Постанова № 52802352, 16.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 р. Справа № 804/8507/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-2:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, третя особа-1 Відділ державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції, третя особа-2 ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», третя особа-3 ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2014р., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2014р. та внесення записів до державного реєстру, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2015р.Сорока ОСОБА_8 звернувся з адміністративним позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, третя особа-1 Відділ державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції, третя особа-2 ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», третя особа-3 ОСОБА_7 та просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, що повязані з проведенням державної реєстрації права власності за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А;

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.08.2014р. №26063596 видане державним реєстратором ОСОБА_4;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №15398218 від 27.08.2014р. на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ»;

- внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А;

- внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду №2/191/612/14 від 16.04.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відділі державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №47704206 про стягнення з ОСОБА_7 на користь фізичних осіб, у тому числі і на користь позивача боргу у сумі 520 000 грн. та 3654 грн. за виконавчими листами №191/4188/14-ц від 18.05.2015р. Окрім того, на виконанні у виконавчій службі знаходилося виконавче провадження з приводу виконання ухвали Синельниківського міськрайонного суду №191/2507/14-ц від 29.07.2014р. про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_7 у межах виконання якого державним виконавцем 13.08.2014р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була направлена до реєстраційної служби та 13.08.2014р. державним реєстратором було проведено державну реєстрацію обтяжень про що 13.08.2014р. сформовано витяг №25526858 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяження за №6662134. 25.05.2015р. у ході проведення державним виконавцем виконавчих дій щодо опису майна за місцем проживання боржника за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А та встановлено, що дане майно належить ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2014р. Позивач вважає, що відповідачем здійснені протиправні дії щодо проведення державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» незважаючи на існування обтяження від 13.08.2014р. про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_7 у звязку з чим позивач позбавлений можливості отримати суму боргу стягуваної з ОСОБА_7 за рахунок звернення стягнення на майно (нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня 47А). Також позивач вказує і на те, що у відповідності до ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державним реєстратором повинно було бути прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав у разі подання заяви про державну реєстрацію права після державної реєстрації обтяження, встановленого щодо цього майна, а тому вважає, що при проведенні державної реєстрації права після 13.08.2014р. дані норми були незаконно і необґрунтовано порушені державним реєстратором.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечувала, пояснила, що рішення про державну реєстрацію прав від 27.08.2014р. вважає законним та обґрунтованим, оскільки під час його прийняття вона керувалася виключно Законами України та нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру ведення Державного реєстру прав та державну реєстрацію прав. Так, зокрема, відповідач вказала на те, що відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011р. №1141 нею проводилися пошуки як із формуванням, так і без формування відповідних відомостей про вказані пошуки за результатами яких іпотека або інші обтяження щодо заявлених прав на нерухоме майно та субєктів прав власності на вищевказане майно були відсутні, а тому державним реєстратором було прийняте рішення про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на вищевказану нежитлову будівлю.

Представник третьої особи-1 (ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції) в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 12.10.2015р., при цьому, 09.10.2015р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника третьої особи-1 (а.с.72).

Представник третьої особи-2 (ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила у його задоволенні позивачеві відмовити.

Третя особа-3 (ОСОБА_7В.) в судове засідання без поважної причини не зявилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином 08.10.2015р. у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.80).

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За приписами ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин третьої особи або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, заявлене третьою особою-1 клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-1, належне повідомлення третьої особи-3 про дату, час та місце розгляду справи, строки вирішення спору, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності третіх осіб-1,3 у відповідності до вимог ст.ст.122,128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

У відповідності до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 16.04.2014р. у справі №191/547/14-ц було визнано за ОСОБА_7 право власності на нежитлову будівлю підсобного приміщення, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А, вказане рішення суду набрало чинності 29.04.2014р., що підтверджується відповідною копією судового рішення наявного в матеріалах справи (а.с.120-124, 141-145).

На підставі вищевказаного судового рішення, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №25091012 від 02.08.2014р. за ОСОБА_7 було зареєстроване право власності на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А (а.с.139-140).

В подальшому 15.08.2014р. у відповідності до протоколу № 1/14 загальних зборів учасників ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» було прийнято рішення про зміну складу (числа) учасників та збільшення розміру статутного капіталу, згідно до якого ОСОБА_7 було включено до складу учасників товариства із внесенням (передачею) до статутного капіталу товариства ОСОБА_7 нежитлової будівлі підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул.50 років Жовтня, 47А, що належить їй на праві власності на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 16.04.2014р., що підтверджується відповідними копіями статуту Товариства, копією протоколу, а також копією акту приймання-передачі (а.с.104-138).

27.08.2014р. на підставі вищевказаних документів та заяви ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А за вказаним вище Товариством про що було прийнято відповідне рішення про державну реєстрацію права, видано відповідне свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с.84-87).

Позивач просить визнати дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації на нерухоме майно за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на вищевказане нерухоме майно протиправними, скасувати свідоцтво про право власності від 27.08.2014р., скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 27.08.2014р. та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за вказаним Товариством, а також внести в Державний реєстр запис про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_7 на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 16.04.2014р. посилаючись на те, що проведення такої державної реєстрації було здійснено державним реєстратором в порушення вимог ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за наявності у реєстрі обтяжень, встановлених 13.08.2014р. щодо вказаного нерухомого майна та вказує на те, що протиправні дії відповідача позбавили його можливості отримати суму боргу стягненого з ОСОБА_7 за судовим рішенням за рахунок звернення стягнення на це нерухоме майно ( нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня,47А).

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обгрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ від 01.07.2004р. ( далі Закон №1952), а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. ( далі Порядок № 868).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону №1952 визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно та інші обтяження.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №1952 державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та сторін (сторони) правочину згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, про її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо обєктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер обєкту нерухомого майна у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до ч.4 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст.15 Закону №1952 визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

За нормами ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі,зокрема договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 24 Закону №1952 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною девятою статті 15цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Також і Порядком №868 передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, щодо обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення ( у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п.15).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про обовязок державного реєстратора при проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно перевіряти наявність чи відсутність обтяжень на спірне нерухоме майно під час вчинення вказаних реєстраційних дій, а також перевіряти відповідність заявлених прав законодавству та поданим документам, а також за результатами такої перевірки приймати рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно або рішення про відмову у такій реєстрації, видавати свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги з Державного реєстру речових прав про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, вчиняючи дії щодо проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А, яка належала на праві власності ОСОБА_7, приймаючи рішення про проведення державної реєстрації такого права за №15398218 від 27.08.2014р., видаючи свідоцтво про право власності №26063596 від 27.08.2014р., державним реєстратором було враховано, що заяву про державну реєстрацію прав подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна або те, що заявлене право вже зареєстровано та відповідні відомості у Державному реєстрі були відсутні, що підтверджено копіями сформованих станом на 27.08.2014р. державним реєстратором запитами про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (а.с.88-97).

Отже, вищевказані докази свідчать про вчинення державним реєстратором дій щодо пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів.

Крім того, до заяви про державну реєстрацію нерухомого майна нежитлової будівля підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня,47А за ТОВ «ГОЛД ЕАРО ПРОМ» були подані і інші документи, зокрема, Статут ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», протокол №1/14 загальних зборів учасників ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», акт приймання-передавання майна до статутного капіталу товариства, а також рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.04.2014р. №191/547/14 (а.с.104-105).

Зазначені вище документи стали підставою та дали змогу державному реєстратору відповідно до вищенаведених норм законодавства встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, і, відповідно, прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, видати свідоцтво про право власності від 27.08.2014р. та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (а.с.84-87).

Таким чином, суд приходить до висновку, що, здійснюючи державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А, приймаючи рішення №15398218 від 27.08.2014р., видаючи свідоцтво про право власності №26063596 від 27.08.2014р., державний реєстратор діяв у спосіб, який відповідає вимогам Закону №1952, а саме: перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а відтак, підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1952, у державного реєстратора не було.

Також, відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову, суд виходить із того, що згідно ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має права звернутися з адміністративним позовом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено в судовому засіданні, а також і підтверджено позивачем, відповідач, як субєкт владних повноважень, не вчиняв будь-яких дій та не приймав будь-яких рішень, що стосуються прав позивача, виходячи з того, що позивач не був власником вищевказаного нерухомого майна нежитлової будівлі підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А, що підтверджено самим позивачем у судовому засіданні, а у такий спосіб, шляхом заявлення даного адміністративного позову позивач намагається отримати задоволення своїх вимог як стягувач щодо стягнення з ОСОБА_7 (яка була власником вказаного нерухомого майна) боргу у межах примусового виконання судового рішення за виконавчим листом №191/4188/14-ц виданого 18.05.2015р., що підтвердив позивач, а також і підтверджується наявними у справі матеріалами виконавчого провадження (а.с. 25-29).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, відповідачем не порушені права позивача, так як позивач не є власником вищенаведеного нерухомого майна, відповідач не приймав рішень та не вчиняв будь-яких дій щодо прав позивача, а отже, позивач є неналежним позивачем у даному спорі.

