Ухвала суду № 52814501, 20.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2016/15

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю - представника Національного природного парку "Білобережжя Святослава" - Половинихіна Віктора Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного природного парку "Білобережжя Святослава" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Національного природного парку "Білобережжя Святослава" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Національний природний парк "Білобережжя Святослава" (далі - Парк) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги №14-07-14-14/2866 від 04.06.2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором Парку подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.01.2015 по 17.04.2015 включно посадовою особою ДФІ в Миколаївській області проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Парку за період з 01.07.2011 по 01.01.2015 року.

Під час ревізії, ревізор дійшов до висновків, що штатна численність працівників Парку, що виконують природоохоронні функції по установі в цілому, не відповідає нормативу, оскільки фактична площа земель, які знаходяться в постійному користуванні Парку становить лише 3,6 тис. га, а землі акваторій Дніпро-Бузького лиману, Ягорлицької затоки та прилеглої акваторії Чорного моря загальною площею 25 тис. га не передавались Верховною Радою України у постійне користування Парку.

З урахуванням наведеного, зроблено висновок, про завищення видатків на утримання відділу державної охорони природно-заповідного фонду на 365570,23 грн., а також необхідність скорочення посад у Парку.

За результатом ревізії складено акт №14-24/22 від 24.04.15, за висновками якого встановлено порушення ч.1 статті 47 Бюджетного кодексу України, п.п. 22, 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, п.1.8, п.3.3.1 нормативів чисельності працівників природно-заповідного фонду, затверджених Міністерством екології та природних ресурсів України у 2004 році, а саме виявлено факт безпідставного планування в кошторисі Парку отримання асигнувань та проведення видатків на оплату праці 5-ти штатних одиниць працівників відділу державної охорони природно-заповідного фонду у загальній сумі 365,57 тис. грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету.

Зазначений акт став підставою для прийняття, оскарженої у даній справи вимоги від 04.06.2015 № 14-07-14-14/2866 в якій вимагається: 1) опрацювати матеріали ревізії та усунути виявленні порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку; 2) розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, то правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи, яким є позивач у справі, про визнання протиправною та скасування вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на нею завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, однак за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, ДФІ в Миколаївській області пред'явила вимогу 14-07-14-14/2866 від 04.06.2015 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії Парку, при цьому оскаржувана Вимога також вказує на стягнення з винних осіб завдану державному бюджету матеріальну шкоду.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду України в даній категорії справ, зокрема Постановами від 25.11.2014 року у справі № 21-442а14, від 18.11.2014 року у справі № 21-461а14.

Відповідно до ч. 1 статті 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приймаючи до уваги вищенаведене а також висновки Верховного Суду України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Національного природного парку "Білобережжя Святослава" -

залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 жовтня 2015 року.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова