Постанова № 52800170, 21.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14389/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповідача - Жмуд Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Артор»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015р.

по справі № 910/14389/15 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Артор»

до публічного акціонерного товариства «Легбанк»

про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство «Артор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. по справі №910/14389/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Артор» прийнято до провадження.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р., враховуючи перебування судді Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Сітайло Л.Г., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Артор» на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. по справі № 910/14389/15 прийнято до провадження у визначеному складі.

Приватне акціонерне товариство «Артор» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин справа розглядається за відсутності представників позивача, який належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.01.2014р. року між публічним акціонерним товариством «Легбанк» (банк) та приватним акціонерним товариством «АРТОР» (позичальник) укладено кредитний договір №04-01-14КЮ, за умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1 532 500,00 грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті на строк до 19 вересня 2014 року із щомісячною сплатою 25 процентів річних. /а.с. 8/.

На виконання умов договору банк надав позивачу кредит в розмірі 1 532 500,00 грн.

Згідно п. 4.2.2. договору позичальник взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені в цьому договорі, погашати кредит та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, передбачені договором.

09 лютого 2015р. Банк звернувся до позивача із вимогою №11-179 про стягнення утвореної заборгованості, яка станом на 15 січня 2015 р. становила 1 532 500,00 грн., прострочена заборгованість за несплаченими процентами - 230 924,90 грн., пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту - 128 646,03 грн. та пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів - 17 543,99 грн. Загальна сума заборгованості становить 1 909 614,92 грн. /а.с. 14/.

Як зазначає позивач у позові, в якості забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ «АРТОР» за кредитним договором №04-01-14КЮ від 29.01.2014 року, між позивачем та відповідачем укладено договір застави обладнання за №01-14 КЮ від 29.01.2014 року, за умовами якого заставодавцем в заставу передані товари, а саме: обладнання комплексна система діагностики вимикача КСДВ-3-РС-4001-Ш2 УХЛ1 в кількості 4 шт., за ціною 920 000,00 грн., на суму 3 680 000,00 грн. Загальна вартість переданих у заставу товарів становить 3 680 000,00 грн.

Крім того, 13.03.2014 р. між публічним акціонерним товариством «Легбанк» (банк) та громадянином ОСОБА_4 (вкладник) укладено договір банківського вкладу №0272-ДС-14-акційний, за яким вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 800 000 дол. США та зобов'язався виплатити вкладнику суму вкладу та проценти на нього у строк до 21 червня 2014 року. /а.с. 16/.

20.06.2014р. укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу №0272-ДС-14-акційний від 13 березня 2014 року, відповідно до умов якої встановлено: дата повернення вкладу: 21 серпня 2014 року; розмір процентів річних у разі дострокового повернення вкладу: 8% річних у доларах США з дня початку строку зберігання коштів за період фактичного строку зберігання коштів. /а.с. 18/.

06.02.2015р. між громадянином ОСОБА_4 (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи комунікацій» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимог №1, за яким ОСОБА_4 передав ТОВ «Українські системи комунікацій» належне йому право вимоги до ПАТ «Легбанк» (боржник) грошових коштів у сумі 800 000 дол. США, за договором банківського вкладу №0272-ДС-14-акційний, а також суми передбачених договором вкладу штрафів, пені, 3% річних за прострочення грошових зобов'язань та суми збитків, завданих боржником за невиконання своїх зобов'язань. /а.с. 19/.

31.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи комунікацій» (первісний кредитор) та приватним акціонерним товариством «АРТОР» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №10, за яким ТОВ «Українські системи комунікацій» передало ПрАТ «АPTOP» належне йому право вимоги до ПАТ «Легбанк» (боржник) грошових коштів у сумі 66 310, 84 дол. США, що станом на 26.02.2015р. - дату відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Легбанк», згідно офіційного курсу НБУ (30,010175 грн./долар США) еквівалентно 1 990 000, 00 грн., які знаходяться на рахунку відкритому боржником згідно договору вкладу, і право вимоги якого до боржника відступлено первісному кредитору згідно до договору про відступлення права вимоги №1 від 06.02.2015 р. /а.с. 21/.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач вважає, що він є боржником по відношенню до відповідача щодо обов'язку сплати заборгованості на суму 1 909 614,00 грн. за кредитним договором №04-01-14КЮ від 29.01.2014р. та є кредитором по відношенню до відповідача щодо права вимоги сплати заборгованості на суму 1 990 000,00 грн. за договором банківського вкладу №02720ДС-14-акційний від 13.03.2014р., внаслідок чого позивач є кредитором і боржником по відношенню до відповідача на суму 1 909 614,00 грн.

02.04.2015р. ТОВ «Українські системи комунікацій» направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги №0402/15-8 від 02.04.2015 р. /а.с. 22/.

03.04.2015р. ПАТ «АРТОР» звернуллось до відповідача з заявою про задоволення вимог кредитора, в якій просив визнати ПАТ «АРТОР» кредитором ПАТ «Легбанк» щодо залишків коштів по договору вкладу №0272-ДС-14-акційний від 13.03.2014р. в розмірі 1 990 000,00 грн. /а.с. 23/.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Положення статті 606 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин у разі коли, до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

За кредитним договором позивач є боржником Банку, внаслідок укладення позивачем та ТОВ «Українські системи комунікацій» договору про відступлення права вимоги № 10 від 31.03.2015р., позивач набув право вимоги до ПАТ «Легбанк» за договором банківського вкладу №0272-ДС-14-акційний від 13.03.2014 р. у розмірі 1 990 000,00 грн. та, відповідно, став кредитором ПАТ «Легбанк», а останній став боржником позивача.

Таким чином, боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

У випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав право вимоги до банку, можуть припинятися на підставі статей 601, 602 Цивільного кодексу України. Однак, у разі зарахування зустрічних вимог діють обмеження, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Слід зазначити, що 27.11.2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 744 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЛЕГБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014р. № 133 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ЛЕГБАНК», згідно з яким у період з 28.11.2014р. по 27.02.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ЛЕГБАНК» Коваленка О.В.

26.02.2015р. прийнято постанову Правління Національного банку України № 135 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЛЕГБАНК». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015 № 41 «Про початок процедури ліквідації ГІАТ «ЛЕГБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ЛЕГБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ЛЕГБАНК».

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання припиненням зобов'язання.

Окрім того, позивач просить визнати відсутнім у публічного акціонерного товариства «Легбанк» права на стягнення з приватного акціонерного товариства «АРТОР» заборгованості за кредитним договором №04-01-14КЮ від 29.01.2014 року з додатковими угодами до них, в частині заборгованості в сумі 1 909 614,99 грн. та зобов'язати публічне акціонерне товариство «Легбанк» вчинити дії з припинення правочинів та зобов'язань, укладанням яких було забезпечено виконання позивачем основного зобов'язання за кредитним договором №04-01-14КЮ від 29.01.2014 року з додатковими угодами до них, а саме: договір застави обладнання за №01-14 КЮ від 29.01.2014 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Легбанк» та приватним акціонерним товариством «АРТОР».

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов правомірного висновку про те, що вищезазначені вимоги є похідними від попередньої вимоги, тому вони також не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. у справі №910/14389/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. у справі №910/14389/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/14389/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Сітайло

Л.Г. Смірнова