Постанова № 52807849, 30.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2015 р. № 820/7334/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Аліксейчика М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Богодухівського об'єднаного військового комісаріату (ОМВК) в особі військового комісара Богодухівського ОМВК підполковника А.О. Завади про визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Богодухівського об'єднаного військового комісаріату (ОМВК) в особі військового комісара Богодухівського ОМВК підполковника А.О. Завади; стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 18.05.2015 року Богодухівським об'єднаним військовим комісаріатом він направлений на проходження медичної комісії, за висновками якої позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час. Однак, 18.07.2015 року позивачу вручено повістку про призов його на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивача зобов'язано з'явитися до Богодухівської ОМВК з документами та особистими речами. Позивач стверджує, що такі дії відповідача суперечать Конституції України та Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Богодухівський об'єднаний військовий комісаріат (ОМВК) в особі комісара Богодухівського ОМВК підполковника Завади А.О., у судовому засіданні позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.14-15) відповідач зазначив, що 18.04.2015 р. за повісткою Богодухівського ОМВК військовозобов'язаного ОСОБА_1 направлено на проходження медичного огляду до Краснокутської ЦРЛ, за результатами якого позивач визнаний придатним для проходженням військової служби, але за військово-обліковою спеціальністю залишений в резерві. 18.07.2015 року представниками Богодухівської ОМКВ ОСОБА_1 повторно вручено повістку про призов на військову службу по мобілізації згідно указу Президента України від 14.01.2015 р. №15 "Про часткову мобілізацію" та зобов'язано з'явитися до ОМВК 20.07.2015 року. Враховуючи, що позивач не має права на відстрочку від призову на військову службу, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав і мотивів:

Судовим розглядом встановлено, 18 квітня 2015 року за повісткою Богодухівського об'єднаного військового комісаріату ОСОБА_1 направлено для проходження медичної комісії до Краснокутської ЦРЛ, яку він закінчив 29.05.2015р. За висновками комісії позивача визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №31/9 від 29.05.2015 року. (а.с.16).

18 липня 2015 року позивачу представниками Богодухівського ОМВК вручено повістку про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період, якою зобов'язано останнього з'явитись до м. Богодухів, вул. Пушкіна, буд. 34, 20.07.2015р. до 09:00 год. з документами та особистими речами.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом України від 15.03.2015 № 113-VIII відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, Верховною Радою України постановлено затвердити Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію".

Указом Президента України від 14.01.2015 № 15 "Про часткову мобілізацію", з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

На виконання Указу Президента України від 14.01.2015 № 15 "Про часткову мобілізацію" позивача викликано до районного комісаріату згідно мобілізації та проходження медичного огляду, який останній пройшов і був визнаний придатним до проходження військової служби.

Разом з тим, позивач неодноразово повідомляв комісаріат про неможливість проходження такої служби через незадовільний стан здоров'я.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону №3543-XII).

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено поняття "особливий період".

Відтак, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Згідно статті 65 Конституції України та частини 1 статі 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За правилами статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до Закону №2232-XII, військовий обов'язок включає проходження військової служби (стаття 3), а військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Силах України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (стаття 9).

Частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII встановлено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону, а саме: під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

Суд зазначає, що на момент перебування справи в адміністративному провадженні строк проведення часткової мобілізації, призначеної Указом президента України від 14.01.2015 року сплив.

Таким чином, на час розгляду справи відсутній предмет спору, а відтак немає правових підстав для задоволення позову.

Окремо суд відзначає, що наданий позивачем суду висновок лікарів (а.с. 7-8) не оформлений належним чином та не затверджений головою військово - лікарської комісії, а відтак не може бути врахований як такий, що надає право позивачу на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги що позивач не був мобілізований до лав Національної гвардії України, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 12, 51, 71, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163. ст.167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Богодухівського об'єднаного військового комісаріату (ОМВК) в особі військового комісара Богодухівського ОМВК підполковника А.О. Завади про визнання неправомірними дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.