Постанова № 52802188, 05.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 р. Справа № 805/2777/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»

до

Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про

скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» звернулось до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судове засідання з'явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» мотивовані тим, що за наслідками проведеної відповідачем перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 року № 0001732200/13439, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0001732200/13439 від 24.12.2014 року прийнято за наслідками акту перевірки від 09.12.2014 року № 644/22-0/36028628, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 33 285 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 33 285 грн.

Позивач не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки господарські операції проведені на виконання договору, який відповідає вимогам законодавства, вчинений з метою настання реальних правових наслідків, виконаний між сторонами, а всі первинні документи до цього договору наявні у позивача та надавались податковому органу в період перевірки в повному обсязі і відповідають статті 203 ЦК України. Свої висновки податковий орган обґрунтував виключно претензіями до контрагента - ПП «Аннтей-В». Просив позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що при проведенні перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТДВ «Шахта «Білозерська» з придбання продукції виробничо-технічного призначення у ПП «Аннтей-В» та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в звязку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з придбання продукції виробничо-технічного призначення у ПП «Аннтей-В» та подальшої її використання у господарській діяльності підприємства. Товари від ПП «Аннтей-В» фактично не поставлені, тому ТДВ «Шахта «Білозерська» не може використати їх у своїй господарській діяльності, а відповідно, сума податку на додану вартість не повинна бути віднесена до податкового кредиту. ТДВ «Шахта «Білозерська» отримано податкові накладні від ПП «Аннтей-В» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України . Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» зареєстровано як юридична особа 01.08.2008 року, ідентифікаційний номер 36028628, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 50). Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 18.08.2013 відповідно до Свідоцтва № 200131167 (арк. справи 211).

З 26.11.2014 по 02.12.2014 Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Аннтей-В» за серпень 2014 року (арк. справи 11-20).

Відповідно до висновку вказаного акту, встановлено порушення позивачем:

·не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТДВ «Шахта «Білозерська» з придбанням продукції виробничо-технічного призначення в серпні 2014 року у ПП «Аннтей-В» на суму 217 865,80 грн., у тому числі ПДВ 33 284,80 грн. та подальшого її використання у господарській діяльності підприємства,

·п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 33 285 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 33 285 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, 24.12.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0001732200/13439 від 24.12.2014 року, яким ТДВ «Шахті «Білозерській» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 49 928 грн., у тому числі за основним платежем 33 285,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 16 643,00 гривень (арк. справи 21);

Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України мотивовані тим, що не підтверджено реальність здійснення господарських операцій «Шахта «Білозерська» з придбанням продукції виробничо-технічного призначення в серпні 2014 року у ПП «Аннтей-В» на суму 217 865,80 грн., у тому числі ПДВ 33 284,80 грн. та подальшого її використання у господарській діяльності підприємства.

У судовому засіданні позивач зазначив, що під час перевірки відповідачу були надані належним чином оформлені первинні документи та податкові накладні, які фіксують факт здійснення господарських операції з контрагентами. Нереальність господарських операцій податковий орган пов'язує з порушенням порядку заповнення товарно-транспортних накладних, а саме: неможливістю дослідити час прибуття/вибуття вантажу; його можливого простою, та відносить їх до первинних бухгалтерських документів. Вважає, що ТТН не є первинним документом, тому що ні яким чином не відображається у бухгалтерському обліку.

Також позивач наголосив, що в Акті перевірки, податковий орган посилається на неможливість перевезення придбаної у ПП «Аннтей-В» продукції на транспортних засовах, зазначених у ТТН (а саме, неможливість використання причепу, вказаного у ТТН). Постачання було здійснено на умовах DDP (Інкотермс 2000), відповідно до яких зобов'язання по доставці товару на склад покупця несе продавець, тобіш витрати по транспортуванню відносяться на постачальника і позивач не включає їх до обєкту оподаткування. Також, виконання операцій постачання не залежить від наявності власних основних засобів та трудових ресурсів, на вартість поставленої продукції отримано податкові накладні, які були предявлені для перевірки відповідачу. При оцінці реальності операцій данні про порядок надання контрагентом послуг не можуть братись до уваги так як жодної інформації щодо недійсності перевезення продукції в акті перевірки від 09.12.2014 року № 644/22-0/36028628 не вказано.

