Ухвала суду № 52814652, 12.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/8376/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Мамедової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодаренерго» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2013 року ТОВ «Теплодаренерго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 02 грудня 2013 року №№0001482200 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 162560грн.; 0001492200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3809572грн.; 0001502200 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 461444,50грн.; 0001512200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 618531грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року на підставі направлень від 17 жовтня 2013 року №119/22, №121/22, №120/22, виданих Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17 жовтня 2013 №243 контролюючим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово господарської діяльності ТОВ «Теплодаренерго», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

13 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області складений акт №690/22/32483079 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2013 року.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення: п.п.153.2.3 та абзацу другого п.п.153.2.6 п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 130048грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 3809572грн.; п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 387295грн., та завищення суми бюджетного відшкодування в січні 2013 року в сумі 618531грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 02.12.2013р. №0001482200 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 162560грн. (за основним платежем в сумі 130048грн., за штрафними санкціями в сумі 32512грн.); форми «П» від 02 грудня 2013 року №0001492200 про зменшення суми від'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3809572грн.; форми «Р» від 02 грудня 2013 року №0001502200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в сумі 461444,50грн. (за основним платежем 387295грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74149,50грн.); форми «В1» від 02 грудня 2013 року №0001512200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 618531грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 154632,75грн. /т.1 а.с.11-13/

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Так, відповідачем в ході перевірки встановлено порушення підприємством п.п.153.2.3, абзацу другого п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що витрати товариства понесені із надання послуг на користь неплатників податку на прибуток визнавались в розмірах, що значно перевищували доходи отримані від надання таких послуг.

Відповідно до довідки АБ №491749 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності ТОВ «Теплодаренерго» за КВЕД - 2010: 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 35.11 виробництво електроенергії; 35.11 розподілення електроенергії; 35.14 торгівля електроенергією. /т.1 а.с.97/

Законом України «Про теплопостачання» встановлено, що органом державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі НКРЕ), для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії, також Національна комісія встановлює та регулює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством; збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Підпунктом 153.2.3 Податкового кодексу України визначено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку та сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Підпунктами 153.2.1, 153.2.2 Податкового кодексу України встановлено, що дохід отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги); витрати понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Тарифи на виробництво теплової енергії встановлюються не ТОВ «Теплодаренерго», а постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1554 від 25.11.2010р., №106 від 23.12.2011р., №1782 від 26.12.2012р., тому доходи підприємства отримані, як платником податку від продажу теплової енергії населенню, які не є платниками на прибуток, складаються з тарифів НКРЕ, та витрати понесені ТОВ «Теплодаренерго» на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії враховуються при розрахунку тарифів і повинні включати в себе повну собівартість теплової енергії.

При цьому, перевіряючими не відображено розрахунків витрат позивача в розмірі, що не перевищують доходи отримані від продажу товарів на які витрачено такі витрати, не визначено жодного документу первинного та податкового обліку, згідно з якими виникло вищезазначене порушення.

Підпунктом 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов`язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами, у разі якщо фізична особа визнається пов'язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту, такі особи визнаються пов'язаними між собою.

Однак, оскільки, відповідачем не доведено належним чином та не наведено коло пов'язаних осіб з ТОВ «Теплодаренерго», тому ствердження про порушення позивачем абзацу 2 п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України є безпідставним.

Співставленням даних задекларованих ТОВ «Теплодаренерго» в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р. з даними регістрів бухгалтерського обліку підприємства, за той же період, розбіжностей не встановлено.

Дослідженням регістрів бухгалтерського обліку документально підтверджується правильність декларування ТОВ «Теплодаренерго» собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р. у відповідності з п.п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.199.1,199.2 ст.199 ПК України, оскільки підприємство не здійснювало перерахунок податкового кредиту в частині включення до податкового кредиту частки податку під час придбання товарів (робіт, послуг), що відповідає частці використання таких товарів в оподаткованих операціях. До операцій які не підлягають оподаткуванню перевіряючими відображена операція отримання ТОВ «Теплодаренерго» дотацій з місцевого бюджету.

При встановлені порушень у 2010 році, відповідачем відображені посилання на Закон України «Про податок на додану вартість». При цьому, оскільки у 2010р. не діяв наказ ДПА України від 25.01.2011р. №41 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а перевіряючими в акті перевірки не вказано посилання на законодавчий акт, в якому наведено розрахунок частки податкового кредиту, що не відповідає п.2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013р. №395.

В деклараціях з податку на додану вартість, які подавались позивачем у період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року згідно з наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» не відображено в яку саме графу включається частка податкового кредиту між оподаткованими та неоподаткованими операціями та в порядку заповнення зазначених декларацій не надано порядок вищезазначеного розрахунку.

Відповідно до п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, при придбанні товарів (послуг), які мають подвійне призначення, а саме будуть використовуватися в оподатковуваних та неоподаткованих операціях, платник податку повинен розподіляти податковий кредит.

Однак, відповідно до п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції виплати у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Отже, операції виплати у грошовій формі субсидій не є об'єктом оподаткування, та не є неоподаткованими операціями, тобто, оподаткування за нульовою ставкою чи звільнені від оподаткування операції.

Дослідженням податкових документів позивача не підтверджується порушення п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 199.1, п. 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік.

Відповідно до п. 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції. Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Відповідно до вимог діючого законодавства України при затвердженні тарифу, у тому числі на теплопостачання, Держава за рахунок відповідного місцевого або державного бюджету зобов'язана відшкодовувати різницю в тарифах на покриття збитків підприємства, які виникають в процесі виробничої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом жовтня-листопада 2011 року отримав дотації на загальну суму 250000грн. згідно з рішеннями №353/В-11 від 19 жовтня 2011 року, №405/В-11 від 28 листопада 2011 року, №407/В-11 від 29.11.2011р., №408/В-11 від 29 листопада 2011 року виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області. /т.1 а.с.239-242/

Таким чином, позивач повинен був провести розрахунок частки податкового кредиту, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції, а саме у період жовтень - грудень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані реєстри отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Теплодаренерго» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, відповідно до яких за даними відображеними в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Теплодаренерго» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року розбіжностей не встановлено.

До того ж, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що за період з 01 січня 2012 року по 01 липня 2012 року ТОВ «Теплодаренерго» не отримувало бюджетні дотації, а отримані бюджетні дотації з 01 липня 2012 року нормативно не включаються до складу розрахунків частки податкового кредиту.

Згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Теплодаренерго» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року з даними відображеними в деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Теплодаренерго» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року розбіжностей не встановлено.

Відповідно до вищевикладених обставин, висновки податкової не підтверджують заниження ТОВ «Теплодаренерго» податку на додану вартість у сумі 387295грн. за період з 01.10.2010 року по 31.01.2013 року в сумі 387295грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку податкової щодо завищення з боку ТОВ «Теплодаренерго» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в січні 2013 року на суму 618531грн., оскільки в матеріалах справи наявна довідка №856/1505/32483079 від 17 квітня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2013 року, згідно якої контролюючим органом не було встановлено порушень при відображенні у декларації за січень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 618531грн.

При цьому, висновки зазначеної довідки підтверджуються первинними документами, що також свідчить про відсутність порушень при відображені підприємством у декларації за січень 2013р. бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 618531грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Оскільки, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький