Постанова № 52802002, 23.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. справа № 804/7246/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

08 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» (далі ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Криворізька північна ОДПІ, відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.08.2015 року (том 3 а.с.164) просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1, видане Криворізькою північною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;

- стягнути на користь ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 411,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Криворізькою північною ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносинам з контрагентами ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 34/04-83-22-02/30734471 від 16.03.2015 року, висновки якого про порушення норм податкового законодавства та відсутності факту здійснення господарських операцій позивача, в результаті чого ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 112862,10 грн., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, отже податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (том 1, а.с.4-12).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 2).

У судове засідання 23.09.2015 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав того, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 112862,10 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум» за листопад 2014 року, які не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у звязку із чим податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» зареєстровано 06.03.2000 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та з 15.03.2000 року перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби; станом на час проведення перевірки перебувало на обліку в Криворізькій північній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно Свідоцтва № 04986190 з 25.03.2004 року є платником податку на додану вартість.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; холодне штампування та гнуття; будівництво інших споруд; електромонтажні роботи; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи. Також ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» має ліцензію на ведення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, строком дії до 15.03.2016 року (том 2 а.с.184).

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що у період з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року згідно наказу від 04.03.2015 року № 143 та на підставі ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, ст.86 Податкового кодексу України Криворізькою північною ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносинам з контрагентами ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 34/04-83-22-02/30734471 від 16.03.2015 року (том 1 а.с. 25-56).

Згідно висновків акту № 34/04-83-22-02/30734471 від 16.03.2015 року позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1. п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту здійснення господарських операцій ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ», в результат чого:

- завищено податковий кредит за листопад 2014 року на суду ПДВ 744943,00 грн.;

- завищено податкові зобовязання за листопад 2014 року на суму ПДВ 766734,84 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року на 112862,10 грн.

На підставі акту перевірки № 34/04-83-22-02/30734471 від 16.03.2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р від 27.04.2015 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 169293,15 грн., у тому числі: 112863,10 грн. за основним платежем та 56431,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (том 1, а.с. 57).

Відповідно до матеріалів справи предметом перевірки ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» були взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум».

Як встановлено судом, під час проведення перевірки господарських відносин ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» відповідачем брались до уваги:

- інформаційні бази: АІС «Податки», АРМ «Звіт», система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України тощо;

- договори підряду, податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних будівельних робіт, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за перевіряємий період.

Судом встановлено згідно матеріалів справи, що 20.11.2014 року між ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» (покупець) та ТОВ «Центрумбум» (постачальник) укладено договір поставки № 2011/1/14, за умовами якого постачальник виконує поставку будівельних матеріалів та устаткування (товар). (том 1 а.с.58-59). Транспортування товару здійснюється самостійно зі складу виробника. Витрати по транспортуванню оплачуються за рахунок покупця. Товар повинний супроводжуватись наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей. При поставці товару транспортом покупця, товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем з моменту передачі товару виробником.

На підставі укладеного договору ТОВ «Центрумбум» складено рахунки-фактури на товар (стропа в асортименті, електроди в асортименті, автомат в асортименті, шини, рукавиці, пелюстки в асортименті, арматура, мастила, плита, засувка тощо) та видаткові накладні на товар, які після отримання товару підписані ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ».

За фактом постачання товару ТОВ «Центрумбум» на адресу позивача виписані податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

За поясненнями представника позивача, вказаний товар був поставлений силами та за рахунок ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» як це передбачено договором.

Вказаний товар був використаний позивачем у господарській діяльності при постачанні матеріалів під час здійснення будівельно-монтажних робіт в рамках виконання договору підряду, укладеного з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджено Актами списання товарів від 28.11.2014 року. Також придбаний товар використовувався позивачем під час виготовлення металоконструкцій для подальшого використання при будівельно-монтажних роботах. В ході судового розгляду справи судом досліджені сертифікати якості на завезену металоконструкцію, яка в подальшому була передана ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для використання у будівельних роботах.

