Ухвала суду № 52813994, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 року

справа № 808/1276/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі №808/1276/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від №0000072211 від 23.01.2015 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від №0000072211 від 23.01.2015 року.

Державна податкова інспекція в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Промінвестекскавація” (код за ЄДРПОУ 33273087) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” (код за ЄДРПОУ 39246879), ТОВ “ЕНЕРГОПОСТАЧ-2014” (код за ЄДРПОУ39174836) , ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД” (код за ЄДРПОУ 38891848) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 271326.00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “ЕНЕРГОПОСТАЧ-2014”;

- п.п.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року у сумі 271326.00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “ЕНЕРГОПОСТАЧ-2014”;

- п.п.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року у сумі 238618.00 грн.;

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, 23.01.2015 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000072211, яким Позивачу було збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 357927.00 грн., у тому числі 238618.00 грн. основного платежу та 119309.00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначеного податкового-повідомлення рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 23.01.2015 року №0000072211 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не допускав порушення норм Податкового законодавства України під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ФГ ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” та ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД” у серпні 2014 року, у зв’язку з чим, податкове зобов’язання, що відображене у оскаржуваному податковому повідомленні рішенні не ґрунтується на реальних обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.п 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення господарською діяльності, 01.08.2014 року між Позивачем та ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” було укладено договір купівлі-продажу №КП/2014. Також, 04.08.2014 року між ТОВ “Промінвестекскавація” та ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД” був укладений договір підряду №ГМ/14-08-А.

Відповідно до п.1.1 Договору №КП/2014 від 01.08.2014 року, Продавець зобов’язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах данного договору.

Згідно з п.п.1.1. договору підряду №ГМ/14-08-А від 04.08.2014 року, Підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботу, визначену дійсним договором по завданню Замовника.

За результатом здійснення господарських операцій по зазначеним договорам, у серпні 2014 року Позивачем був оформлений податковий кредит у розмірі 238618.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені правочини були укладені без мети реального настання правових наслідків обумовлених ними та спрямовані на надання податкової вигоди Позивачу, що свідчить про необґрунтованість формування останнім податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками Відповідача та враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ”, ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД”.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що предметом договірних відносин Позивача з ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” була купівля-продаж машинних запчастин.

Факт виконання умов договору №КП/2014 від 01.08.2014 року та здійснення господарської операції купівлі-продажу підтверджують податкові накладні №52 від 27.08.2014 року, № 51 від 27.08.2014 року та видаткові накладні №2708/075 від 27.08.2014 року, №2708/074 від 27.08.2014 року.

Здійснення транспортування товару та отримання його Позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №827 від 27.08.2014 року та довіреністю №2708 від 27.08.2014 року.

На підтвердження виконання господарської операції та використання придбаного у власній господарській діяльності, підприємством також були надані акти здачі-приймання відремонтованих об’єктів, картки складського обліку товару таоборотно-сальдові відомості.

Що стосується господарських відносин з ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД”, то як вбачається з матеріалів справи, предметом господарських відносин заснованих на підставі договору підряду № ГМ/14-08-А були субпідрядні роботи по транспортуванню гірничої маси у межах Артемівського кар’єру.

На підтвердження виконання умов вказаного договору та здійснення господарської операції, Позивачем було надано до суду копію податкової накладної №439 від 20.08.2014 року та акт здачі-приймання робіт №439/09-30 від 30.09.2014 року.

Розрахунок за отриманий товар Позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №2051 від 20.08.2014 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” та ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД” на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ “ОІЛСПЕЦЕКСПОРТ” та ТОВ “МІРАДОН ІН ТРЕЙД” на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі №808/1276/15 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна