.09.2015 року не відповідає вимогам статті 159 КАС, а тому підлягає скасуванню.

Вимоги апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки ст. 198 КАС України передбачений вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, в якому направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не передбачено.

За змістом статті 267 КАС України судове рішення за наслідками розгляду заяви в порядку цієї норми може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 11, 72, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 820/424/15 скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15 та зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії по виконанню постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі № 820/424/15.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст постанови виготовлений 27.10.2015 р.