Постанова № 52806367, 20.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3854/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 2410,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на даний час за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у розмірі 2410,28 грн, що виникла в результаті несплати останнім податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 24.09.2015 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав неведення ним підприємницької діяльності.

В судове засідання 20.10.2015 відповідач не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, заяв щодо відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки сторін.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 19.08.1998 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Як платник податків ФО-П ОСОБА_2 взятий на облік у ДПІ у м. Полтаві 03.09.1998 за №1111.

Відповідно до пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до пунктів 293.1 та 293.2 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1218 грн.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Враховуючи викладене, розмір єдиного податку з фізичних осіб за видом діяльності "ремонт теле-, радіоапаратури" для фізичних осіб-підприємців першої групи платників єдиного податку на 2014 та 2015 роки становить 121,80 грн щомісячно.

Відповідно до положень статті 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1- 298.1.4 цієї статті.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до заяви ФО-П ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої останнім до ДПІ у м. Полтаві 14.12.2012, відповідача з 01 січня 2013 року переведено на 1 групу платників єдиного податку, ставка єдиного податку для якої складає 10% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, відповідач за видом діяльності "ремонт теле-, радіоапаратури" у 2014 та 2015 роках повинен був щомісячно сплачувати єдиний податок з фізичних осіб-підприємців у розмірі 121,80 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_2 єдиний податок з фізичних осіб у період з серпня 2014 року по травень 2015 року включно термінами сплати 20.08.2014, 20.09.2014, 20.10.2014, 20.11.2014, 20.12.2014, 20.01.2015, 20.02.2015, 20.03.2015, 20.04.2015, 20.05.2015 не сплачувався.

В судовому засіданні 24.09.2015 відповідач наполягав на тому, що оскільки підприємницькою діяльністю він вже не займається, то у нього відсутній обов'язок по сплаті єдиного податку з фізичних осіб за період з серпня 2014 року по травень 2015 року включно. Відповідач вважає, що контролюючий орган повинен був самостійно анулювати його реєстрацію в якості платника єдиного податку та не має підстав заявляти до стягнення з нього заборгованості по сплаті єдиного податку з фізичних осіб.

Вказані доводи відповідача судом оцінюються критично, оскільки відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадках та в строки, визначені даною нормою.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не наділений повноваженнями самостійно анульовувати реєстрацію платника єдиного податку з підстав нездійснення платником підприємницької діяльності. Відповідач до контролюючого органу із заявою про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та анулювання реєстрації його платником єдиного податку не звертався.

Отже, ДПІ у м. Полтаві обґрунтовано заявлено до стягнення з ФО-П ОСОБА_2 єдиний податок з фізичних осіб за період з серпня 2014 року по травень 2015 року включно.

Також судом встановлено, що 05.02.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку ФО-П ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 05.02.2015 №00578/16-01-17-04/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки від 05.02.2015 №00578/16-01-17-04/НОМЕР_1 контролюючим органом 05.02.2015 прийняте податкове повідомлення-рішення №0022361704, яким відповідача нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 669,90 грн.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0022361704 вручене особисто ФО-П ОСОБА_2 05.02.2015.

15.04.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 15.04.2015 №002775/16-01-17-04-11/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки від 15.04.2015 №002775/16-01-17-04-11/НОМЕР_1 контролюючим органом 15.04.2015 прийняте податкове повідомлення-рішення №0067571704, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 №0067571704 вручене особисто ФО-П ОСОБА_2 15.04.2015.

Крім того, 07.07.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку ФО-П ОСОБА_2, результати якої оформлені актом від 07.07.2015 №003433/16-01-17-04/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки від 07.07.2015 №003433/16-01-17-04/НОМЕР_1 контролюючим органом 07.07.2015 прийняте податкове повідомлення-рішення №0095381704, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 304,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 №0095381704 вручене особисто ФО-П ОСОБА_2 07.07.2015.

В судовому засіданні 24.09.2015 відповідач вказав, що не пам'ятає обставин отримання ним податкових повідомлень-рішень. При цьому, не заперечував належності йому підпису на корінцях податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 зазначеного Кодексу).

Судом не виявлено доказів здійснення відповідачем передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.02.2015 №0022361704, від 15.04.2015 №0067571704 та від 07.07.2015 №0095381704, а також їх оскарження до суду.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з єдиного податку з фізичних осіб зменшилася на суму 76,05 грн за рахунок наявної у останнього переплати з даного виду податку.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

На підставі положень статті 129 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу нараховано пеню у розмірі 123,93 грн.

За викладених обставин, станом на момент розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача з єдиного податку з фізичних осіб, з урахуванням наявної у останнього переплати з даного виду податку та донарахування на підставі статті 129 Податкового кодексу України пені, становить 2410,28 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума несплаченого податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2410,28 грн є сумою податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог вказаної правової норми ДПІ у м. Полтаві виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" №238-25 від 27.01.2015, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 04.02.2015.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу в матеріалах справи відсутні. Натомість, наявна у матеріалах справи облікова картка особового рахунку відповідача по єдиному податку з фізичних осіб свідчить про наявність у відповідача податкового боргу з даного виду податку в сумі 2410,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2410 (дві тисячі чотириста десять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок на р/р 31417699700002, код бюджетної класифікації платежу 18050400, одержувач УДКСУ у місті Полтаві, ЗКПО 38019510, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава