Ухвала суду № 52814498, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/6924/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області (далі - УМВС) № 98 о/с від 07.04.2015 року в частині її звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області (далі - Луцький МВ) з 08.04.2015 рок, стягнувши з УМВС на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 803/894/15 позов було задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ УМВС № 98 о/с від 07.04.2015 року «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу з 07.04.2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького міського відділу УМВС з 07.04.2015 року. Стягнено з Луцького міського відділу УМВС на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.04.2015 року по 27.05.2015 року включно в розмірі 445 грн.(чотириста сорок п'ять гривень).

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем УМВС, яке у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ було проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Видачі наказу про звільнення позивачки передувало службове розслідування. За результатами проведеного додаткового службового розслідування комісія дійшла висновку про грубе ігнорування позивачкою вимог Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, неодноразових вказівок та наказів МВС України та УМВС щодо дотримання належної дисципліни і законності в службовій діяльності органів внутрішніх справ, що виразилось у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди за непритягнення особи до кримінальної відповідальності, перевищенні службових повноважень та прихованні злочину, особисту недисциплінованість ОСОБА_1, а отже її слід звільнити з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

При прийнятті оспорюваного рішення УМВС було надано повну та всебічну оцінку поведінці позивачки, її ставленню до вимог чинного законодавства, професійним та моральним якостям.

Відсутність вироку суду в кримінальному провадженні, постанови про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, постанови суду у справі про адміністративний проступок, що набрали законної сили на момент звільнення ОСОБА_1 не може ототожнюватися з відсутністю факту грубого ігнорування вимог Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, неодноразових вказівок та наказів МВС і УМВС щодо дотримання належної дисципліни і законності в службовій діяльності органів внутрішніх справ.

Дискредитація органів внутрішніх справ позивачкою полягала у відкритті кримінального провадження щодо неї, затриманні, оголошенні підозри, складенні відносно неї обвинувального акту та скерування його до суду, що підриває довіру до неї, як до носія влади, призводить до приниження авторитету органів внутрішніх справ та унеможливлює подальше належне виконання нею своїх службових обов'язків.

Наявність чи відсутність обвинувального вироку стосовно позивачки за вимагання та одержання неправомірної вигоди та перевищення службових повноважень не має значення при застосуванні до неї звільнення за вчинення вчинків, які дискредитують звання працівника міліції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що службове розслідування щодо позивачки було розпочато і закінчено в один день - 07.04.2015 року. При цьому позивачка була повністю усунута від участі у службовому розслідуванні. Висновок службового розслідування затверджено 07.04.2015 року без отримання від позивача письмового пояснення. Тому її звільнення зі служби здійснено з порушенням чинного законодавства та не у спосіб передбачений законом.

Доводи відповідача УМВС щодо доведеності факту вимагання і одержання позивачкою неправомірної вигоди, перевищення службових повноважень та приховування злочину встановлений службовим розслідуванням судом першої інстанції було відхилено, оскільки такий факт вважається доведеним, якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальному провадженні, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду у справі про адміністративний проступок, що набрали законної сили.

Даючи правову оцінку судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній справі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 17 травня 2013 року по 07 квітня 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з 14 червня 2013 року на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького МВ.

Наказом УМВС № 98 о/с від 07.04.2015 року «По особовому складу» ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 07.04.2015 року.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення) воно визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Пунктом 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

При цьому приписами п. 67 цього Положення встановлено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут) цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень регламентовано ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (ч. 1 ст. 14).

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14).

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. (ч.5 ст. 14)

У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо (ч. 9 ст. 14).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ч. 15 ст. 14).

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Відповідно до 2.2.3. п. 2.2 розділу ІІ Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі повідомлення особі рядового та начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Згідно із п. 5.2. розділу V Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Приписами п. 5.4. розділу V Інструкції встановлено, що якщо вину особи рядового та начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Згідно із положеннями пп. 6.2.2. п. 6.1 розділу VI Інструкції, який визначає обов'язки виконавця (голови, членів комісії) службового розслідування, вони зобов'язані дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, визначені у п. 6.3. розділу VI Інструкції.

Зокрема, така особа має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (пп. 6.3.1.) брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (пп. 6.3.2.); висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять) (пп. 6.3.3.); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (пп. 6.3.5.).

Згідно із приписами пп. 6.3.6. п. 6.3 розділу VI Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Відповідно до матеріалів справи, слідчим відділом прокуратури Волинської області проводилося досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42014030000000180 за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди та перевищення службових повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів до потерпілого.

25.03.2015 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на підставі ст.ст. 154. 156, 157 КПК України позивачку було відсторонено від посади дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Луцького МВ на час досудового розслідування та судового провадження строком на два місяці.

На підставі листа-повідомлення прокуратури Волинської області від 27.03.2015 року № 17-651 вих.15, яким було надіслано до УМВС ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 25.03.2015 року про відсторонення позивача від посади (а.с.38, 39), УМВС прийнято наказ № 94 о/с від 03.04.2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади строком на два місяці до 25.05.2015 року.

Наказом УМВС від 07.04.2015 року № 374 було призначено службове розслідування у зв'язку з отриманням від прокуратури Волинської області інформації про повідомлення 23.03.2015 року ОСОБА_1 про підозру скоєнні злочинів і того ж дня було затверджено висновок по матеріалах додаткового службового розслідування.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наказом УМВС від 07.04.2015 року № 374 було призначене службове розслідування, а не додаткове службове розслідування, проведення якого не передбачено Інструкцією.

Окрім того, відповідно до висновку додаткового службового розслідування, затвердженого 07.04.2015 року, воно було проведено без опитування позивачки. При цьому апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що пояснення ОСОБА_1 від 06.04.2015 року, дані у рамках іншого службового розслідування, не можна вважати такими, які надані у ході службового розслідування, призначеного наказом УМВС від 07.04.2015 року № 374. Доказів того, що позивачка відмовлялася від надання пояснень під час проведення службового розслідування матеріали справи не містять.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що текст самого висновку по матеріалах додаткового службового розслідування, затвердженого 07.04.2015 року, свідчить про те, що воно було проведено формально, без вивчення дійсних обставин справи та без зазначення будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували обставини, які за наслідками його проведення вважаються встановленими.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, зазначений підсумковий документ проведеного додаткового службового розслідування за фактом відкриття СВ прокуратури Волинської області кримінального провадження № 42014030000000180 не відповідав вимогам, які ставляться інструкцією та Дисциплінарним статутом до висновку службового розслідування, а отже не міг бути належною підставою для притягнення позивачки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у тому числі і для звільнення її з органів внутрішніх справ.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки зі служби було здійснено відповідачем з грубим нехтуванням вимогами чинного законодавства та не у спосіб передбачений законом, а отже оспорюваний ОСОБА_1 наказ УМВС № 98 о/с від 07.04.2015 року в частині її звільнення з органів внутрішніх справ є протиправним і підлягає скасуванню з поновленням її на службі в органах внутрішніх справ з дня звільнення з 07.04.2015 року та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 803/894/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук