Постанова № 52800022, 20.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року Справа № 904/5602/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора: Івлєва В.М. (дов. № 3490 вих-15 від 01.09.2015 р.);

від Міністерства оборони України: ОСОБА_1 (дов. № 220/329/д від 18.05.15 р.);

від Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району: ОСОБА_2 (дов. № 281 від 19.10.15 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 ( дов. № 1 від 12.02.15 р.);

від третьої особи: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України на рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.08.2015 р. у справі № 904/5602/15.

за позовом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фітолайф» м. Дніпропетровськ;

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровськ

про усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.08.2015 р. у справі № 904/5602/15, яке підписано 31.08.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст.. 84 Г*ПК України (суддя Мартинюк С.В.), відмовлено у задоволенні позовних вимог військовому прокурору Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України. предявленому в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району до товариства з обмеженою відповідальністю «Фітолайф» м. Дніпропетровськ; 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровськ про усунення перешкод в користуванні майном.

Вказаним рішенням стягнуто з Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району смт. Гвардійське в доход Державного бюджету України 1 218 грн. судового збору.

11.09.15 р. на примусове виконання рішення видано наказ.

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Розпорядженням в.о. голови суду від 23.09.2015 р. № 984, у звязку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, судді Євстигнеєва О.С. у відрядженні, змінено склад колегії суддів.

Військовий прокурор вважає вказане рішення неправомірним, оскільки не було повно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає у скарзі, що в ході судового розгляду даної справи представником відповідача було надано недійсне свідоцтво про право власності на будівлю за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське, вул. 22 зїзду КПРС, 7, ґрунтуючись на якому господарський суд Дніпропетровської обл. ухвалив рішення.

Прокурор зауважує в апеляційній скарзі, що ним було надано усі необхідні докази, а саме інформаційні довідки: з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо будівлі по вул. ХХІІ партзїзду № 7 смт. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської обл., відповідно до яких остання не належить на праві власності ТОВ «Фітолайф».

Військовий прокурор вказує, що господарським судом Дніпропетровської обл. не надано жодної оцінки вищезазначеним витягам з єдиних реєстрів, які підтверджують, що ТОВ «Фітолайф» не має права власності на будівлю по вулиці ХХІІ партзїзду № 7 смт. Гвардійське, Новомосковського району, Дніпропетровської обл. і вважає, що з огляду на надані сторонами докази у господарського суду Дніпропетровської обл. були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог та в даному випадку суд повинен був дослідити усі наявні докази у справі та надати їм належну і обґрунтовану оцінку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2015 р. колегія суддів витребувала від військового прокурора документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

20.10.2015 р. військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України було надано докази того, що Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району 12.10.2015 р. платіжним дорученням № 388 сплатило судовий збір в сумі 1 339 грн. 80 коп. і на підтвердження надано оригінал вказаного платіжного доручення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає у відзиві, що право власності на спірний обєкт нерухомості належить саме йому на підставі Установчого договору про створення та діяльність ТОВ «Фітолайф» від 04.04.2002 р., затвердженого державним нотаріусом Новомосковської районної Державної нотаріальної контори ОСОБА_4 в реєстрі за № 1154, повне товариство «Вдача», як один із засновників Товариства, внеском до статутного фонду передало у власність ТОВ «Фітолайф» ціле приміщення лазні. Передача відбулася до моменту державної реєстрації ТОВ «Фітолайф», що підтверджується Актом прийому майна, яке вноситься до статутного фонду від учасників ТОВ «Фітолайф» для взяття на баланс Товариства від 25.03.2002 р.

Виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська від 15.04.2002 р., реєстраційна справа № 04052471Ю001825 зареєстровано ТОВ «Фітолайф».

На підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Фітолайф» від 20.05.2002 р., повне товариства «Вдача» виключене зі складу учасників ТОВ «Фітолайф» та відбувся перерозподіл часток у статутному фонді Товариства.

Відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсним видане відповідачу свідоцтво про право власності на спірне майно.

Крім того, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської обл. у справі № Д13-106 від 19.11-25.11.1998 р., підтверджується законне володіння Повним товариством «Вдача» спірним приміщенням, та в подальшому Новомосковським БТІ ТОВ «Фітолайф» видано реєстраційне посвідчення на право колективної власності від 21.05.2002 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 19.10.2015 р. р. № 1020, у звязку з закінченням відпустці судді Кощеєва І.М. та поверненням з відрядження судді Євстигнеєва О.С., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що комісією у складі начальника БУ-1, інженера, техніка та за участю депутата Гвардійської селищної ради було проведено обстеження нежитлового приміщення за адресою: смт. Гвардійське, вул. XXII з'їзду КПРС, б. 7, в результаті якого було виявлено, що будівля закрита, у БУ-1 немає доступу до приміщення, встановити особу, що використовує дане приміщення немає можливості, а частину приміщення надано в оренду ОСОБА_5 про що складено відповідний акт (а.с.15).

04.04.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначено, що в ході перевірки господарської діяльності Будинкоуправлінням №1 Гвардійської КЕЧ району з 05.08.2013 року по 02.09.2013 року виявлено факт незаконного використання приміщення по вул. .XXII з'їзду КПРС, б. 7, у зв'язку з чим відповідачу було запропоновано з'явитись з відповідною документацією для вирішення питання про приналежність будівлі №7 та укладення договору оренди.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 133 ГК України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з частинами 1, 4 статті 147 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

На момент розгляду спору право власності на спірний об'єкт нерухомості належить саме відповідачу по справі.

На підставі Установчого договору про створення та діяльність ТОВ Фітолайф від 04 квітня 2002 року, затвердженого державним нотаріусом Новомосковської районної Державної нотаріальної контори ОСОБА_4 в реєстрі за № 1154, повне товариство Вдача, як один із засновників Товариства, внеском до статутного фонду передало у власність ТОВ Фітолайф ціле приміщення лазні. Передача відбулася до моменту державної реєстрації ТОВ Фітолайф, що підтверджується Актом прийому майна, яке вноситься до статутного фонду від учасників ТОВ Фітолайф для взяття на баланс Товариства від 25 березня 2002 року.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

ТОВ «Фітолайф» набуло прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації та стало власником майна, переданого засновниками у його власність, як внесків у статутний фонд Товариства.

На підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ Фітолайф від 20 травня 2002 року, повне товариство Вдача виключене зі складу учасників ТОВ Фітолайф та відбувся перерозподіл часток у статутному фонді Товариства. Змінами №1, що зареєстровані Виконавчим комітетом Кіровської районної ради м. Дніпропетровська від 11 червня 2002 року, затверджено зміни до установчих документів ТОВ Фітолайф про новий склад учасників та розподіл між ними часток у статутному фонді.

В матеріалах справи міститься реєстраційне посвідчення від 21.05.2002 року, яке підтверджує, що спірне майно зареєстроване на праві колективної власності на підставі Установчого договору від 04.04.2002 року за ТОВ "Фітолайф" (а.с.49).

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень статті 391 ЦК України, лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Оскільки власником спірного майна є відповідач, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Пунктом 1 ст. 55 Закону України «Про власність» передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України.

В матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсним видане відповідачу свідоцтво про право власності на спірне майно.

Крім того, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської обл. у справі № Д13-106 від 19.11-25.11.1998 р., підтверджується законне володіння Повним товариством «Вдача» спірним приміщенням, та в подальшому Новомосковським БТІ ТОВ «Фітолайф» видано реєстраційне посвідчення на право колективної власності від 21.05.2002 р.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2015 р. у справі №904/5602/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

ОСОБА_6