Щодо твердження податкового органу про неможливість встановлення місця навантаження та факту оприбуткування товару через відсутність товарно-транспортних накладних, слід вказати, що вище наведеним договором прямо передбачено, що транспортування товару здійснюється самостійно зі складу виробника; витрати по транспортуванню оплачуються за рахунок покупця.

Слід вказати, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, чи наявності у таких документах недоліків, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

01.10.2014 року між ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» (генпідрядник) та ТОВ «Грін Сістемс» (субпідрядник) укладено договір підряду № 0110-2014, за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобовязується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору будівельно-монтажні роботи, здати генпідряднику в установлений термін, визначений договором, обєкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник зобовязується створити субпідряднику необхідні для виконання робіт умови, передати субпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконати роботи і оплатити їх. (том 1, а.с. 82-84).

На підставі укладеного договору ТОВ «Грін Сістемс» виписано позивачу рахунки на будівельно-монтажні роботи.

За фактом надання субпідрядник робіт сторонами складені та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року по обєкту «Технічне переобладнання та модернізація горно-збагачувального комплексу ПАТ «АМКР» РОФ-1 Корпус обладнання. Реконструкція секції №1».

Також ТОВ «Грін Сістемс» виписано на адресу позивача податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справ (том 2, а.с.77-151).

Слід зазначити, що залучення ТОВ «Грін Сістемс» до субпідрядних робіт по обєкту «Технічне переобладнання та модернізація горно-збагачувального комплексу ПАТ «АМКР» РОФ-1 Корпус обладнання. Реконструкція секції №1» було здійснено на виконання договору № 4600057986/2900 від 06.08.2014 року, укладеного з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», за умовами якого позивач, як підрядник, зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи на обєкті «Технічне переобладнання та модернізація горно-збагачувального комплексу ПАТ «АМКР» РОФ-1 Корпус обладнання. Реконструкція секції № 1».

З наданих позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт, складених за фактом виконання ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» будівельно-монтажних робіт на обєктах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та відомостей ресурсів вбачається використання матеріалів, придбаних у ТОВ «Центрумбум» (арматура, електроди, емаль, мастика). Також судом досліджені акти витрачання при ремонті матеріалів та повернення підрядній організації ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ», якими підтверджено використання останнім власних матеріалів.

Рух металевих виробів зі складу ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вбачається з подорожніх листів вантажного автомобіля від 05.11.2014 року, від 10.11.2014 року, від 14.11.2014 року, від 27.11.2014 року з відмітками про рух автотранспорту зі складу.

Окрім того, судом в ході розгляду справи досліджені договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2014 року, на підставі якого позивачем взято в оренду нежитлове приміщення загальною площею 2984,40 кв.м., яке використовується для ведення господарської діяльності.

Згідно з підпункту 14.1.156 пункту 14.1статті 14 ПК України (наразі та далі - у редакції Податкового кодексу України станом на час виникнення спірних справовідносин), податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Також, в пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому мали повне право виписувати позивачу податкові накладні.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, первинні документи, якими оформлені операції з надання послуг ТОВ «Грін Сістемс» та постачання товару ТОВ «Центрумбум» позивачу, складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії.

Натомість, податковим органом не було досліджено належним чином первинну документацію ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ», а висновки ґрунтуються лише на отриманій податковій інформації стосовно ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум», а саме: податкової інформації щодо відсутності декларування основних фондів, виробничих потужностей, здійснення витрат, недостатня кількість трудових ресурсів, відсутність податкової звітності.

Проте суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача зобовязань за укладеними договорами, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобовязань.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, з огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зауважити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав протии України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр протии Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За сукупності викладених обставин суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Центрумбум».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що надані документи відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1 - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 411,67 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 27.05.2015 року №1668, (том 1, а.с. 3), та платіжним дорученням від 25.06.2015 року №2043 (том 2, а.с. 158).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24 вересня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2015 року № НОМЕР_1, видане Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 30734471, індекс 50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Черкасова, будинок 57) судові витрати повязані зі сплатою судового збору у розмірі 411,67 грн. (чотириста одинадцять гривень 67 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3