При цьому, суд також приходить до висновку, що позивачем обрано і неналежний спосіб захисту права щодо заявлення публічно-правового спору, так як публічно-правовий спір у даному випадку між позивачем та відповідачем відсутній, так як субєкт владних повноважень не приймав будь-яких рішень відносно майна, що належить позивачеві, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Також слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах ( абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003р. №3-рп/2003).

Саме по собі оскарження рішення, дії відповідача не є ефективним захистом прав позивача, оскільки правовідносини, що фактично повязані з поверненням майна, перейшли у іншу правову якість,а, відтак, не призведуть до повернення спірного майна.

На думку суду, правова оцінка таким актам та порушенням, допущеним при їх прийнятті, може бути надана при розгляді спору про право.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів з приводу власності.

Саме у спорах про право суди мають надати оцінку правового титулу всіх власників, які оспорюють чи не визнають чуже право, у тому числі і оспорюваний титул, у іншому ж спорі оцінка надається тільки діям, рішенню, що стосується одного титульного власника, а відтак, є ймовірність до не вирішення спору у інший спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту права, оскільки після оформлення прав між сторонами виник спір про право.

Так, із матеріалів справи вбачається наявність цивільно-правового спору між позивачем та третіми особами, направлений на захист права власності, яке оформлено відповідним свідоцтвом про право власності.

За таких обставин, оспорюючи реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою-2 шляхом подання адміністративного позову у межах публічно-правового спору, позивач намагається штучно перевести цивільно-правовий спір про право у площину публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція також узгоджується і з позицією, викладеною у ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 20.08.2015р. №К/800/22754/15.

Частина ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 ст. 71 вказаного вище Кодексу, покладає обовязок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Так, відповідачем у ході судового розгляду справи доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинення дій щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за №15398218 від 27.08.2014р. та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за №26063596 від 27.08.2014р.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав і інтересів позивача за результатами прийняття оспорюваного рішення про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» з урахуванням того, що позивач не був і не є власником спірного нерухомого майна.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи позивача про те, що державна реєстрація права здійснена за наявності обтяження про заборону його відчуження, зареєстрованої 13.08.2014р. з огляду на те, що державним реєстратором надані копії документів, що свідчать про відсутність у Державних реєстрах будь-яких заборон відносно вказаного майна станом на 27.08.2014р., окрім того, позивач не є власником вказаного нерухомого майна, а, відповідно права позивача вказаною державною реєстрацією не порушені.

Судом критично оцінюються доводи позивача відносно того, що внаслідок державної реєстрації права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», яка належала ОСОБА_7 незважаючи на існування обтяження на це майно, позивач позбавлений можливості отримати суму боргу стягуваної з ОСОБА_7 за рахунок звернення стягнення на вказане майно з огляду на те, що зі змісту копії постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 191/4188/14-ц виданого 18.05.2015р. видно, що з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 не звернено стягнення на вказане нерухоме майно, а стягнено суму боргу у розмірі 520000 грн. та наявність судового рішення про стягнення суми боргу не наділяє стягувача (позивача) правом на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за рахунок якого стягувач (позивач) бажає отримати суму боргу або оспорювати право власності, яке вже зареєстроване за іншою особою раніше (27.08.2014р.), ніж видано виконавчий лист (18.05.2015р.) у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення від 27.08.2014р., видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2014р. діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ» на вищевказане нерухоме майно та внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 16.04.2014р. з огляду на те, що вказані позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише у разі визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, в той час як у ході судового засідання судом не встановлення протиправності дій державного реєстрації у прийнятті оспорюваного рішення.

Окрім того, слід зазначити що є безпідставними позовні вимоги позивача про внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нежитлову будівлю підсобного приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. 50 років Жовтня, 47А на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду №2/191/612/14 від 16.04.2014р. з огляду на те, що чинним законодавством України позивачеві не надано право та повноваження звернення до суду для захисту майнових прав і інтересів ОСОБА_7, оскільки згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають захисту у порядку адміністративного судочинства особисті майнові порушені права та інтереси особи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За викладеного та з урахуванням вимог ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, третя особа-1 Відділ державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції, третя особа-2 ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМ», третя особа-3 ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.08.2014р., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2014р. та внесення записів до державного реєстру відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.10.2015р.

Суддя ОСОБА_1