Відповідачем у запереченні зазначено, що виписані ТТН на постачання товару від ПП «Аннтей-В» не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, що ставить під сумнів факт перевезення товару. Постачання ТМЦ по ланцюгу ТОВ «Мірадоні», ТОВ «Рустікон» - ПП «Аннтей-В» - ТДВ «Шахта «Білозерська» в серпні 2014 року фактично не відбувалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами покупцями ПП «Аннтей-В». ТДВ «Шахта «Білозерська» отримано податкові накладні від ПП «Аннтей-В» без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання господарської діяльності позивачем було укладено договір поставки № 177-ШБ від 01.11.2013 року між ТДВ «Шахта «Білозерська» як Покупцем та ПП «Аннтей-В» як Постачальником про постачання продукції в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, погодженими сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього Договору. (арк. справи 62-70)

Виконання договорів підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

-товарно-транспортними накладними від 01.08.2014 року, 04.08.2014 року, 06.08.2014 року, від 11.08.2014 року, від 12.08.2014 року, від 14.08.2014 року (арк. справи 86-87, 91-92, 96-97, 101-102, 116-117, 111-112);

-карантинними сертифікатами: № 75/07-018/ВК-099932 від 28.07.2014 року, № 75/07-018/ВК-099923 від 25.07.2014 року (арк. справи 116, 119);

-книгою реєстрації довіреностей за якими отримано матеріальні цінності ТДВ «Шахта «Білозерська» (арк. справи 158-159);

-оборотно-сальдовою відомістю 631 рахунку за серпень 2014 року (арк. справи 169);

-платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 03.12.2014 р. на суму 40 824,00 грн., № НОМЕР_2 від 25.12.2014 р. на суму 22 914,00 грн., № НОМЕР_3 від 25.12.2014 р. на суму 42 282,00 грн., №2000488833 від 25.12.2014 р. на суму 15 847,20 грн., № НОМЕР_4 від 20.01.2015 р. на суму 13 105,20 грн., № НОМЕР_5 від 20.01.2015 р., на суму 27 818,40 грн. (арк. справи 164-169).

Виконання зобовязань, передбачених договорами по наданню послуг, підтверджується:

-видатковими накладними: № 3 від 01.08.2014 року на суму 18 157,00 грн., № 4 від 04.08.2014 року на суму 40 824,00 грн., № 33 від 06.08.2014 року на суму 22 914,00 грн., № 34 від 11.08.2014 року на суму 42 282,00 грн., № 35 від 12.08.2014 року на суму 15 847,20 грн., № 48 від 14.08.2015 на суму 36 918,00 грн., № 63 від 15.08.2014 року на суму 1 305,20 грн., № 64 від 15.08.20134 року на суму 27 818,40 грн. (арк. справи 84, 89, 94, 99, 104, 109, 114);

-рахунками на оплату: від 01.08.2014 року № 3 від ПП «Аннтей-В» на суму 18 157,00 грн., від 04.08.2014 року № 4 від ПП «Аннтей-В» на суму 40 824,00 грн., від 06.08.2014 року № 33 від ПП «Аннтей-В» на суму 22 914 грн., від 11.08.2014 року, № 34 від ПП «Аннтей-В» на суму 42 282,00 грн., від 12.08.2014 року № 35 від ПП «Аннтей-В» на суму 15 847,20 грн., № 48 від ПП «Аннтей-В» на суму 36 918,00 грн.(арк. справи 85, 90, 95, 100, 105, 110);

-податковими накладними № 4 від 04.08.2014 видана ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 40 824,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 804,00 грн.), № 33 від 06.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 22 914,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 819,00 грн.), № 34 від 06.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 42 282,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 047,00 грн.), № 35 від 12.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 15 847,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2 641,20 грн.), № 48 від 14.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 36 918,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 153,00 грн.), № 63 від 15.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 13 105,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2 184,20 грн.), № 64 від 15.08.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» по договору від 01.11.2013 року на суму 27 818,40 грн. (в т.ч. ПДВ 4 636,40 грн.) (арк. справи 88, 93, 98, 103, 108, 113, 117). Накладні-вимоги (арк. справи 121-156).

На підставі податкових накладних, за наслідками спірних господарських операцій, позивач сформував податковий кредит, про що зазначив у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідного податкового періоду 2014 року. Копії зазначених декларацій наявні в матеріалах справи.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що оформлені товарно-транспортні накладні з помилками унеможливлюють дослідити порядок поставлення продукції, та зазначає, що дослідженні у судовому засіданні та наявні в матеріалах справи ТТН мають марку автомобіля, данні водія, вказано вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження, номер і дату, та довіреності за якими приймався товар, найменування та кількісний показник товару.

Також, надані оборотно-сальдові відомості рахунка 631 та оприбуткування товару на складах, в свою чергу, спростовує твердження податкової інспекції та підтверджує помилковість висновків відповідача викладених в акті перевірки від 09.12.2014 року № 644/22-0/36028628 (арк. справи 160-163).

Отже, на переконання суду, відповідачем безпідставно зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивачем.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період.

Суд не приймає посилання відповідача на неправильність заповнення товаро-транспортної накладної, як підставу для визначення нереальності господарської операції та зазначає що, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із ПП «Аннтей-В» підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, про що вказувалось вище. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушень з боку ТДВ «Шахта «Білозерська» вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № НОМЕР_6 від 19.06.2015 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 416,65 грн. судового збору.

У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 416,65 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.0214 року № 0001732200/13439 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0001732200/13439 від 24.12.0214 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 49 928 грн., у тому числі за основним платежем 33 285,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 16 643,00 гривень.

Стягнути з Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» судові витрати у сумі 416,65 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті 05 жовтня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.